83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.06.11 р. Справа № 40/93
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Іванкової Н.Р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ
про стягнення 1 197 грн. 38 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Горожанкін В.Ю. - юрист
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основного боргу з орендної плати в сумі 727 грн. 09 коп., завдатку в сумі 228 грн. 88 коп., пені в сумі 24 грн. 14 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та штрафу в сумі 217 грн. 27 коп. згідно договору оренди №4480/2010р. від 30.09.10р.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, вислухавши доводи позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 30.09.10р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Донецької області, далі Орендодавець, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, далі Орендар, було укладено договір оренди №4480/2010р., із строком його дії з 30.09.10р. до 24.09.13р.
На виконання пункту 1.1. договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне майно - нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 18,5 кв.м., розміщене на першому поверсі будівлі гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі Докучаєвського гірничого технікуму Національного гірничого університету. Факт передачі майна підтверджено актом приймання-передачі від 30.09.10р. відповідно приписам п.1.3. договору. Мета передачі майна - розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів, що зазначено в п.1.2. договору.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2010 року - 228 грн. 88 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць відповідно приписам п.3.3. договору.
Згідно пункту 3.6. договору орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до приписів п.3.10. договору зобов'язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за два місяця оренди, який вноситься в рахунок плати за останні два місяці оренди.
Листом від 24.02.11р. за №20-06-03-02034 позивач повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості за договором та про відмову від цього договору, однак борг до теперішнього часу не погашено.
Свої зобов'язання за договором оренди відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним за період з 30.09.10р. по березень 2011 року утворився основний борг з орендної плати в сумі 727 грн. 09 коп. та завдаток в сумі 228 грн. 88 коп., який позивач і намагається стягнути.
Пунктом 3.7. договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені, розмір якої, не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.
Оскільки мале місце несвоєчасне внесення орендних платежів, позивач намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 24 грн. 14 коп. за період прострочення з 16.10.10р. по 18.04.11р.
В пункті 3.8. договору зазначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін суд дійшов до висновку про те, що доводи позивача обґрунтовані виходячи із наступного:
Пункт 1 ст. 759 ЦК України зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предмет договору перебуває у державній власності, тому до спірних правовідносин сторін застосовуються вимоги статей 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності зі ст. ст. 202, 203 ГК України, ст. 526, 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів. Відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача. За такими обставинами, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати в сумі 727 грн. 09 коп. за період з 30.09.10р. по березень 2011 року та завдатку в сумі 228 грн. 88 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Додаткове зобов'язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов'язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати орендної плати, підтверджено доказами у справі. Частиною 6 ст. 232 ГПК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наданий представником позивача розрахунок пені відповідає вказаним вимогам. Обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мало місце несвоєчасне виконання основного зобов'язання.
Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 24 грн. 14 коп. за період з 16.10.10р. по 18.04.11р., також обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої вимоги про стягнення штрафу в сумі 217 грн. 27 коп. згідно п.3.8. договору, суд робить наступні висновки:
Законодавцем встановлено те, що штраф - це визнана законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у раніше встановленому розмірі або у відсотковому (кратному) відношенні до вартості предмету виконання.
Так як пунктом 3.8. договору встановлений штраф в розмірі 10% від суми заборгованості у разі прострочення орендної плати понад трьох місяців, а борг з орендної плати складає суму 727 грн. 09 коп., то сума штрафу повинна дорівнювати 72 грн. 71 коп.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 72 грн. 71 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню. У задоволенні решти штрафу в сумі 144 грн. 56 коп. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача на користь державного бюджету згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову - за нульовою ставкою.
У судовому засіданні, яке відбулося 07.06.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 526, 599, 759 ЦК України, ст.ст. 42, 55, 173, 174, 202, 203, ч. 6 ст. 232, 286 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85, ГПК України, суд,
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь:
- державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області (р/р 31113093700039, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у м. Докучаєвську ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34687242, МФО 834016), основний борг з орендної плати в сумі 727 грн. 09 коп., завдаток в сумі 228 грн. 88 коп., пеню в сумі 24 грн. 14 коп. та штраф в сумі 72 грн. 71 коп., видавши наказ;
- державного бюджету України державне мито в сумі 102 грн., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової адміністрації у Донецькій області.
3. У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення штрафу в сумі 144 грн. 56 коп. - відмовити
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Підченко Ю.О.
Повний тект рішення складено - 10.06.11р.