33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" травня 2011 р. Справа № 8/5025/147/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М. суддів Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Хмельницьке приватне виробничо-торгівельне підприємство "Алмаз" м. Хмельницький на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.11 р.
у справі № 8/5025/147/11 (суддя Смаровоз М.В. )
позивач Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк в особі відділення "Хмельницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк"
відповідач Хмельницьке приватне виробничо-торгівельне підприємство "Алмаз" м. Хмельницький
про стягнення 2 300 000 грн. простроченої заборгованості з погашення (повернення) кредиту; 378 147,95 грн. заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 11 909,59 грн. строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків; 101815,20 грн. пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 42849,42 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією); 35690 грн. інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії); 24357,76 грн. інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією); 19656,17 грн. 3% річних за порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії); 7198,41 грн. 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією).
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1. (довіренсть №65 від 01.03.2011р.).
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.04.2011 року у справі №8/5025/147/11 позов Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м. Київ в особі відділення "Хмельницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" до Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства "Алмаз" задоволено. Присуджено до стягнення з Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства "Алмаз" на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 2300000 грн. простроченої заборгованості з погашення (повернення) кредиту; 378147,95 грн. заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 11909,59 грн. строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків; 101815,2 грн. пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 42849,42 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією); 35690 грн. інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії); 24357,76 грн. інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією); 19656,17 грн. 3% річних за порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії); 7198,41 грн. 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 25500 грн. відшкодування державного мита та 236 грн. відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Хмельницьке приватне виробничо-торгівельне підприємство "Алмаз" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення з урахуванням апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області прийняте з порушенням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник та його представник безпосередньо в судовому засіданні зазначає, що умовами договору про відкриття кредитної лінії, укладеного між Позивачем та Скаржником чітко встановлено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за Кредитом, Позичальник сплачує Банку: пеню за порушення строків повернення кредиту та пеню за порушення сплати відсотків по кредиту.
Незважаючи на це, господарський суд Хмельницької області визначив нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат правомірним.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, для сплати зазначених процентів (у разі їх нарахування) боргом визнається сума позики, тобто надані у борг грошові кошти. Отже, на думку скаржника, проценти від простроченої суми позики нараховуються лише на суму позики і не нараховуються на проценти від суми позики за користування коштами.
Поряд з цим, апелянт вважає, що позивач зобов'язаний був звернути стягнення на заставне майно/майнові права, чи скористатися іншими видами забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, від позивача надійшло клопотання про розгляд скарги без участі його представника.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк в особі відділення "Хмельницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (банком) та Хмельницьким приватним виробничо-торгівельним підприємством “Алмаз” (позичальником) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №25.08/07-КЛ (далі - договір, а.с.25-26), до якого в подальшому вносились зміни відповідно до додаткових угод №98-2008/01 від 01.12.2008 р. (а.с.24), №14-2009/01 від 19.05.2009р. (а.с.21-23), №32-2009/01 від 30.09.2009р. (а.с.15-20), №14-2010/01 від 12.03.2010р.(а.с.14).
Відповідно до умов договору, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит з максимальним загальним лімітом кредитування 2500000 грн., а позичальник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 30.09.2010р. включно, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором. Кредит надається в межах ліміту кредитування згідно із графіком, який передбачений п.1.1.1 додаткової угоди №32-2009/01 від 30.09.2009р.
Відповідно до розділу 3 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату за кредит. Плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами цього договору та має статус “диференційованої” ставки, під якою в цьому договорі розуміється наступне: кредитним договором встановлюється базовий розмір процентів, що нараховуються за користування кредитними коштами за умови повного та всебічного виконання позичальником всіх умов цього договору та договорів про забезпечення, та визначаються умови, за яких застосовується підвищений розмір плати за користування кредитними коштами, який визначається шляхом збільшення базової процентної ставки на кількість процентних пунктів, що встановлена цим договором. Встановлення диференційованої процентної ставки є особливою умовою кредитування в частині визначення плати за користування кредитними коштами, а застосування диференційованої процентної ставки (підвищеної та базової процентної ставки) не змінює правовідносини за цим договором та/або його істотних умов. Проценти за користування кредитними коштами, розмір яких є базовим, встановлюються у розмірі 22% проценти річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь час користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує і дню повного його погашення, із розрахунку факт/360-іноземна валюта, факт/факт-національна валюта. Сплата процентів здійснюється позичальником щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно - проценти, нараховані відповідно до п. 3.1.2 в день повного повернення заборгованості за кредитом.
Як вбачається, позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання щодо надання позичальнику кредиту з максимальним загальним лімітом кредитування 2500000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку (а.с.30-33).
Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов"язань кредитні кошти в зазначені строки повернув частково, а саме, прострочив заборгованість з погашення (повернення) кредиту в розмірі 2300000,00 грн. за період з 01 жовтня 2010 року по 11 січня 2011 року, а також прострочив заборгованість з погашення нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 квітня 2010 року по 24 грудня 2010 року в розмірі 378147,95 грн. Зазначене відповідачем не оспорюється.
В свою чергу, як встановлено судами обох інстанцій, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки на підставі кредитного договору.
Відповідно до п.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст.526,599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував вищевикладені норми законодавства і дав вірну оцінку доказам та фактичним обставинам справи, які свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем. З огляду на це, позовні вимоги щодо стягнення з останнього 2300000,00 грн. кредиту, 378147,95 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 квітня 2010 року по 24 грудня 2010 року та 11 909,59 грн. строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків за період з 25 трудня 2010р. по 31 грудня 2010р. (включно) є обгрунтовані та підставно задоволені господарським судом першої інстанції.
В свою чергу, як встановлено місцевим господарським судом, в договорі сторони передбачили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день погашення з розрахунку факт /факт. У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставка НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт (п.8.1. договору, п.п.7.1,7.2. додаткової угоди №32-2009/01 від 30.09.2009р.).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не може не погодитись з судом першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 101815,20 грн. пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії), 42849,42 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 35690 грн. інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії), 24357,76 грн. інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 19656,17 грн. 3% річних за порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії), 7198,41 грн. 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією).
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Зокрема, посилання апелянта на те, що проценти від простроченої суми позики нараховуються лише на суму позики і не нараховуються на проценти від суми позики за користування коштами не заслуговують на увагу з огляду на таке.
При стягненні сум за кредитним договором суд виходив з того, що стягнення сум (відсотків) за статтею 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Відповідно, проценти як плата за користування коштами, яка передбачена кредитним договором є також грошовим зобов'язанням позичальника, а тому на проценти (як плату за користування грошовими коштами) також слід нараховувати три проценти річних та інфляційні втарти.
Що ж стосується, як зазначає апелянт, обов'язку позивача звертати стягнення на предмет іпотеки, то відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Тобто, у випадку невиконання боржником основного зобов'язання позивач (іпотекодержатель) має право, а не обов'язок звертати стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства "Алмаз" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2011 року у справі №8/5025/147/11 залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.