Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - Орлянської В.І.,
суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В. ,
за участю прокурора Сенюк В.О.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 9 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Літинського районного суду від 7 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого
засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до 100 годин громадських робіт. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ОСОБА_2) 9991,96 грн. заборгованості з аліментів.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він в період з 28.08.2008 року по 01.10.2010 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Літинського районного суду від 9.10.2008 року аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання трьох дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у твердій грошовій сумі 150 грн. на кожну дитину щомісячно, внаслідок чого станом на 01.01.2010 року утворилася
заборгованість 9991,96 грн.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку в частині розв'язання цивільного позову з закриттям провадження в цій частині, посилаючись на неправильне застосування закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону, з посиланням на те, що спір про стягнення аліментів між тими ж сторонами вже розглядався судом і на час постановлення вироку є вирішеним, а заборгованість примусово стягується органами виконавчої служби.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, проаналізував докази і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, який кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України. Правильність цих висновків у касаційній скарзі прокурором не оспорюється.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора, що вирок суду в частині стягнення із засудженого заборгованості з аліментів підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при проваджені у кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом із кримінальною справою.
Як видно з вироку, суд стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ОСОБА_2) не матеріальну шкоду, заподіяну злочином, а заборгованість з аліментів на дітей.
Приймаючи таке рішення, суд не врахував, що порядок стягнення аліментів та заборгованості по них визначений статями 194-195 Сімейного кодексу України та ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до вказаних положень закону заборгованість з аліментів визначається державним виконавцем і стягується за виконавчим листом, виданим на підставі рішення про стягнення коштів на утримання дітей.
Оскільки суд повторно стягнув із ОСОБА_1 суму, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів, вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити.
Вирок Літинського районного суду від 7 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині стягнення із засудженого 9991,96 грн. на користь ОСОБА_2 ОСОБА_2) заборгованості з аліментів скасувати, а справу в цій частині закрити.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді :
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова А.В. Суржок