91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
14.06.11 Справа № 5/52/2011
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Попаснянського житлово-комунального об'єднання, м. Попасна Луганської області
про стягнення 1 408 143 грн. 86 коп.
Суддя Васильченко Т.В.
представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 дов. №6/10 від 11.01.2011
від відповідача -не прибув;
Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за поставлений природний газ в сумі 1168643 грн. 82 коп., пені в сумі 90181 грн. 91 коп., інфляційних нарахувань в сумі 110414 грн. 94 коп. та трьох відсотків річних в сумі 38903 грн. 19 коп. за неналежне виконання умов договору № 06/09-1562 БО-20 від 23.09.2009 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.
Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, яка вказана в довідці ЄДРПОУ від 05.05.2011 № 9894102, суд дійшов висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
23 вересня 2009 року дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Попаснянське житлово-комунальне об'єднання (покупець) уклали договір №06/09-1562 БО-20 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у ст. 2 цього договору.
Пунктом 4.4 договору сторони передбачили обов'язок покупця надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та встановили, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.6.1).
Згідно п. 5.1 договору вартість до сплати за 1000,0 куб. м. природного газу складає 2619,19 грн. з ПДВ.
Згідно п.6.1 договору № 06/09-1562 БО-20 від 23.09.2009 року оплата за газ згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач належним чином виконав умови даного договору та передав у власність покупця протягом листопада 2009 року -березня 2010 року природний газ на загальну суму 1887643 грн. 82 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками від 30.11.2009 - на суму 297527 грн. 11 коп.; від 31.12.2009 - на суму 364146 грн. 26 коп.; від 31.01.2010 на суму 234443 грн. 88 коп.; від 28.02.2010 - на суму 659389 грн. 45 коп. та від 31.03.2010 - на суму 332137 грн. 12 коп.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.
Відповідач же свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 719000 грн. 00 коп., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений газ у розмірі 1168643 грн. 82 коп., який підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті отриманого газу доведений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1168643 грн. 82 коп. основного боргу, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами пунктів 7.2, 7.10 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу і нараховується неустойка за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. п. 7.2, 7.10 договору нараховано за період з 11.10.2010 по 11.04.2011 та заявлено до стягнення пеню у розмірі 90181 грн. 91 коп., яка нарахована з урахуванням часткових оплат.
Окрім того, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись протягом листопада 2009 -березня 2010 року у загальному розмірі 110 414 грн. 94. коп. (за період з грудня 2009 по березень 2011) та три відсотка річних у розмірі 38903 грн. 19 коп. (за період з 11.12.2009 по 11.04.2011), які нараховані з врахуванням часткових оплат.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач під час судового розгляду справи заперечень на позов не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів повного виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з віднесенням судових витрат на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Втім, під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем, згідно платіжного доручення №2374 від 11.04.2011 було сплачено державне мито у сумі 14082 грн. 00 коп., тоді як необхідно було сплатити за даною вимогою державне мито у сумі 14081 грн. 44 коп.
За таких обставин, зайво сплачене державне мито у розмірі 0 грн. 56 коп. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Попаснянського житлово-комунального об'єднання, вул. Первомайська, 34, м. Попасна Луганської області, ідентифікаційний код 05445416 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м. Київ, код 31301827, основний борг в сумі 1168643 грн. 82 коп., пеню в сумі 90181 грн. 91 коп., інфляційні нарахування в сумі 110414 грн. 94 коп. та 3% річних в сумі 38903 грн. 19 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 14 081 грн. 44 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м. Київ, код 31301827 з Державного бюджету України 00 грн. 56 коп. зайво сплаченого державного мита.
Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано -15.06.2011
Суддя Т.В.Васильченко