29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" червня 2011 р.Справа № 22/5025/662/11
за позовом Приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубіїв Чемеровецького району Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", м. Славута Хмельницької області
про стягнення 409225 грн. заборгованості
Суддя Заверуха С.В.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 12.04.2011 р.
відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю від 01.01.2011 р.
Повне рішення складено та підписано 15.06.2011 р.
Суть спору: позивач - приватне підприємство "Кочубіївське" звернулось до суду з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті поставленого ячменю пивовареного врожаю 2010 року в сумі 409225,00 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що протягом 28-29 жовтня 2010 року ним було поставлено відповідачу пивоварений ячмінь врожаю 2010 року у загальній кількості 163,69 т (163690 кг) за діючою на той час ціною ячменю 1886,80 грн. за тону на загальну суму 308851,30 грн. відповідно до накладних № 83, № 84 та № 85. Так, вказує позивач, згідно накладної № 83 від 28.10.2010 р. через ОСОБА_4. (довіреність № 0734) відповідачу було поставлено ячмінь пивоварений в кількості 56,280 т на загальну суму 121614,30 грн.; згідно накладної № 84 від 29.10.2010 р. через ОСОБА_3. (довіреність № 0737) відповідачу було поставлено ячмінь пивоварений в кількості 98,130 т на загальну суму 166821,00 грн.; згідно накладної № 85 від 29.10.2010 р. через ОСОБА_3. (довіреність № 0738) відповідачу було поставлено ячмінь пивоварений в кількості 9,280 т на загальну суму 20416,00 грн. Проте, повідомляє позивач, одержана відповідачем продукція не оплачена, заборгованість становить 308851,30 грн. згідно з актом звірки взаєморозрахунків № 1478, а письмова претензія з вимогою по оплаті заборгованої суми, одержана відповідачем 29.03.2010 р., залишена без відповіді. На думку позивача, відповідач зобов'язаний оплатити вартість одержаної продукції, виходячи з існуючої в даний час ринкової ціни ячменю 2500,00 грн/т, у загальній сумі 409225,00 грн.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копії накладних № 83 від 28.10201 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 29.10.2010 р., довіреностей № 0734, № 0737, № 0738 від 25.10.2010 р., акту звірки взаєморозрахунків № 1478 від 30.11.2010 р., претензії від 29.03.2011р., комерційної пропозиції № 892 від 12.04.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, пояснив, що товар поставлявся в пункт, вказаний відповідачем, а саме: на склади ВАТ "Вікторійське ХПП" та ВАТ "Славутський солодовий завод". В наданих суду письмових поясненнях повідомив, що по два примірника угод № 2113Б від 02.09.2010 р. та № 2113 від 10.09.2010 р. були направлені поштою відповідачу, проте від нього не отримано примірники підписаних з його боку угод, вважає, що докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів містяться в матеріалах справи - копія фіскального чека Укрпошти. Крім цього, стверджує, що додані до пояснення товарно-транспортні накладні свідчать про те, що позивач поставив відповідачу означену кількість ячменю, який орендованими транспортними засобами було доставлено у вказаний відповідачем пункт розвантаження - ВАТ "Вікторійське ХПП" та ВАТ "Славутський солодовий завод". Додане повідомлення ДПІ у Чемеровецькому районі, на думку позивача, підтверджує факт здійснення операції поставки ячменю відповідачу у жовтні 2010 р.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові пояснення, в яких вказує на те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки ячменю пивоварного на загальну суму 308 851,30 грн., а тому у відповідача виникло зобов'язання з оплати його поставки. Крім цього, відповідач відмічає, що ним ніколи не отримувалась вимога про виконання зобов'язань, як зазначено в ст. 530 ГПК України, натомість 29.03.2011р. відповідачем була отримана претензія. Однак, дану претензію не можна вважати вимогою, оскільки вона не містить власне вимоги виконати зобов'язання, не містить банківських реквізитів позивача, куди вказану суму заборгованості належало б сплатити. Навіть, коли претензію можна було б вважати вимогою, то стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання з оплати можна було б лише на восьмий день з моменту її отримання, тобто з 06.04.2011р. Разом з цим, відповідачу є незрозумілою сума боргу в розмірі 100373,70грн., оскільки ця сума понад суму поставки, а її правова природа не визначена. Підсумовуючи зазначене відповідач просить суд у позові відмовити.
На адресу суду відповідач надіслав заяву про залишення позову без розгляду з доданою копією наказу № 217 від 10.05.2011 р. В заяві інформує про те, що відповідач позбавлений можливості виконати вимоги ухвали суду від 27.04.2011р. з вини позивача, оскільки відповідачем не було отримано позовної заяви із усіма додатками, а також про те, що заборгованість за вказаними у накладних договорами не підтверджується даними бухгалтерського обліку відповідача, а зважаючи на складні господарські відносини між сторонами та іншими господарствами, пов'язаними із позивачем, численні зарахування зустрічних вимог та зустрічні поставки, не може надати мотивовані пояснення до позову. Відповідач наголосив, що за період з 27.04.2011 р. відповідач взагалі не отримував жодної кореспонденції від позивача, а, отже, вимоги ухвали суду відповідачем не виконані, що є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки позовні матеріали так і не направлені відповідачу. Ухвалою від 17.05.2011р. в задоволені вказаного клопотання відмовлено.
31.05.2011р. відповідач надіслав на адресу суду повторну заяву про залишення позову без розгляду в порядку п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріалів, а саме доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, що, в свою чергу, позбавляє ТОВ "Суффле Агро Україна" виконати вимоги ухвали суду. В задоволенні даного клопотання належить відмовити, оскільки статтею 81 ГПК України не передбачено можливості залишення позову без розгляду з підстав вказаних у заяві відповідача від 31.05.2011 р. При цьому судом звертається увага відповідача на те, що останній з врахуванням ст. 22 ГПК України, не позбавлений права знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, що відповідачем було зроблено в судовому засіданні 31.05.2011 р.
15.06.2011р. на адресу суду надійшли заперечення відповідача на позовну заяву, в яких відповідач вказує, що позовні вимоги на суму 409225,00 грн. є немотивованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому пояснює, що поставка продукції за накладними №№83-85 від 28.10.2010р., від 29.10.2010р. планувалася не як поставка за плату грошовими коштами, а як поставка з метою покриття заборгованості перед відповідачем Фермерського господарства "Андріївка", у якого наявною є заборгованість перед відповідачем на суму близько 1млн.грн. таким чином, поставка планувалась як поставка на зарахування заборгованості, про що було підготовлено договір, реквізити якого зазначені в накладних, однак даний договір не був підписаний позивачем. Оскільки документально переведення боргу та зарахування сторони не оформили, то є всі підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини з поставки ячменю пивоварного, а тому у відповідача виникло зобов'язання з оплати його поставки. Даний факт сам по собі не заперечується відповідачем, однак, на думку відповідача, останнім не порушувались права позивача, оскільки обов'язок з оплати 308 851,30 грн. не настав з врахуванням вимог ст. 530 ГПК України. Так, за твердженнями відповідача, ТОВ "Суффле Агро Україна" ніколи не отримувало вимогу про виконання зобов'язання, як то зазначено ст. 530 ГПК України. Натомість 29.03.2011р. відповідачем було отримано претензію, яка заявляла про порушення відповідачем своїх зобов'язань, однак дану претензію не можна вважати вимогою, оскільки вона не містить власне вимоги виконати зобов'язання та банківських реквізитів позивача. Таким чином, позивач зобов'язаний звернутися до відповідача з належно оформленою вимогою про оплату боргу із зазначенням реквізитів позивача. Разом з цим, як вказує відповідач, 30.05.2011р. на адресу позивача була направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою відповідач в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України погасив зобов'язання з оплати ячменю пивоварного шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 300 000,00 грн., тобто на теперішній час заборгованість за поставлений ячмінь становить 8 851,30 грн.
Представник позивача в судовому засіданні проти зарахування зустрічних позовних вимог заперечує, при цьому пояснюючи що у позивача відсутні будь-які боргові зобов'язання перед відповідачем та ВАТ "Вікторійське КХП" м. Городок, проти зарахування зустрічних позовних вимог категорично заперечує. При цьому позивач пояснює, що про наявність договорів про відступлення права вимоги між відповідачем та ВАТ "Вікторійське КХП" позивачу нічого не відомо.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Відповідно до накладної № 83 від 28.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 56,280 т ячменю пивоварного (урожаю 2010 р., ОСОБА_5) на загальну суму 121614,30 грн. на підставі довіреності № 0734 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_4. (на отримання 80 т ячменю пивоварного).
Відповідно до накладної № 84 від 29.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 98,130 т ячменю (3 клас) на загальну суму 166821,00 грн. на підставі довіреності № 0737 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_3. (на отримання 98,130 т ячменю 3 класу).
Відповідно до накладної № 85 від 29.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 9,280 т ячменю пивоварного (урожаю 2010 р., ОСОБА_5) на загальну суму 20416,00 грн. на підставі довіреності № 0738 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_3. (на отримання 9,280 т ячменю пивоварного).
Наявні в справі податкові накладні також є свідченням поставки позивачу вказаного вище товару.
Листом від 25.05.2011 р. №2589/10/23 державна податкова інспекція у Чемеровецькому районні повідомила про підтвердження факту реалізації ПП "Кочубіївське" (іден. код 31949131) ячменю ТОВ "Суффле Агро Україна" (іден. код 34863309). Крім того, згідно даного листа у жовтні 2010 року ПП "Кочубіївське" відображено податкові зобов'язання в сумі 51475,21 грн., ТОВ "Суффле Агро Україна" відображено податковий кредит в сумі 51475,21 грн.
На підтвердження факту поставки відповідачу зазначеного в накладних №83 від 28.10.2010 р., №84 від 29.10.2010 р., №85 від 29.10.2010 р. пивоварного ячменю врожаю 2010 року в кількості 163,69 т. (163690 кг) надано в матеріали справи : товарно-транспортні накладні №22 від 03.09.2010 р. про поставку вантажу масою 18140 кг. ячміню "Себастян", №43 від 10.09.2010 р. - 17490 кг., №1 від 13.09.2010 р. - 19280 кг., №2 від 13.09.2010 р. - 18860 кг., №141 від 14.09.2010 р. - 9280 кг., №1 від 15.09.2010 р. - 20760 кг., №2 від 15.09.2010 р. - 19230 кг., №3 від 17.09.2010 р. - 20980 кг., №4 від 17.09.2010 р. - 19670 кг. При цьому у вказаних товарно-транспортних накладних зазначено замовника ТОВ "Суффле Агро Україна", останні підписані і скріплені ВАТ "Вікторійське ХПП" та ПАТ "Славутський солодовий завод".
В наданому в матеріали справи акті звірки взаєморозрахунків № 1478 від 30.11.2010 р., підписаного представниками позивача та відповідача та скріпленому печатками, зазначається про наявність станом на 30.11.2010 р. заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 308851,30 грн. При цьому у вказаному акті є посилання на зазначені вище видаткові накладні.
29.03.2011 р. позивачем направлено, а відповідачем отримано претензію (про що свідчить поштовий штамп), в якій позивач просить відповідача погасити заборгованість по оплаті поставленого ячменю пивовареного і до 01.04.2011 р. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборговані 308851,30 грн. Як вбачається з пояснень позивача, претензія залишилась без відповіді та реагування.
В зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості в повному розмірі та в добровільному порядку за накладними № 83 від 28.10.2010 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 28.10.2010 р. позивач звернувся до суду з позовом про примусове її стягнення.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач передав товар, а відповідач прийняв та зобов'язувався сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем дотримані всі вимоги, передбачені ст.530 Цивільного кодексу України, що підтверджується претензією від 29.03.2011р., доказами її отримання відповідачем 29.03.2011 р. Таким чином, у позивача виникло право вимагати від відповідача оплатити вартість отриманого товару в примусовому порядку. При цьому, судом враховується позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. по справі №15/2385, згідно якої положення ч.1 ст. 692 ЦК України встановлюють подію, з настанням якої пов'язане виникнення обов'язку щодо оплати, а не строк чи термін здійснення такої оплати.
Доводи відповідача, щодо неотримання претензії та відсутності вимоги про сплату 308851,30 грн. заборгованості, спростовуються змістом самої претензії та штампом відповідача про отримання останньої.
Наявні в матеріалах справи докази у сукупності: накладні № 83 від 28.10.2010 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 28.10.2010 р., довіреності № 0734, № 0737, № 0738 від 25.10.2010 р., товарно-транспортні накладні, податкові накладні, лист Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районні, акт звірки взаєморозрахунків, свідчать про отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 308851,30 грн. Відповідачем вказаного не спростовано. При цьому прийнято до уваги, що наявні у справі довіреності відповідача виписані саме на товар зазначений у накладних та відсутні будь-які претензії з приводу неотримання товару ТОВ "Суффле Агро Україна".
Факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" заборгованості перед позивачем в сумі 308851,30 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: накладними № 83 від 28.10201 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 29.10.2010 р., довіреностями № 0734, № 0737, № 0738 від 25.10.2010 р., товарно-транспортними накладними, актом звірки взаєморозрахунків № 1478 від 30.11.2010 р.
Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості в сумі 308851,30 грн., а також не спростовано факту отримання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей на вказану суму про що свідчать письмові та усні пояснення відповідача від 31.05.2011 р.
Доводи відповідача викладені в заяві про залишення позову без розгляду щодо не підтвердження інформації по заборгованості за даними бухгалтерського обліку відповідача, спростовуються актом звірки взаєморозрахунків (підписаного та скріпленого печатками сторін) та змістом відзиву на позов, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги. Так, згідно вказаного акту залишок на користь позивача складає 308851,30 грн., при цьому в акті - в графі дата та вид документу - є посилання на накладні наявні в матеріалах справи з зазначенням тих же товарно-матеріальних цінностей, а саме: ячмінь пивоварний урожаю 2010 року та 3 класу. Також у відзиві на позов від 15.06.2011 р. відповідач не заперечив факту отримання товару за даними накладними.
Крім того, судом взято до уваги, що ціна товарно-матеріальних цінностей вказана у накладних не оспорюється відповідачем (зміст пояснень від 31.05.2011 р. та від 15.06.2011 р.) та прийняття товару по даній ціні підтверджується змістом акту звірки взаєморозрахунків та відображеного відповідачем податкового кредиту.
Доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на ст. 601 ЦК України, договір складського зберігання зерна №21 від 23.09.2010 р., договір відступлення права вимоги №1/05 від 23.05.2010 р., не можуть бути прийняті судом до уваги, а тому не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову. Так, п. 2 ст. 601 ЦК України передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї сторони. При цьому можливість заліку за заявою однієї сторони разом з тим означає неприпустимість заперечування зарахування з мотиву незгоди іншої сторони. В процесі розгляду справи встановлено, що ПП "Кочубіївське" не тільки заперечує проти зарахування зустрічних вимог, але й заперечує самого факту існування штрафу в розмірі 300000 грн. за договором складського зберігання зерна №21 від 23.09.2010 р. та договором відступлення права вимоги №1/05 від 23.05.2010 р.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (п.2 ст. 598 ЦК України). Пункт 2 ст. 601 ЦК України не допускає автоматичного припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог лише на вимогу однієї сторони (в даному випадку відповідача), оскільки норма даної статті визначає можливість вирішення питання про зарахування зустрічних вимог у разі наявності заяви однієї сторони.
Під час розгляду справи відповідачем не заявлялось будь-якої вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог, натомість позивач заперечує про існування боргу за договором складського зберігання зерна №21 від 23.09.2010 р., а тому доводи ТОВ "Суффле Агро Україна" про часткове погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставними та таким, що не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому судом приймається до уваги строк розгляду спору передбачений ст. 69 ГПК України (позовна заява надійшла до суду 13.04.2011 р.) та те, що відповідач не позбавлений можливості в окремому провадженні стягнути заборгованість за договорами складського зберігання зерна №21 від 23.09.2010 р. та відступлення права вимоги №1/05 від 23.05.2010 р. Також суд критично відносить до доказів наданих відповідачем, в підтвердження доводів щодо часткового погашення останнім заборгованості яка є предметом позову, оскільки дані докази складалися та направлялися позивачу в кінці травня 2011 р., тобто в період розгляду справи в суді.
Отже, зважаючи на позицію позивача щодо відсутності заборгованості по договору складського зберігання зерна №21 від 23.09.2010 р. та враховуючи, що вказана заборгованість не є предметом розгляду даної справи, суд не погоджується з доводами відповідача про часткове погашення суми боргу в розмірі 300000 грн., оскільки останні є передчасними.
Доводи позивача щодо обов'язку відповідача оплатити вартість отриманих згідно вказаних вище накладних товарно-матеріальних цінностей з розрахунку вартості 1 тонни пивоварного ячменю на початок квітня 2011 р. є необґрунтованими, суперечать діючому законодавству, а тому судом до уваги не приймаються. Так, статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. З аналізу наданих доказів, зокрема, накладних № 83 від 28.10201 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 29.10.2010 р. (акту звірки взаєморозрахунків з посиланням на накладні) та податкових накладних вбачається, що на момент передачі товару сторони досягли згоди щодо його ціни та зазначили її в якості істотної умови у вказаних накладних. В процесі розгляду справи не встановлено будь-якої домовленості між сторонами щодо зміни ціни товарно-матеріальних цінностей на час виникнення обов'язку щодо оплати вартості останніх. Законом вказана можливість також не передбачена. Однак, згідно п.2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Надана позивачем в матеріали справи комерційна пропозиція ЗАТ „Оболонь” за вих.№892 від 12.04.2011 р. не є належним та допустимим доказом існування між сторонами домовленості щодо ціни товару з розрахунку вартості 1 тонни пивоварного ячменю на початок квітня 2011 р., оскільки є лише пропозицією ЗАТ "Оболонь", яке не є стороною по справі, розглянути можливість постачання ячменю по ціні 2500 гр. за тону.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінюючи надані сторонами докази у сукупності, позовні вимоги позивача в частині стягнення 308851,30 грн. заборгованості обґрунтовані матеріалами справи, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню судом, в решті заявлених позовних вимог в сумі 100374,00 грн. належить відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог (75,47%).
Крім того, суд вважає за необхідне повернути приватному підприємству "Кочубіївське" (Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Кочубіїв, вул. Леніна, 20, код 31949131) з Державного бюджету України 0,75 грн. зайво сплаченого державного мита при зверненні з позовом до суду, про що слід видати довідку.
Керуючись ст. 44, ст. 49, ст. 82, ст. 84-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви відповідача від 31.05.2011р. про залишення позову без розгляду відмовити.
Позов приватного підприємства "Кочубіївське" до товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про стягнення заборгованості по оплаті поставленого ячменю пивовареного врожаю 2010 року в сумі 409225,00 грн. задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, м. Славута, вул. Острозька, 138, код. 34863309) на користь приватного підприємства "Кочубіївське" (Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Кочубіїв, вул. Леніна, 20, код 31949131) 308851,30 грн. (триста вісім тисяч вісімсот п'ятдесят одну гривню 30 копійок) заборгованості, 3088,99 грн. (три тисячі вісімдесят вісім гривень 99 копійок) державного мита, 178,11 грн. (сто сімдесят вісім гривень 11 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Повернути приватному підприємству "Кочубіївське" (Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Кочубіїв, вул. Леніна, 20, код 31949131) з Державного бюджету України 0,75 грн. (сімдесят п'ять копійок) зайво сплаченого державного мита, про що видати довідку.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.
Повне рішення складено та підписано 15.06.2011р.
Помічник судді Гураль Л.Л.