29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" червня 2011 р.Справа № 22/5025/591/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.К. Будівельно-Індустріальна Компанія" м. Хмельницький
про стягнення 293901,87 грн. з яких 273877,50 грн.-основний борг, 20024,37 грн.-проценти
Суддя Заверуха С.В.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 18.04.2011 р.
відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 21.03.2011 р. (присутній в судовому засіданні 23.05.2011 р.)
Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2011 р.
Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія", в якій просить суд стягнути з останнього на свою користь 293901,87 грн., з яких 273877,50 грн. - заборгованість, 20024,37 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.
Як на підставу звернення до суду з цим позовом позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 220410/1 від 22.04.2010 р. (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати та поставити, а позивач прийняти та оплатити зерно кукурудзи фуражної (далі - товар) загальною кількістю 10000 тон на суму 11900000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Зокрема, вказує, що згідно розділу 4 договору продавець (відповідач) повинен був поставити товар відповідно до умов "ІНКОТЕРМС-2000" ст. Ярмолинці до 30.04.2010 р. включно. При цьому зазначає, що на підставі рахунку № 1 від 22.04.2010 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 12200000,00 грн., що, як вважає позивач, підтверджується відповідними платіжними дорученнями. 18.06.2010 р. відповідач повернув позивачу помилково перераховані грошові кошти в розмірі 300000,00 грн., що підтверджується, як стверджує позивач, платіжним дорученням № 13. На думку позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань у встановлений договором строк поставку всієї кількості товару не здійснив (поставив лише 9517,750 тон), в результаті чого борг відповідача перед позивачем станом на 18.03.2011 р. складає 273877,50 грн. Одночасно позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому проценти за користування грошовими коштами у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а саме 20024,37 грн. згідно поданого в позовній заяві розрахунку.
На підтвердження позовних вимог, заявлених до відповідача, позивач надав суду копії договору купівлі-продажу кукурудзи № 220410/1 від 22.04.2010 р., рахунку № 1 від 22.04.2010 р., платіжних доручень № 351 від 23.04.2010 р., № 356 від 26.04.2010 р., № 371 від 27.04.2010 р., № 377 від 28.04.2010 р., № 378 від 29.04.2010 р., № 381 від 30.04.2010 р., № 384 від 05.05.2010 р., № 390 від 06.05.2010 р., № 395 від 07.05.2010 р., № 392 від 07.05.2010 р., № 399 від 12.05.2010 р., № 411 від 13.05.2010 р., № 13 від 18.06.2010 р., податкових накладних № 40 від 30.04.2010 р., № 39 від 29.04.2010 р., № 38 від 28.04.2010 р., № 37 від 27.04.2010 р., № 36 від 26.04.2010 р., № 34 від 23.04.2010 р., № 65 від 13.05.2010 р., № 64 від 12.05.2010 р., № 55 від 07.05.2010 р., № 54 від 07.05.2010 р., № 53 від 06.05.2010 р., № 44 від 05.05.2010 р., видаткової накладної № 147 від 14.05.2010 р., довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 10172/07 від 24.05.2007 р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 256920.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному об'ємі та надав письмові пояснення, в яких з посиланням на ст.ст. 663, 670,530 ЦК України обґрунтовує позовні вимоги. Також позивач зазначає, що обов'язок по передачі недопоставленого товару існує і на сьогоднішній день.
Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнає, надав суду відзив на позов, де вказує про неможливість виконання ТОВ "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія" своїх зобов'язань в зазначений в договорі строк (до 30.04.2010р.), оскільки позивач не виконав умови п. 5.1. договору щодо внесення на рахунок відповідача попередньої оплати в розмірі 100% протягом трьох банківських днів на підставі виставленого рахунку, а сума попередньої оплати вносилась позивачем частинами (останнє платіжне доручення від 13.05.2010р. №411). При цьому, на виконання умов договору відповідачем за видатковою накладною №147 від 14.05.2010р. було поставлено позивачу 9517,750 кг товару на загальну суму 11 326 122,50 грн. Зважаючи на те, що позивачем не було надіслано претензію з приводу виконання зобов'язань за договором, договір продовжує діяти до повного виконання зобов'язань сторонами, що свідчить про безпідставність звернення до суду. Також, відповідач пояснює, що товар не поставлявся у зв'язку з відсутністю оплати, адже умовою договору була 100% попередня оплата. Інших термінів поставки сторони не погоджували.
Згідно письмових пояснень відповідача від 23.05.2011 р. останній пояснив, що 300000 грн. були повернуті позивачу на підставі усної домовленості, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо ціни договору.
На підтвердження своєї позиції посилається на ст. 613 ЦК України, 627 ЦК України та п.9.2,п.9.3 укладеного між сторонами договору.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 10172/07 від 24.05.2007 р. та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 256920 місцем знаходження позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" є: 01011, м. Київ, Печерський район, вул. Рибальська, буд. 22; ідентифікаційний код 32708773.
Згідно наданого державним реєстратором в матеріали справи витягу з ЄДРПОУ станом на 07.04.2011 р. місцем знаходження відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія" є: 29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 17; ідентифікаційний код 34593626.
22.04.2010 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу кукурудзи № 220410/1, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зерно кукурудзи фуражної (далі - товар) відповідно до умов даного договору в кількості 10000,00 тон.
Сторони погодили, що вартість однієї тони товару складає 1190,00 грн. з ПДВ (п. 3.1 договору), а загальна сума договору складає 11900000,00 грн. з ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до розділу 4 договору поставки товару здійснюється на умовах EXW ст. Ярмолинці (в редакції ІНКОТЕРМС-2000) (надалі - елеватор). Продавець передає покупцю товар в термін до 30 квітня 2010 р. при умові виконання покупцем умов п. 5.1 договору. Товар вважається поставленим відповідно до умов договору в момент оформлення продавцем на ім'я покупця накладної та податкової накладної. Датою поставки товару за договором сторони погодили дату переоформлення товару на ім'я покупця згідно із документами, вказаними в п. 4.3 договору, а саме: накладна, податкова накладна, складська квитанція, картка аналізу.
При умові невиконання покупцем умов п. 5.1 даного договору, договір вважається недійсним (п.4.5).
Згідно п. 5.1 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 11900000,00 грн. на поточний рахунок продавця протягом трьох банківських днів на підставі виставленого продавцем рахунку.
Договір купівлі-продажу кукурудзи № 220410/1 від 22.04.2010 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
22.04.2010 р. відповідач виставив позивачу рахунок № 1 на суму 11900000,00 грн. за кукурудзу фуражну в кількості 10000 тон.
Згідно платіжних доручень № 351 від 23.04.2010 р. на суму 2500000,00 грн., № 356 від 26.04.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 371 від 27.04.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 377 від 28.04.2010 р. на суму 1200000,00 грн., № 378 від 29.04.2010 р. на суму 3300000,00 грн., № 381 від 30.04.2010 р. на суму 400000,00 грн., № 384 від 05.05.2010 р. на суму 1000000,00 грн., № 390 від 06.05.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 395 від 07.05.2010 р. на суму 400000,00 грн., № 392 від 07.05.2010 р. на суму 300000,00 грн., № 399 від 12.05.2010 р. на суму 800000,00 грн., № 411 від 13.05.2010 р. на суму 500000,00 грн. позивач перерахував відповідачу кошти в якості оплати за кукурудзу фуражну згідно рахунку № 1 від 22.04.2010 р. на загальну суму 11900000,00 грн.
Вказана сума в розмірі 11900000,00 грн. також підтверджується податковими накладними № 40 від 30.04.2010 р. на суму 400000,00 грн., № 39 від 29.04.2010 р. на суму 3300000,00 грн., № 38 від 28.04.2010 р. на суму 1200000,00 грн., № 37 від 27.04.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 36 від 26.04.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 34 від 23.04.2010 р. на суму 2500000,00, № 65 від 13.05.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 64 від 12.05.2010 р. на суму 800000,00 грн., № 55 від 07.05.2010 р. на суму 300000,00 грн., № 54 від 07.05.2010 р. на суму 400000,00 грн., № 53 від 06.05.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 44 від 05.05.2010 р. на суму 1000000,00 грн.
Згідно платіжного доручення № 13 від 18.06.2010 р. відповідач повернув зайво перераховані кошти за товар згідно договору № 220410 від 22.04.2010 р. в сумі 300000,00 грн.
За видатковою накладною № 147 від 14.05.2010 р. відповідач передав позивачу кукурудзу в кількості 9517,750 тон на суму 11326122,50 грн. Дана накладна скріплена печаткою та підписом відповідача.
Таким чином, позивач перерахував відповідачу за товар кошти в сумі 11600000,00 грн., прийняв від відповідача товар на суму 11326122,50 грн., в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 273877,50 грн.
Відповідачем не подано доказів оплати зазначеної заборгованості.
Несплата відповідачем заборгованості в сумі 273877,50 грн. стала підставою для позивача нарахувати до сплати відповідачу проценти за користування грошовими коштами у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а саме 20024,37 грн., та звернутись до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач здійснив попередню оплату товару, а відповідач зобов'язувався поставити позивачу товарно-матеріальні цінності.
Згідно ч. 1. ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу (ст. 663 ЦК України).
Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої з нього грошової суми.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зі змісту договору купівлі-продажу кукурудзи №220410/1 від 22.04.2010 р. вбачається, що сторони передбачили оплату вартості товару шляхом перерахування попередньої оплати умови повернення якої регулюються статтею 693 ЦК України.
Також пунктами 1.1 та 4.2 договору сторони погодили обов'язок продавця передати товар покупцю в термін до 30 квітня 2010 р. при умові виконання покупцем умов п. 5.1 договору.
Згідно п. 5.1 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 11900000,00 грн. на поточний рахунок продавця протягом трьох банківських днів на підставі виставленого продавцем рахунку.
Судом встановлено, що позивач не виконав умов пункту 5.1 договору, оскільки протягом трьох банківських днів на підставі виставленого відповідачем рахунку №1 від 22.04.2010 р. ТзОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" не перерахувало попередню оплату в розмірі 11900000,00 грн. Так, перші платежі здійснені 23.04.2010 р. (платіжне доручення №351 на суму 2500000,00 грн.), а останні 13.05.2010 р. (платіжне доручення №411 від 13.05.2010 р.)
Отже, зважаючи на те, що договором купівлі-продажу передбачена попередня оплата товару та враховуючи здійснення позивачем останніх перерахувань 13 травня 2010 р., у відповідача не виник обов'язок визначений пунктом 4.2 договору, щодо передання товару покупцю саме в термін до 30 квітня 2010 р.
Будь-яких інших обов'язків відповідача даним договором не встановлено, зокрема щодо строків передання товару та повернення суми попередньої оплати у разі невиконання зобов'язання передання оплаченого товару.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з вимогою (листи, претензії, тощо), передбаченою ст. 530 ЦК України, поставки зерна кукурудзи фуражної та про повернення відповідачем суми попередньої оплати.
Надана в матеріали справи претензія не може розцінюватись судом як належний та допустимий доказ для стягнення заборгованості яка є предметом позову, оскільки зі змісту даної претензії не вбачається вимоги про зобов'язання відповідача поставити товар у визначені позивачем терміни.
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зважаючи на те, що позивачем направлено претензію після звернення з позовом до суду (18.05.2011 р. згідно письмових пояснень позивача), дана претензія не може розцінюватись як належний доказ свідчення існування порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів позивача саме на час звернення до господарського суду.
Отже, на час прийняття рішення, у відповідача існує лише один обов'язок саме щодо передання у повному об'ємі оплачених товарно-матеріальних цінностей (кукурудзи), однак строки виконання даного обов'язку не визначені.
При цьому прийнято до уваги, що позивачем отримано та прийнято від відповідача 9517,75 т. кукурудзи 14 травня 2010 р. (накладна №147), незважаючи на те, що договором передбачена поставка в термін до 30 квітня 2010 р.
Тому, зважаючи на вищевикладені обставини, на даний час відповідач не позбавлений можливості поставити товарно-матеріальні цінності в кількості передбаченій та оплаченій даним договором. Вказане також підтверджується поясненнями позивача від 23.05.2011 р.
Стаття 693 ЦК України передбачає два способи захисту порушених прав покупця у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, це зокрема право вимагати: 1) передання оплаченого товару або 2) повернення суми попередньої оплати.
Тобто норма даного закону автоматично не наділяє продавця обов'язком, в разі не передання оплаченого товару у невстановлений строк, повернути суму попередньої оплати.
Таким чином, у відповідача не виник обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати.
В разі якщо б позивач звернувся до відповідача з вимогою, про поставку товару визначеного договором купівлі-продажу в запропоновані позивачем строки та повернення суми попередньої оплати, у передбачений законом спосіб (ст. 530 ЦК України), позивач в силу приписів ст. 693 ЦК України, надав би можливість відповідачу протягом 7 днів від дня пред'явлення вимоги поставити товар у повному об'ємі або повернути кошти у добровільному порядку.
Посилання позивача на норми п.1 ст. 670 ЦК України, не можуть слугувати підставою для задоволення даних позовних вимог, оскільки дана стаття визначає наслідки порушення умов договору щодо кількості товару, зокрема щодо передання продавцем покупцеві меншої кількості товару. Однак, зважаючи на те, що в даному випадку строки виконання обов'язку передання відповідачем товару не визначені, суд не вбачає підстав для застосування норм ст.670 ЦК України. При цьому прийнято до уваги, що ч.2 ст. 693 ЦК України є спеціальною нормою в частині повернення суми попередньої оплати.
Доводи позивача про те, що з часу отримання попередньої оплати останній зобов'язаний поставити товарно-матеріальні цінності в кількості передбаченої договором, не підтверджені жодними доказами, спростовуються змістом відзиву відповідача та самими поясненнями представника позивача, а тому не можуть прийматися до уваги. Також зі змісту договору купівлі-продажу даного обов'язку не передбачається, будь-яких додатків до договору не укладалося, однак, питання, що виникли під час виконання цього договору, але не були врегульовані ним, оформляються додатковими угодами, які з моменту підписання є невід'ємними частинами даного договору (п.9.1 договору).
Крім того, сторони не змогли пояснити повернення відповідачем 300000,00 грн. зайво перерахованих коштів згідно платіжного доручення №13 від 18.06.2010 р. Представники сторін в судовому засіданні 23.05.2011 р. зауважили, що між сторонами не існувало домовленості про повернення коштів, в тому числі щодо зайво перерахованих.
Згідно імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї .
Тобто, відповідач (продавець) не може бути примушений до дій щодо повернення попередньої оплати, які (дії) не є обов'язковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом та договором купівлі-продажу даного обов'язку.
З огляду на вищевикладене, зважаючи що обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати у відповідача не виник в зв'язку з тим, що строк передачі самого товару не встановлений, позов в частині стягнення 273877,50 грн. заборгованості (попередньої оплати) заявлений передчасно, безпідставно, а тому у його задоволенні належить відмовити.
При прийнятті рішення в цій частині враховано, що договір діє до виконання продавцем та покупцем своїх зобов'язань чи дострокового розірвання (п.8.1 договору). Достроково договір №220410/1 від 22.04.2010 р. не розірваний у встановленому законодавством порядку.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування грошовими коштами у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в сумі 20024,37 грн. Заявляючи дані вимоги позивач посилається на ч. 2 ст. 536 ЦК України та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позовний вимог в частині стягнення 273877,50 грн. заборгованості, у позові в частині стягнення 20024,37 грн. процентів за користування грошовими коштами також належить відмовити.
Відмовляючи у позові в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами, суд також звертає увагу позивача, що частинами 2, 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу кукурудзи №220410/1 від 22.04.2010 р., а також законами та іншими актами цивільного законодавства розмір процентів за користування відповідачем (продавцем) чужими грошовими коштами в даному випадку не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним (аналогічна позиція в постанові Верховного Суду України по справі №9/67-38 від 27.12.2010 р.).
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на позивача у зв'язку з відмовою від позову.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Суддя С.В. Заверуха
віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.
повне рішення підписано та складено 14.06.2011 р.