Справа № 2а-3745 /2011
31 травня 2011 року м. Євпаторія
Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді Куликовської О.М.
при секретарі Любіш О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Євпаторія адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А №4519 про стягнення грошової компенсації за речове майно,
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до військової частини А №4519 про стягнення грошової компенсації за речове майно. Свої вимоги мотивує тим, що він проходив дійсну військову службу у військовій частині А 2708 та згідно наказу командира військової частини за № 172 від 23.11. 2010 р. був виключений із списків особового складу частини та звільнений з військової служби в запас за п. «а» ч.6 ст. 26 ( у зв'язку з закінченням строку контракту ) Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу « . Військова частина А2708 не має власної речової служби, тому він перебував на речовому забезпеченні у військовій частині А4519 . У період проходження служби йому повинно було надаватися речове забезпечення за нормами встановленими законодавством. Але речове забезпечення не надавалось та було відмовлено у виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні . Згідно довідки №845 від 23.11.2010 року, компенсація за не отримане ним речове майно складає 1314 гр 79 коп . На підставі ст.9-1 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення. Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 .10.2004 р. №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення . Вказані обставини змусили його звернутись до суду з відповідним позовом.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, дав пояснення аналогічно викладеному у позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що Законом України від 17.02.2000р. «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). На день звернення позивача до суду зазначена норма не втратила свою юридичну силу та є чинною. Кошти на виплату грошової компенсації замість речового майна яке було не отримано за час проходження служби у військовій частині, приходять винятково за цільовим призначенням на підставі рішення суду в межах фінансування .
Суд, вислухав сторони , дослідив надані докази по справі, оцінив їх у сукупності, прийшов до висновку , що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню .
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині А 2708 та згідно наказу командира військової частини за № 172 від 23.11. 2010 р. був виключений із списків особового складу частини та звільнений з військової служби в запас за п. «а» ч.6 ст. 26 ( у зв'язку з закінченням строку контракту ) Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу « .( а.с 5 ) Військова частина А2708 не має власної речової служби, тому він перебував на речовому забезпеченні у військовій частині А4519 . У період проходження служби йому повинно було надаватися речове забезпечення за нормами встановленими законодавством. Але речове забезпечення не надавалось та було відмовлено у виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні . Згідно довідки №845 від 23.11.2010 року, компенсація за не отримане ним речове майно складає 1314 гр 79 коп . ( а.с 6 ) Позивач звертався до командира військової частини № 4519 з проханням виплатити йому грошову компенсацію замість не отриманого речового майна . Але відповіддю за № 178/2 від 09.03. 2011 р. йому було відмовлено ( а.с . 7 )
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена компенсація відповідачем військовою частиною А № 4519 не виплачена.
Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р. №1459-111 призупинено дію частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Зазначений Закон України набрав чинності з дня опублікування, яке відбулося 11.03.2000р. в Урядовому кур'єрі N45 від 11.03.2000р. Законом України № 328-V від 03.11.2006 стаття 9 викладена в новій редакції та введена в дію стаття 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не зупинялася будь-яким нормативно-правовим актом, та на яку не поширюється зупинення, встановлене Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 28 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998р. №1135 військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати, речове майно, належне їм до одержання в місяці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення. Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Згідно з частиною 2 статті 12 Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни. Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідачем на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань На підставі викладеного, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової компенсації, оскільки на момент його звільнення зі служби не було передбачених Законом підстав, для відмови у виплаті зазначеної компенсації.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати компенсації за отримане речове майно звільненим військовослужбовцям.
За таких підстав, позовні вимоги у стягненні грошової компенсації за не отримане речове майно підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.І ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.
Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», Положенням про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил у мирний час « , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10 . 2004 р. № 1444 , Рішенням Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. , ст.ст. 10, 11, 94, 158, 159. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А №4519 про стягнення грошової компенсації за речове майно - задовольнити.
Стягнути з військової частини А № 4519 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не речове майно у розмірі 1314 гр. 79 коп.
Стягнути з місцевого бюджету м. Євпаторії на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмирі 3 гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги . У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.М. Куликовська