Справав № 2-а-1508/09
06 липня 2009року м.Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі:
головуючого судді Ченцової C.M.
секретаря Биховець Н.М.
з участю:
позивачки ОСОБА_1
предсставника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праціта соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення,
28.052009 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 1800 гривень.
Позов мотивувала тим, що вона є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році. Відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплат, на 01.04.2008 року, що складає 625 грн. Таким чином, за 2008 рік їй необхідно було виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 1875 гривень, фактично було виплачено -75 гривень.
Тому, позивачка просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради неправомірними та стягнути на її користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік, замінусом фактично сплаченої, у розмірі 1800 гривень.
У судовому засідання позивачка позовні вимога уточнила, просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати здійснити перерахування та виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення.
Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на обставини зазначені у письмовому запереченні на позов (ас.11-13) Крім того, представник відповідача вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду, який просила застосувати.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії (ас2), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова з 16.11.200 р., як евакуйована із зони відчуження(а.с.20). Позивачці 02.042008 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.072005 року за № 562, виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік у сумі 75 гривень, що підтверджується довідкою від 03.07.2009 року № 5241 (а.с.20)
Стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції 11.072001 року передбачає, що особам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 p., включаючи дітей, призначається щорічна допомога на оздоровлення-три мінімальні заробітні плати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня- 515 гривень, з 1 квітня- 525 гривня, з 31 жовтня- 545 гривні, з 1 грудня-605 гривень на місяць.
Пунктом 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладено в такій редакції «Одноразова компенсація, зокрема щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 28 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконстуційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, к посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положення статей, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення -тобто з 22.05.2008 р.
Суд приймає до уваги, зокрема, пункт 4 рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)" (№ 15-рп/2000 від 14.12.2000).
Конституційний Суд України, зокрема, зазначає, що органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, суд бере до уваги зміст пункту 4 мотивувальної частини і пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України "Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій)" (№ 8-зп від 24.12.1997).
Конституційний Суд України в четвертому пункті мотивувальної частини зазначає, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Прояв зазначеного правового змісту дії рішення Конституційного Суду України у часі був покладений у пункт 3 резолютивної частини цього рішення.
Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про розмір щорічної допомоги на оздоровлення позивачу було відомо, оскільки позивач отримувала її щорічно, згідно довідки (а.с. 20) щорічна допомога на оздоровлення позивачці нарахована 11 березня 2008 року та виплачена 02.042008 року у розмірі 75 гривень. Однак, позивачка до суду звернулась лише в травні 2009 p., пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС Укріїни. У судовому засіданні позивачка зазначила, що не вважає, що пропустила строк давності, тому не просила його поновити.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін Відповідач наполягає на відмові у задоволені адміністративного позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 10, 99, 100, 104-106, 122, 158-163, 167 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», , Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008, суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійсниш нарахування та виплати щорічної допомога на оздоровлення - відмовиш повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.