Справа №2-1163/2011 р.
31 травня 2011 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі:
головуючого - судді Володарець Н.М.
при секретарі - Рикові К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та розподіл спільно набутого майна,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та розподіл спільно набутого майна. Позовні вимони мотивує тим, що з травня 2005 року по лютий 2010 року перебував з відповідачем ОСОБА_2 у цивільному шлюбі. Спільних дітей не мають. За час спільного проживання ними було придбано майно на загальну суму 33000 грн. Крім того, на навчання сина відповідача в університеті ними було витрачено 9000 грн. З відповідачем у лютому 2010 року спільні сімейні стосунки припинені та він пропонував їй у добровільному порядку розділити спільно набуте майно, проте відповідач відмовилася. Посилаючись на норми ст. 256 ЦПК України та ст. ст. 60, 62, 69, 70 СК України просить суд визнати факт його спільного проживання з ОСОБА_2 та розділити спільно набуте майно та оплату на навчання ОСОБА_3, виділивши йому - позивачу суму 21450 грн., що складається з: 1 ковра вартістю 1500 грн., 1 килима вартістю 1500 грн., пральної машини «Индезит» вартістю 2500 грн., кухонних меблів вартістю 3500 грн., вартості 3 опалювальних батарей - 1250 грн., вартості 20 мешків цементу - 400 грн., вартості 5 тон піску - 400 грн., вартості 5 тон тирси - 400 грн., будівельних робіт скважини - 3000 грн., вартості каменю-ракушняка 1250 шт. - 2500 грн., за оплату навчання ОСОБА_4 - 4500 грн., та виділивши відповідачці ОСОБА_2 - майно на суму 20800 грн., що складається з 1 ковра вартістю 1500 грн., 1 килима вартістю 1500 грн., мікрохвильової печі «Індезит» 1800 грн., газової плити «Донбас» - 1000 грн., котла опалювального двохконтурного - 2500 грн., батареї опалювальної 3 шт. - 1250 грн., будівельних робіт скважини - 3000 грн., вартості 20 мішків цементу - 400 грн., вартості 5 тон піску - 400 грн., вартості 5 тон тирси - 400 грн., вартості каменю-ракушняка 1250 шт. - 2500 грн., оплати навчання ОСОБА_4 - 4500 грн.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що з травня 2005 року по лютий 2010 року проживав з відповідачкою однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_2, належному сину відповідача, у якому його місце проживання зареєстровано не було. Зареєстрований він у квартирі АДРЕСА_1 разом зі своїм сином та іншими 3 членами сім'ї. Зазначив, що близькі стосунки між ним та відповідачкою існували дуже тривалий час. Та після смерті його дружини та смерті чоловіка відповідачки вони почали спільно проживати, вести спільне господарство, він здійснював будівельні роботи у належному сину відповідачки домоволодінні, витрачаючи на це кошти, а також за спільні кошти навчали в університеті сина ОСОБА_2 За період перебування у фактичних шлюбних відносинах ними було придбано багато майна та проведено будівництво у домоволодінні. У лютому 2010 року їх стосунки припинились, проте відповідачка відмовляється розділити спільно придбане майно та залишила все собі. Просить суд встановити факт спільного проживання з відповідачем та розділити спільно набуте майно, як це передбачено діючим законом. Вважав викладені ним позовні вимоги обгрунтованими, відповідаючими діючому законодавству та просив суд задовольнити їх саме у тих межах та обсязі, у яких їх викладено у позовній заяві.
Представники позивача позовні вимоги ОСОБА_1 також підтримали, просили їх задовольнити саме у тих межах та обсязі, у яких їх викладено у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, вважала їх необгрунтованими та безпідставними, пояснила, що позивач ОСОБА_1 є хрещеним батьком її сина ОСОБА_4 В 2005 році у ОСОБА_1 погіршилися стусунки з його сином - ОСОБА_5, між ними постійно виникали сварки, у зв'язку з чим він був вимушений залишити своє помешкання - АДРЕСА_1 де зареєстрований, та йому ніде було жити. Оскільки домоволодіння, у якому вона проживає та яке є власністю її сина, складається з декількох будинків, її син дозволив ОСОБА_1 тимчасового проживати у ньому. Отже, ОСОБА_1 дійсно проживав у одному домоволодінні з нею, проте не як її чоловік, а як квартирант. Отримуючи заробітну плату, він віддівав їй частину грошей на оплату комунальних послуг, якими фактично користувався, та на їжу, яку вона готувала для себе та сина та яку він також вживав, оскільки сам собі ніколи не готував та між ними була домовленість, що вона готує йому їжу, а він це оплачує. Близьких стосунків між нею та позивачем ніколи не було. Звернула увагу на велику різницю у їх віці, оскільки позивач майже на 20 років її старший. Як чоловіка вона його ніколи не сприймала, спільне господарство вони ніколи не вели, спільного бюджету не мали. Оскільки в нього є автомобіль, він інколи її підвозив по її справах, але до нього з такого приводу зверталися і інші її квартиранти, яким він також допомагав. Крім того зазначила, що нею за свої особисті кошти ще в лютому 2005 року було придбано пральну машину, проте ні «Індезит», як зазначає позивач, а «Аристон», газовий котел, радиатори, а також за власний рахунок вона проводить будівельні роботи у домоволодінні, яке належить її сину, самостійно витрачаючись на придбання будівельних матеріалів та беручи кошти у банку в кредит. Просила суд у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши доводи позивача, його представників та відповідача, дослідивши матеріали справи та допитавши в судовому засіданні свідків, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України „Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя, житла і таємниці листування. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно § 150 рішення Європейського суду з прав людини у справі „K. c. Funlande” існування чи відсутність „сімейного життя” за суттю є питанням факту, в основі якого лежать існуючи на практиці тісні особисті стосунки.
Також Європейський суд з прав людини в § 44 рішенні у справі „Keagan” зауважив, що поняття „сім'я” не обмежується виключно відносинами, що засновані на шлюбі, а можуть включати інші de facto „сімейні узи”, коли сторони живуть сумісно поза шлюбом.
Пунктом 5 частини 1 статті 256 ЦПК України передбачено встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Встановлення цього факту судом можливе у випадку, коли потрібно вирішити питання про розподіл спільно набутого майна (ст. 74 СК України), при вирішенні питання про спадкування за законом у четвертій черзі (ст. 1274 ЦК України). Згідно ч. 2 ст. 3 сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Отже для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу судом враховується наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України). Отже чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїський перепис населення» від 19.10.2000 року. Отже, домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови N 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 з травня 2005 року по лютий 2010 року проживав без реєстрації у АДРЕСА_2 у якому також проживає, будучи там зареєстрованою відповідач ОСОБА_2 Зазначене домоволодіння належить на праві власності сину відповідача - ОСОБА_4. Сторони у справі не перебувають у будь-якому іншому шлюбі . Зазначені обставини були визнані сторонами у справі та не спростовувалися ними, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без укладення шлюбу для вирішення питання про розподіл набутого під час їх спільного проживання майна.
В силу вимог ст. 60 ЦПК України, сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Позивачем ОСОБА_1 у підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без укладення шлюбу у порушення вимог ст. ст. 10 та 60 ЦПК України не представлено суду жодного допустимого доказу.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_6 пояснив, що сторони у справі проживали разом з 2005 року по 2010 рік у АДРЕСА_2 куди він один раз заходив та бачив, що ОСОБА_1 у дворі здійснював якісь будівельні роботи, ОСОБА_2 також була у дворі. Наступного разу він бачив ОСОБА_2, коли відвозив її та ОСОБА_1 до родичів у село за маслом, проте як їх зустрічали родичі, у якості кого вони приїхали та яким чином спілкувалися між собою він не бачив, оскільки залишався у машині. Отже, за період часу з 2005 року по 2010 року ОСОБА_2 він особисто бачив двічі, проте зі слів ОСОБА_1, з яким він працює тривалий час, йому було відомо, що вони проживають однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що його батько - ОСОБА_1 - позивач у справі з 2005 року по 2010 рік проживав у ОСОБА_2, вони вели спільне господарство, жили однією сім'єю. До таких висновків він прийшов, оскільки бував у АДРЕСА_2 та бачив, що батько живе з жінкою - ОСОБА_2, бачив, як він здійснював якісь будівельні роботи, проте на якій підставі він це здійснював йому не відомо, можливо ОСОБА_2 йому оплачувала ці роботи, він батьку з цього приводу питання не ставив. Також бачив, що у будинку з'являються нові речі, зокрема пральна машина, проте не запитував ким і за чиї гроші її було придбано.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що з 2005 року проживає у домоволодінні №21 по туп. Загородньому в м. Євпаторії, яке належне сину ОСОБА_8, як квартирант. Позивач ОСОБА_1 також проживав у цьому домоволодінні з 2005 року по 2010 рік як квартирант, оскільки у зв'язку з конфліктами з сином йому ніде було жити і ОСОБА_2 надала йому житло, як хрещеному батьку свого сина. Вона бачила та знала, що ОСОБА_1, так же як і вона - ОСОБА_7, сплачував ОСОБА_2 гроші за комунальні послуги, а також за продукти, оскільки ОСОБА_2 готувала йому їсти. ОСОБА_1 разом з її - свідка ОСОБА_7 чоловіком допомогали ОСОБА_2 у проведенні ремонтних робіт, зокрема у ванній кімнаті та кухні, але робили це, оскільки знімають в неї житло та також потребують у поліпшенні своїх житлових умов. Зазначені обставини також підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які проживають у сусідніх домоволодіннях та є сусідами ОСОБА_2 Крім того зазначили, що домоволодіння, де проживає ОСОБА_2, має великі розмірі та складається з кількох житлових будинків, які вона постійно здає у оренду, пускаючи проживати у них квартирантів, тому у нікого з сусідів не виникало думки, що ОСОБА_1 проживає там як її чоловік. Він був безвідмовною людиною та допомогав всім сусідам, коли вони цього потребували, зокрема при зверненні за допомогою кудись у справах з'їздити, ОСОБА_1 нікому у цьому не відмовляв та возив на своєму автомобілі по справах. Близьких сімейних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніхто не помічав.
Таким чином, дослідивши обставини у справі, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки сторони з 2005 року по 2010 рік хоча і проживали в одному будинку, проте обставини забезпечення себе всім необхідним для життя, ведення спільного господарства, повністю або часткового об'єднання та витрачання коштів, а також виникнення в них взаємних прав та обов'язків, усталених відносин, що притаманні подружжю, судом не встановлено.
Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте до шлюбу, або за час шлюбу, але за кошти, що належали одному з подружжя особисто.
В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт придбання сторонами спільного майна, зокрема зазначеного позивачем ОСОБА_1 у позовні заяві.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, за вимогами закону для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до статті 60 ЦПК України, на сторін покладається обов'язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зокрема, обов'язковому встановленню та доказуванню підлягають факти придбання одним з подружжя майна під час спільного чи окремого проживання незалежно від реєстрації чи розірвання шлюбу, обсяг спірного майна, обсяг трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох при створенні спільної власності подружжя та, залежно від установленого, розмір часток подружжя у спільній сумісній власності.
При цьому, у разі визнання майна дружини об'єктом права спільної сумісної власності подружжя воно не перетворюється у спільну сумісну власність, а право спільної сумісної власності виникає лише на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок умов, передбачених законом.
Усупереч положень статей 10 і 60 ЦПК України позивач не навів безперечних доказів того, що майно, зазначене ним у позовній заяві, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя , в якої їхні частки рівні.
Також у встановленому законом порядку позивач не довів існування договору з відповідачкою про створення спільного майна, а також того, що ними спільно проведено ремонт будинку, належного сину відповідача ОСОБА_2, внаслідок чого вартість будинку значно збільшилась, позивачем взагалі не представлено належних та допустимих доказів у підтвердження придбання ним зазначених у позові будівельних матеріалів та проведення будь-яких робіт.
Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.
На підставі ст. ст. 60, 61, 62, 63, 69, 70, 74 Сімейного кодексу України керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215, 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та розподіл спільно набутого майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Володарець