33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"01" червня 2011 р. Справа № 20/5025/249/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Гудак А.В. суддів Сініцина Л.М.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Хмельницький міський навчально-курсовий комбінат на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.03.11 р.
у справі № 20/5025/249/11 (суддя Гладій С.В. )
позивач Публічне акціонерне товариство "Хмельниччина - Авто" в інтересах філії "Хмельницьк - Авто"
відповідач Хмельницький міський навчально-курсовий комбінат
про стягнення заборгованості в сумі 37 020 грн. 15 коп.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1.(довіреність в справі ) , ОСОБА_2. ( довіреність в справі )
відповідача - не з'явився
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21 березня 2011 року у справі № 20/5025/249/11( суддя Гладій С.В.) частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «Хмельниччина-Авто»в інтересах філії «Хмельницьк-Авто» (м. Хмельницький) та стягнуто на його користь з Хмельницького міського навчально-курсового комбінату (м. Хмельницький) 25893,11 гривень заборгованості, 6498,73 гривень нарахувань за встановленим індексом інфляції, 1655,56 гривень - 3% річних, 340,47 гривень витрат по оплаті державного мита та 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В позові, в частині стягнення 0,44 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції, 2,31 грн. -3% річних та 2970 грн. за зберігання автомобіля відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи за договором від 06.10.2008 року (ремонт автомобіля), однак, всупереч умовам договору їх не оплатив позивачу та з огляду на положення ст.11,509,526,625,835,837,882 Цивільного кодексу України та ст.175,193 Господарського кодексу України стягнув із відповідача на користь позивача 25893,11 гривень основної заборгованості, 6498,73 гривень нарахувань за встановленим індексом інфляції, 1655,56 гривень - 3% річних .
Не погодившись із означеним судовим рішенням, Хмельницьким міським навчально-курсовим комбінатом подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення та викладені в його обґрунтування доводи такими, що суперечать дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства. Вказує, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що у відповідача наявний оригінал договору, укладений між позивачем та відповідачем, на ремонт належного відповідачу автомобіля марки ГАЗ 3302, ВК 7125АТ, який відмінний від договору, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги (вказана інша дата договору), що свідчить про фіктивність договору. Також, судом не прийнято до уваги, що особа, яка підписала договір на ремонт належного відповідачу автомобіля марки ГАЗ 3302 та акт виконаних робіт з боку відповідача не мала достатніх на те повноважень. Сам акт виконаних робіт не містить головних реквізитів відповідача , тобто, не може являтися належним доказом у справі. На думку апелянта, застосування нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення строку оплати вартості ремонту є безпідставними, так як між сторонами відсутні договірні зобов»язання на виконання ремонтних робіт та оплати їх вартості.
Просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення , яким відмовити публічному акціонерному товариству «Хмельниччина-Авто»в інтересах філії «Хмельницьк-Авто» у задоволенні позову.
До апеляційної скарги апелянтом долучено копію договору від 27.11.2008 року.
Відзивом на апеляційну скаргу № 250 від 10.05.2011 року ПАТ «Хмельниччина-Авто» вважає рішення суду у даній справі законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Вказує на помилковість доводів апеляційної скарги про фіктивність договору з огляду на те, що на договорі від 06.10.2008 року наявний підпис директора відповідача та відтиск печатки відповідача. Наявний у справі акт виконаних робіт від 27.11.2008 року, який підписаний сторонами без зауважень, вказує на дотримання позивачем своїх обов»язків за договором та їх повне виконання. Вказує, що умовами пункту 3.1 договору сторонами погоджено строк проведення оплати за виконані роботи ( 3 банківських днів згідно акта виконаних робіт), а доводи відповідача про безпідставність стягнення інфляційних втрат та 3% річних суперечать нормам ст.223,230,231 ГК України та ст.625 ЦК України.
Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Хмельницького міського навчально-курсового комбінату - без задоволення.
Письмовою заявою від 25.05.2011 року № 282, адресованою Рівненському апеляційному господарському суду, ПАТ «Хмельниччина-Авто» заявило про зменшення суми позовних вимог та просить стягнути із відповідача на свою користь 25893,11 гривень основного боргу, 6343,8 гривень інфляційних, 1653,61 гривень 3% річних, 340,47 гривень витрат по сплаті державного мита та 236 гривень витрат на ІТЗ судового процесу. Також позивачем долучено до означеної заяви розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з 03.12.2008 року по 18.01.2011 року.
В судове засідання представник апелянта Хмельницького міського навчально-курсового комбінату не з»явився ,про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся належним чином та заздалегідь. До Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, з якого вбачається, що 05 травня 2011 року відбулась зміна керівництва відповідача. Про неоплату ремонту автомобіля новому керівництву відомо не було і в зв»язку з тим, що вони є бюджетною організацію, не мають можливості сплатити штрафні санкції . З рішенням в частині стягнення коштів в сумі 25893 грн. заборгованості за виконаний ремонт погоджуються . Просять скасувати рішення в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 6498,73 грн. та 1655,56 грн. -3% річних.
За таких обставин,колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника апелянта.
Під час апеляційного перегляду справи представники ПАТ «Хмельниччина-Авто» проти апеляційної скарги заперечували з мотивів, що викладені у письмову запереченні. Просили апеляційну скаргу Хмельницького міського навчально-курсового комбінату залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі - без змін.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників позивача , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Під час апеляційного перегляду справи судом встановлено, що 06.10.2008 року між філією «Хмельницьк-Авто» публічного акціонерного товариства «Хмельниччина-Авто» (Виконавець) та Хмельницьким міським навчально-курсовим комбінатом (Замовник) укладено договір на ремонт (технічне обслуговування) автомобіля ,за умовами пунктів 1.1, 2.1, 3.1 якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов»язання провести капітальний ремонт (технічне обслуговування автомобіля ГАЗ 3302 держ.н. ВХ 7125 АТ) вартістю ремонту та запчастин 25000 гривень (а.с.31).
Також, пунктом 3.1 вказаного договору позивач та відповідач погодили, що оплата за ремонт (технічне обслуговування) автомобіля здійснюється відповідачем у розмірі 100% вартості ремонту, не пізніше трьох банківських днів згідно Акта виконаних робіт.
Зі сторони відповідача вказаний договір підписаний директором Храпач П.С.
06.10.2008 року між позивачем та відповідачем складено замовлення - наряд № ЗН-0004015, яким сторони погодили перелік робіт та запчастин, які будуть здійснюватися та використовуватися по ремонту автомобіля ГАЗ 3302 держ.н. ВХ 7125 АТ та визначили їх загальну вартість в розмірі 21564,25 гривень, в т.ч. ПДВ -4312,85 гривень ( а.с. 34-35).
27 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем складено акт виконаних робіт № ЗА-0004789 на суму 21577,59 грн. в т.ч. ПДВ -4315,52 грн., а всього : 25893,11 гривень, який підписано представниками сторін (а.с.36-37).
25.01.2010 року, 04.03.2010 року та 21.05.2010 року позивач звертався до відповідача з претензіями № 28, 202 та 376 (відповідно) про оплату заборгованості у розмірі 25893,11 гривень за ремонт автомобіля ( а.с.23-25). Вказані претензії отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення поштового зв»язку про вручення поштових відправлень відповідачу.
06 жовтня 2010 року відповідач листом № 178 звертався до позивача з проханням надати технічний паспорт на автомобіль та повідомив про залишення автомобіля марки ГАЗ 31029, держ.номер ВХ 7125 АТ на території відповідача до повного розрахунку за виконані ремонтні роботи.
Матеріали справи не містять будь-яких інших доказів про визнання або відхилення відповідачем означених претензій відповідача.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 2 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.
Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з п. п. 1-3 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її ,і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Відповідно до п. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526, аб.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлені строки, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Матеріали справи не містять доказів про оплату відповідачем позивачу вартості проведеного ремонту марки ГАЗ 31029, держ.номер ВХ 7125 АТ.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду в частині стягнення із відповідача на користь позивача основної суми заборгованості за договором від 06.10.2008 року у розмірі 25893,11 гривень.
Також, статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Статтями 203 та 204 ЦК України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегія суддів вважає, що позивачем та відповідачем погоджено суттєві умови договору від 06.10.2008 року та даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлено, зокрема, що відповідачем передано позивачу автомобіль на ремонт, представниками сторін погоджено об»єми робіт та вартість запчастин, та складено акт виконаних робіт по результатах ремонту.
За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про фіктивність даного договору, як доказово неспроможні.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що особа яка підписала договір на ремонт належного відповідачу автомобіля марки ГАЗ 3302 та акт виконаних робіт з боку відповідача не мала достатніх на те повноважень.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів про визнання судом даного договору недійсним, а лист № 178 від 06 жовтня 2010 року з повідомленням про залишення автомобіля на території відповідача до повного розрахунку додатково свідчить про схвалення відповідачем даного договору.
У відповідності до ст.ст. 610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у ст. 217 ГК України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/ або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних апеляційна інстанція вважає, що 3% річних та інфляційні нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства , відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо нарахування інфляційних ,3 % річних ,то судова колегія в цій частині змінює рішення суду першої інстанції,виходячи з наступного.
Частина 3 статті 101 ГПК України містить обмеження щодо розгляду вимог, які не були предметом розгляду в місцевому господарському суді. Зазначене обмеження означає, що позивач не може реалізувати деяких прав, наданих ст.22 ГПК України : він не вправі змінити підстави або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. Водночас, позивач не позбавлений права на підставі ст.22 ГПК України відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Розглянувши заяву позивача від 25.05.2011 року № 282 про зменшення позовних вимог та здійснені ним розрахунки інфляційних та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов»язання з 03.12.2008 року -по 18.01.2011 року, колегія суддів погоджується з розрахунком 3% річних та вважає за необхідне задовольнити дані позовні вимоги на суму 1653,61грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат , судова колегія зауважує,що позивачем в заяві від 25.05.2011 року збільшений період їх нарахування -до 18 січня 2010 року, тоді,як в первісному позові до стягнення заявлялись вимоги про стягнення інфляційних за період з 01 грудня 2008 року до 30 грудня 2010 року .За таких обставин,враховуючи приписи ст. ст. 22 ,99 ,101 ГПК України , до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6084,87 грн.- інфляційних втрат.
Відповідно до п.4 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду має право змінити рішення.
Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов»язків сторін у спірних правовідносинах.
Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 21 березня 2011 року у справі № 20/5025/249/11 підлягає зміні в частині стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. (пропорційно до задоволеної частини позовних вимог ) , стягнувши їх з Хмельницького міського навчально-курсового комбінату на користь позивача у розмірах 6084,87 гривень, 1653,61 гривень, 336,32 гривень та 214 грн. 43 коп. (відповідно).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.
В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Хмельницького міського навчально-курсового комбінату .
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв"язку з відмовою в її задоволенні ,на підставі ст. 49 ГПК України,покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Хмельницького міського навчально-курсового комбінату залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 21 березня 2011 року у справі № 20/5025/249/11 змінити в частині стягнення інфляційних втрат ,трьох відсотків річних , державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виклавши його в наступній редакції:
Стягнути з Хмельницького міського навчально-курсового комбінату (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 61, код 22770844) на користь публічного акціонерного товариства «Хмельниччина-Авто»в інтересах філії «Хмельницьк-Авто»(м. Хмельницький, Проспект Миру, 102, код 03112917) 6084,87 грн. (шість тисяч вісімдесят чотири гривні 87 коп.) нарахувань за встановленим індексом інфляції, 1653,61 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят три гривні 61 коп.) 3% річних , 336,32 грн. (триста тридцять шість гривень 32 коп.) витрат по оплаті державного мита та 214,43 грн. (двісті чотринадцять гривень 43 коп. ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарському суду Хмельницької області видати наказ.
Рішення в частині стягнення основного боргу в розмірі 25893,11 грн. та в частині відмови в стягненні 2970 грн. плати за заберігання автомобіля залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Сініцина Л.М.