Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого-судді Животова Г.О.,
суддів Сахна Р.І., Слинька С.С.,
з участю прокурора Деруна А.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2010 року.
Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2010 року засуджено
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
- за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення строком на 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 КК України.
У справі також засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено і на них не подано касаційної скарги.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 202,82 грн. за проведення судових експертиз.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 7 серпня 2009 року близько 3 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля супермаркету «Таргет», що знаходиться по проспекту Гагаріна, 167/1 в м. Харкові, разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, справу у відношенні якого закрито з нереабілітуючих підстав, вчинили хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: брутально лаялись на адресу потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, стали штовхати їх та махати руками намагаючись завдати їм ударів, а ОСОБА_1 почав махати сувенірним ножем перед ОСОБА_6 та ОСОБА_7. При цьому порізав спортивну куртку ОСОБА_7, чим спричинив йому матеріальну шкоду на суму 255 грн.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 намагались втекти, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 забігли за ОСОБА_7 в приміщення ТЦ «Таргет», а до ОСОБА_6, який стояв біля входу ТЦ «Таргет», підійшов ОСОБА_1 та штовхнув його в груди від чого ОСОБА_6 впав на спину, а ОСОБА_1, махаючи над ним вищевказаним ножем, наніс йому колото-різані рани в тулуб та ліву кисть, спричинивши легкі тілесні ушкодження та пошкодивши його одяг, чим завдав матеріальну шкоду на загальну суму 76 грн.
Крім того, 28 серпня 2009 року близько 22 год. ОСОБА_1 біля будинку ХАТОБ по вул. Сумській, 25 в м. Харкові разом із ОСОБА_2 та невстановленою в ході слідства особою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинили хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: виражалися на адресу потерпілого ОСОБА_8 нецензурними словами, після чого завдали йому удари руками та ногами по різних частинах тіла. Свої дії припинили на зауваження громадян, які знаходилися поруч.
У касаційній скарзі прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що апеляційний суд безпідставно залишив без змін вирок районного суду, яким ОСОБА_1 звільнений від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у злочинах, за якими його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені. Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України.
Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про необґрунтоване звільнення районним судом на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні цього питання судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів; дані про особу засудженого, із яких вбачається, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем попереднього навчання та проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває; обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування потерпілим завданого збитку, та відсутність у останніх претензій до засудженого, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції його від суспільства на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначені доводи прокурора перевірялися і судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував у своєму рішенні і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, колегією суддів по справі не виявлено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Животов Г.О. Сахно Р.І. Слинько С.С.