33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" травня 2011 р. Справа № 3/31
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М. суддів Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватне підприємство "РКС" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.03.11 р.
у справі № 3/31 (суддя Мамченко Ю. А. )
позивач підприємець ОСОБА_2
відповідач Приватне підприємство "РКС"
про стягнення заборгованості в сумі 64 285 грн. 28 коп.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3 (довіреність №272 від 18.02.2011р.);
відповідача - не з'явився.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.03.2011 року у справі № 3/31 позов приватного підприємця ОСОБА_2 до приватного підприємства "РКС" про стягнення заборгованості в сумі 64 285 грн. 28 коп. задоволено. Присуджено до стягнення з приватного підприємства "РКС" на користь приватного підприємця ОСОБА_2 58002,00 грн. основного боргу, 715,09 грн. 3% річних, 5568,19 грн. інфляційних втрат, а також витрати на оплату державного мита в розмірі 642,85грн.та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ПП "РКС" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апелянт вважає, що вказане рішення є незаконним в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку скаржника, суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, передбачені у ст.509,526,625,853,854 ЦК України, оскільки жодних інших доказів виконання підрядних робіт, окрім акту здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2008р. матеріали справи не містять.
Крім того, апелянт зазначає, що рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2010 року у справі №2/66 не може братися до уваги в розумінні ст.35 ГПК України.
Позивач - ПП ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу та його представник безпосередньо в судовому засіданні вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, а тому просить суд в задоволенні апеляційної скарги ПП "РКС" відмовити, а рішення місцевого господарського суду - залишити бе змін.
В судове засідання представник відповідача (скаржника) не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2008 року між підприємцем ОСОБА_2 (Підрядник) та приватним підприємством "РКС" (Замовник) був укладений договір підряду (далі - договір, а.с.8), відповідно до умов якого, підрядник (позивач) зобов'язувався виконати роботи на свій ризик у відповідності до умов даного договору, а замовник (відповідач), в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботу та оплатити її.
Відповідно до п.2.1. договору, підрядник виконує роботи за адресою: с.Зоря, вул.Жовтнева, 7 Рівненського району, а саме: демонтаж плит перекриття, розбирання монолітних покриттів та цегляних перегородок, засипки між цоколем та поверхом, демонтаж металевих балок, завантаження сміття на автотранпорт та його вивіз.
Відповідно до п.5.1. договору, сторони погодили, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3-х днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання.
Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивачем виконано передбачені договором роботи на загальну суму 58002,00 грн., а саме: демонтаж плит перекриття в кількості 24 шт. по ціні 230,00 грн./ шт., розбирання монолітних перекриттів 39 куб.м. по ціні 290,0 грн./куб.м., розбирання цегляних перегородок 130 куб.м. по ціні 260,00 грн./ куб.м., розбирання засипки між цоколем та поверхом 60 кв.м. по ціні 45,50 грн./кв.м., демонтаж металевих балок 14,5 тн по ціні 190,00 грн./тн, завантаження сміття на автотранспорт та його вивіз в кількості 120 тн по ціні 18,50 грн./тн, що, в свою чергу, підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2008 року, підписаним сторонами без будь-яких зауважень (заперечень) щодо якості чи (або) вартості виконаних підрядних робіт (а.с.9).
Відповідно до п.4.2. договору, Замовник зобов'язувався виплатити Підряднику винагороду грошовими коштами в розмірі 58002,00 грн. за роботи вказані в п.2.1 даного договору.
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, розрахунки за виконані підрядні роботи не здійснив, внаслідок чого останнім створена заборгованість в сумі 58002,00 грн.
При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що оплата підрядних робіт проводиться після їх виконання та прийняття замовником, що підтверджується також положеннями ст.ст. 853, 854 ЦК України.
Відповідно ст.853 ЦК України, Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору, або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не заявляв позивачу про відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач втратив право посилатися на недоліки у виконаних роботах, зазначених в акті здачі-приймання виконаних робіт, або відступи від умов договору.
Крім того, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд визнав недоцільним досліджувати доводи відповідача про наявність зловмисної домовленості між позивачем та колишнім директором ПП "РКС" ОСОБА_4 з метою штучного створення заборгованості, шляхом оформлення відповідних документів, які носять фіктивний характер.
Натомість, ПП "РКС" не надано жодних доказів на підтвердження фіктивності договору підряду від 30.05.2008р. та акту здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2008р.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Рівненської області від 13.05.2010р. у справі №2/66, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2010р. в позові ПП "РКС" до ПП ОСОБА_2 про визнання договору підряду від 30.05.2008р. недійсним відмовлено (а.с.117-118).
При цьому, в мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2010р. у справі №2/66 зазначено, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що СПД - ФО ОСОБА_2 в повній мірі виконано умови договору підряду від 30.05.2008 року, а договір та акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2008 року підписані на той час чинним та уповноваженим виступати від імені підприємства директором.
Таким чином, місцевий господарський суд вірно застосував ч.2 ст.35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 58002,00 грн. обгрунтовані, законні, та, відповідно, підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу, відповідно до п.4.3. договору, винагорода виплачується протягом 45 днів після підписання акту виконаних робіт, тобто до 14.09.2008 року.
Оскільки, як з'ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, та зважаючи на приписи ч.2 ст.625 ЦК України, суд апеляційної інстанції не може не погодитись з висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення 715,09 грн. відсотків річних та 5568,19 грн. інфляційних нарахувань.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "РКС" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Рівненської області від 03.03.2011 року у справі №3/31 - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.