31.05.11р.Справа № 5005/3750/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр", м. Дніпропетровськ
до Публічне акціонерне товариство "УніКредитБанк", м. Київ
Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро", м. Дніпропетровськ
Третя особа 2: Дніпропетровська міська рада , м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору іпотеки № 834 від 23.07.2008 року
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1811/2010-1 від 18.11.2010 року
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 29.04.2011 року
Від третьої особи-1: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
Від третьої особи-2: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "УніКредитБанк" про визнання недійсним договору іпотеки № 834 від 23.07.2008 року.
Позивач вважає за необхідне визнати Договір іпотеки недійсним з наступних підстав.
1) всі іпотечні договори викладено в автентичних редакціях , різниця полягає тільки в найменуванні предмета іпотеки і його характеристиках;
2) Предмет договорів складається з п'яти пунктів: 1.1.-1.5. та визначення термінів. Згідно п. 1.3. вказаних договорів встановлено, що "іпотека поширюється на нижчезазначене майно та всі права іпотекодавця на нижчезазначене майно та всі права іпотекодавця щодо цього майна, ("Предмет іпотеки"): (і) нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: ..., яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі ... як окремий виділений в натурі об'єкт права власності, у тому числі, без обмежень, усі існуючі та такі, що стануть власністю іпотекодавця в майбутньому після укладення іпотечного договору будівлі, споруди, конструкції та обладнання, з яких складається будівля та приналежності будівлі, крім того, частини будівлі, які не можуть бути виділені в натурі і будуть включені, додані або приєднані до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору, та з урахуванням інших положень цього договору".
3) Згідно положень п. 1.5. вказаних договорів встановлено, що Предметом договору є "Земля. Сторони досягли згоди, що іпотекодавець повинен в термін до 23 січня 2009 року переоформити у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України право власності або право оренди на Землю з подальшою іпотекою на користь банку (в той же термін), якщо не можливо відповідно до діючого на той момент законодавства України".
4) Згідно положень ст.1 Закону України „Про іпотеку” „Нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та заморських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом”.
5) Згідно положень ст.181 Цивільного Кодексу України "Нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість) -земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації".
6) Згідно положень ст. 133 Земельного кодексу України "1. У заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них -право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом. 2 Земельна ділянка, що перебуває у спільній власності (або право спільної оренди земельної ділянки), може бути передана (передано) у заставу за згодою всіх співвласників (співорендарів). 3. Передача в заставу частини земельної ділянки (або права на частину земельної ділянки) здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до документації із землеустрою. 4. Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки. 5. Порядок застави земельних ділянок та прав на них (оренди, суперфіцій, емфітевзису) визначається законом".
7) Таким чином, відповідно до ч. 1, 4 ст. 133 ЗК земельні ділянки можуть виступати предметом іпотеки, якщо вони є об'єктом права приватної власності.
8) Згідно частини 3 ст. 15 Закону „Про іпотеку” передбачається те, що земельні ділянки, які належать суб'єктам державної та комунальної власності, окрім приватної, не можуть виступати предметом іпотечних правовідносин.
9) земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки є комунальною власністю та знаходиться в строковому орендному користуванні іпотекодавця, що підтверджується наступним:
Договір оренди землі укладався іпотекодавцем вже значно пізніше укладення договору іпотеки, і п.1.5. договорів іпотеки це підтверджує.
10) Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або кілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно:
- належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності.
Також позивач зазначає , що в оспорюваному Договорі іпотеки не визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, право оренди на земельну ділянку, на якій розташованих об'єкт оренди, має переводитись на іпотекодержателя.
На підставі викладеного, позивач вважає, що Договір іпотеки укладено з порушенням норм права, оскільки сторонами не було досягнуто істотних умов договору щодо переходу права оренди земельної ділянки на іншу особу у разі звернення стягнення на заставне майно та не отримано обов'язкову згоду власника земельної ділянки -власника земельної ділянки.
Відповідач проти задоволення позовних заперечує посилаючись на те, що предметом іпотеки є виключно нежила будівля, визначена у п. 1.3. Договору, земельна ділянка, на якій розташована будівля або „право оренди” зазначеної земельної ділянки, відповідно до п. 1.3. та п. 1.5. Договору предметом іпотеки не є. Пунктом 1.5 договору передбачена лише можливість передачі в майбутньому в іпотеку земельної ділянки за умови відповідності чинному законодавству, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2011 року замінено відповідача правонаступником на Публічне акціонерне товариство "УніКредитБанк".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 року до участі у справі залучено третю особу -2 - Дніпропетровську міську раду.
ТОВ “Автоленд-Дніпро” та Дніпропетровська міська рада не забезпечили явку представників в судове засідання, пояснення по суті позовних вимог не наддали. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи -1 , третьої особи-2 за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 31.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд, -
30.05.2008 між ТОВ "УніКредит Банк"(Банк) і ТОВ "Автоленд-Дніпро" (Позичальник) був укладений кредитний договір №121-СВ.
Відповідно до п.1.1 договору банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію із загальною сумою кредиту 6000000 доларів США та з терміном кредиту до 30 .05. 2009 року.
23.07.2008 між ТОВ "УніКредит Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Актив-Центр" (іпотекодавець) укладений договір іпотеки, який посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 843/104.
Вказаний договір іпотеки забезпечує вимоги ТОВ "УніКредит Банк", що випливають з кредитного договору № 121-СВ від 30.05.2008, укладеного між відповідачем та ТОВ "Автоленд-Дніпро", відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування 6 000 000 доларів США.
Згідно з п.1.1 договору ТОВ "Автоленд-Дніпро"(Позичальник) та Ьанк уклали кредитний договір №121-СВ від 30 травня 2008 року (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього надалі -"Кредитний договір"), відповідно до якого, банк надає позичальнику у кредит грошові кошти, а іпотекодавець, відповідно до умов цього іпотечного договору, в забезпечення сплати та виконання забезпеченого зобов'язання (як цей термін визначений нижче), діючи як майновий поручитель, повинен надати у першочергову іпотеку з найвищим пріоритетом обтяження своє майно відповідно до умов цього іпотечного договору.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що іпотека поширюється на нижчезазначене майно та всі права іпотекодавця щодо цього майна: “будівля”: нежитлова будівля магазин № 2, що знаходиться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ , проспект Газети "Правда", яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі- продажу нежитлової будівлі, магазину № 2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. від 19.06.2006 р. за реєстровим номером 3608 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстраційним № 5504761 від 19.07.2006 як окремий виділений у натурі об'єкт права власності (детальний опис будівлі додається до цього іпотечного договору як додаток 1) у тому числі, без обмежень, усі існуючі та такі, що стануть власністю іпотекодавця в майбутньому після укладення іпотечного договору будівлі, споруди, конструкції та обладнання, з яких складається будівля та приналежності будівлі, крім того, частини будівлі, які не можуть бути виділені в натурі і будуть включені, додані або приєднані до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору, та з урахуванням інших положень цього іпотечного договору.
Пунктом 1.5. Договору сторони досягли згоди, що іпотекодавець повинен в термін до 23 січня 2009 року переоформити у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України право власності або право оренди на землю з подальшою іпотекою на користь банку (в той же термін), якщо це можливо відповідно до діючого на той момент законодавства України.
Суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити в силу наступного.
Статтею 638 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. (частина 3 статті 575 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що однією з істотних умов, які повинен містити іпотечний договір, є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку" якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Отже, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань, є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Отже, зміст основного зобов'язання забезпеченого іпотекою визначається генеральним договором та кредитними договорами, укладеними в межах генерального договору, які є його невід'ємними частинами.
Як зазначалось вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредіт Банк" був укладений Кредитний договір № 121-СВ від 30.05.2008 року, яким визначено суму кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договору та інші істотні умови.
Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 573 Цивільного кодексу України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
Іпотека, згідно із ст. 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави. Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним законом "Про іпотеку".
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Згідно із частиною 2 статті 7 цього ж Закону, якщо розмір вимоги за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.
Законом України "Про іпотеку" визначено істотні умови договору іпотеки, якими є, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Як зазначалось вище, пунктом 1.5. Договору іпотеки, який має назву "Земля", передбачено: "сторони досягли згоди, що Іпотекодавець повинен в термін до 23.01.2009 р. переоформити у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України право власності або право оренди на землю з подальшою іпотекою на користь банку, якщо це можливо відповідно до діючого на той момент законодавства України".
Із вказаного положення Договору іпотеки вбачається, що "Земля" на момент укладення цього договору не була предметом іпотеки, а лише могла ним стати в майбутньому за умови, якщо це буде відповідати діючому законодавству України.
Положення Договору іпотеки не містять посилань на жодну конкретну та індивідуалізовану земельну ділянку. Наведене є також безумовним доказом відсутності такого предмета іпотеки, як земельна ділянка.
Отже, правовий аналіз спірного Договору іпотеки дає підстави для висновку про те, що предметом Договору іпотеки є винятково нежитлова будівля, визначена у п.1.3. Договору. Земельна ж ділянка, на якій розташована вказана будівля, відповідно до п. 1.3. та п. 1.5. Договору іпотеки предметом іпотеки не є.
Як свідчить наведене, під час укладення Договору іпотеки сторони Договору не допустили порушення вимог діючого законодавства України.
Підстави, передбачені положеннями ст. ст. 203, 215 ЦК України щодо визнання спірного договору іпотеки недійсним відсутні.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-
В позові відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.А. Рудовська
Рішення оформлене відповідно
до ст. 84 ГПК України -10.06.2011 р.