06.06.2011 року Справа № 5005/5417/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. (доповідача)
суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність №23918/10/10-1 від 20.07.10;
від позивача: ОСОБА_2. представник, довіреність №3483/10/10-1 від 02.02.11;
від позивача: ОСОБА_3. представник, довіреність №18066/10/10-7 від 03.06.11;
від відповідача: Гаркунов Д.Ю. представник, призначений постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б26/27/03 від 27.07.10;
від третіх осіб - 1,3 представники у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі №5005/5417/2011
за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції
м.Дніпропетровська
до відповідача колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми
“Дніпрянка”, м.Дніпропетровськ
третя особа 1 Державне казначейство України, м.Київ
третя особа 2 Головне управління державного казначейства України
у Дніпропетровській області
третя особа 3 міністерство фінансів України
про стягнення 15 219 805,30 грн.,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. (суддя Калиниченко Л.М.) прийнято до провадження справу №5005/5417/2011. Провадження у даній справі -зупинено. Зобов'язано позивача представити докази звернення до боржника, розпорядника майна у справі про банкрутство №Б26/27/03 у строк до 22.05.2011р.
Не погодившись з даною ухвалою, скаржник /відповідач/ звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дану ухвалу скасувати, а справу направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду, оскільки, на його думку, передбачені ст.79 ГПК України підстави для зупинення провадження у справі -відсутні.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції у вирішенні даного спору норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного:
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Отже, обґрунтовуючи прийняття оскаржуваної ухвали, господарський суд першої інстанції керувався вищезгаданою статтю ГПК України, а також, приписами Постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р., відповідно до якої господарські суди у встановленому господарським процесуальним кодексом України порядку мають приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство вирішувати спір по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі ч.1 ст.79 ГПК України ухвалою суду зупиняє провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Проте, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що наведене вище стосується виключно конкурсних кредиторів, які, відповідно до ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також, документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення даного строку або не заявлені взагалі -не розглядаються та вважаються погашеними.
В той же час, вимоги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у даній справі №5005/5417/2011 про стягнення з відповідача 15 219 805,30 грн. заборгованості перед державним бюджетом України за іноземним кредитом, отриманим під державні гарантії, є саме поточною заборгованістю, що виникла вже після порушення відносно колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми “Дніпрянка” провадження у справі про банкрутство. Так, матеріали справи містять ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006р., якою грошові вимоги Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська, у тому числі за простроченою заборгованістю перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії, згідно подання Держказначейства України в Індустріальному районі №2 від 13.02.2003р., внесені до реєстру вимог кредиторів. Наявні в матеріалах справи й докази звернення податкового органу /позивача/ до керуючого санацією, з якого видно, що оспорювані 15 219 805,30 грн. є поточною заборгованістю, тобто, курсовою різницею боргу за кредитною угодою від 01.03.1994р. №16/16-49-3, з урахуванням офіційного курсу німецьких марок, а в подальшому - євро на день платежу в межах витрат державного бюджету на виконання зобов'язань за означеною угодою.
Окрім того, наведене вище підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2010р. у адміністративній справі №2-а-10084/09/0470, що набрало законної сили.
Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зокрема, вищезгаданим рішенням було встановлено, що КП ДТФ Дніпрянка” знаходиться в процедурі банкрутства, а саме, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2008р. за заявою 113 працівників підприємства порушено провадження у справі №Б26/27/03 про банкрутство позивача. На підставі кредитної угоди від 18.01.1993р. №16/16-49-3, укладеної між Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України та Державним експортно-імпортним банком України, КП ДТФ "Дніпрянка" було отримано кредит під гарантії Уряду в сумі 4 100 000 німецьких марок.
Згідно ч.4 ст.17 Бюджетного кодексу України, у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Згідно абз.5 ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено поняття „кредитор". Так, у справі про банкрутство кредитори можуть бути як конкурсні - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство та поточні - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська, з урахуванням ч.1 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було подано заяву про визнання кредитором у справі про банкрутство КП ДТФ „Дніпрянка", куди увійшли грошові вимоги Лівобережної МДПІ в сумі 26 687 181,96 грн., в тому числі 13 833 215,36 грн. - 4 черга задоволення (прострочена заборгованість перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії, згідно подання Держказначейства в Індустріальному районі №2 від 13.02.2003р.), 12 795 192,00грн. - 6 черга задоволення (прострочена заборгованість перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії, згідно подання Держказначейства в Індустріальному районі №2 від 13.02.2003р.).
Грошове зобов'язання в іноземній валюті позичальника, а саме КП ДТФ „Дніпрянка", в сумі 2 840 533,76 ЄВРО на момент подання означеної вище заяви до суду, згідно подання Держказначейства в Індустріальному районі №2 від 13.02.2003р., було конвертовано в національну валюту по курсу НБУ та, згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006р., внесено до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. було відкрито процедуру санації КП ДТФ „Дніпрянка".
Надалі, сума боргу за кредитом під гарантію уряду КП ДТФ „Дніпрянка" в сумі 2 840 533,76 ЄВРО, була конвертована в національну валюту по курсу НБУ, згідно подання Управління Держказначейства в Індустріальному районі від 29.04.2009р. №03, та станом на 29.04.2009р. в національній валюті вже становила 41 848 212,66 грн. (основний борг 28 855 874,66 грн., пеня 12 992 338,00 грн.).
Відповідно до ст.15 Закону України Про державний бюджет на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України, ст.16 Закону України Про державний бюджет на 2009р.та п.1 Постанови КМУ від 14.12.1995р. №1002 Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету на виконання їх зобов'язань.
У зв'язку з несплатою відповідачем зобов'язань за кредитом, державою було погашено означену заборгованість позивача за договором в валюті (німецьким марки) якою надавався означений кредит.
Враховуючи вилучення 01.01.2002р. з обігу національних валют країн - членів Європейського Валютного Союзу та перехід на єдину валюту - ЄВРО, Радою Європейського Валютного Союзу було затверджено курс євро до кожної із національних валют країн - членів Європейського Валютного Союзу, зокрема і до німецької марки, на підставі чого було здійснено перерахунок суми заборгованості в євро.
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Згідно ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язані визначене грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки сума кредиту надавалась КП ДТФ Дніпрянка в євро (німецьких марках) за курсом на день перерахування коштів, то і погашення сум заборгованості повинно здійснюватись в євро (німецьких марках) за курсом на день здійснення відповідних розрахунків.
Даний висновок також підтверджується Принципами міжнародних комерційних договорів, можливість застосування яких передбачена Вищим господарським судом України у своєму інформаційному листі від 07.04.2008р. № 01-08/211.
Таким чином, 15 219 805,30 грн. (в тому числі основний борг 15 022 659,30 грн. та пеня 197 146 грн.), що є предметом спору у даній справі №5005/5417/2011, на думку судової колегії є саме поточною заборгованістю, що становить курсову різницю боргу за кредитом під гарантію уряду, згідно подання Управління Держказначейства в Індустріальному районі №03 від 29.04.2009р.
Враховуючи зазначене вище, наведені господарським судом першої інстанції підстави для зупинення провадження у справі колегія суддів вважає помилковими, викладені в оскаржуваній ухвалі висновки -передчасними.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі №5005/5417/2011 -задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі №5005/5417/2011 -скасувати.
Справу №5005/5417/2011 направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Суддя В.Ф. Мороз