33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"31" травня 2011 р. Справа № 5019/551/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Огороднік К.М. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Турович Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 21.04.11 р. у справі № 5019/551/11
за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1
до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд 5"
про стягнення 105 528 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3,
відповідача 1 - не з'явився,
відповідача 2 - ОСОБА_4,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд 5" про стягнення збитків 105 528 грн..
Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.04.2011 року (суддя Бережнюк В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем не було надано жодних доказів, які відображають з яких саме сум складаються завдані збитки, на якій підставі та як вони обраховані тощо. Крім того позивачем не надано документів на підтвердження того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд 5»є особою, яка повинна відповідати за завдання шкоди майну позивача в результаті затоплення. Та обставина, що підприємець ОСОБА_1 суборендує приміщення у відповідача 2 згідно додаткової угоди від 01.10.2010 р. до договору суборенди торгового відділу №72 від 25.03.2010 р., не доводить вини ТзОВ «Інвестбуд 5»у заподіянні шкоди позивачу внаслідок затоплення приміщення, та не є підставою для стягнення з нього збитків. Таким чином місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 збитків в розмірі 105528 грн.. Враховуючи недоведення факту заподіяння збитків відповідачем 2, суд першої інстанції також відмовив у позові і до відповідача-1.
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було подано достатньо доказів у підтвердження вини відповідача ТзОВ «Інвестбуд 5»у заподіянні шкоди, оскільки приміщення, що знаходиться над складом, який було залито належить та використовується відповідачем й до огляду такого приміщення позивача допущено не було. Судом у порушення ст. 41 ГПК України не було призначено товарознавчу експертизу для встановлення дійсної суми збитку.
Відповідач ТзОВ «Інвестбуд 5»надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що передача позивачу приміщення в якому сталось затоплення в тимчасове платне користування за договором суборенди свідчить про те, що саме позивач відповідальний за його технічний стан. ТОВ «Інвестбуд 5»не є власником майна, яке ніби було пошкоджене, а між позивачем та відповідачем -2 відсутні будь-які угоди щодо того, що відповідач-2 отримує право користування майном позивача. Заперечує знаходження у власному користуванні приміщення, розташованого над приміщенням позивача. Вважає, що суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні клопотання про призначення товарознавчої експертизи, оскільки вини відповідача-2 в заподіянні шкоди доведено не було. Зазначає, що відповідно до умов договору суборенди № 72 від 25.03.2010 року саме позивач зобов'язаний забезпечити утримання об'єкту суборенди відповідно до вимог санітарно-гігієнічних та Правил пожежної безпеки. Позивач самостійно несе відповідальність перед державними органами за дотримання правил протипожежної безпеки, забезпечення виконання вимог Закону України «Про пожежну безпеку»та за нещасні випадки, що трапились з позивачем.
Представник позивача, з викладених у апеляційній скарзі підстав в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати й прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Окрім того, з метою з'ясування розміру заподіяної затоплення шкоди, просив суд призначити товарознавчу експертизу.
Відповідач-1 на розгляд справи до суду не з'явилась про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась, хоча про місце, день, час судового засідання була повідомлена належним чином.
Представник відповідача -2 з викладених у відзиві на апеляційну скаргу підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги та у задоволенні клопотання про призначення експертизи для визначення суми збитків відмовити. Стверджує, що приміщення, яке знаходиться над суборендованим позивачем приміщенням не перебуває у користуванні позивача і не належить йому на праві власності.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.04.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що 1 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд 5»(суборендар-1), підприємцем ОСОБА_6 (первісний суборендар) та підприємцем ОСОБА_1 (новий суборендар) укладено додаткову угоду до Договору №72 суборенди торгового відділу від 25.03.2010 р., якою регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного суборендаря) у зобов'язаннях, що виникають із договору суборенди торгового відділу №72 від 25.03.2010 р. ( далі в постанові «основний договір»), укладеного між первісним суборендарем та суборендарем-1. Згідно вказаної Додаткової угоди первісний суборендар здійснює переведення зобов'язань перед суборендарем-1, які виникають згідно умов основного договору, на нового суборендаря з дати підписання даної додаткової угоди. З цієї дати включно новий суборендар приймає усі права та обов'язки та фактично стає суборендарем-2 в умовах основного договору (а.с.14).
Згідно п.9. даної додаткової угоди остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами, діє протягом всього строку дії основного договору і є його невід'ємною частиною.
2 січня 2011 року в приміщенні, яке позивач суборендує згідно договору суборенди №72 та додаткової угоди до нього за адресою: м. Рівне, вул. Макарова,23, сталося затоплення.
Як слідує з актів - огляду результатів затоплення нежитлового приміщення, від 04.01.2011 р. та 05.01.2011 р. номер об'єкту суборенди СК-10, СК-11, СК-01, при огляді та фотозйомці затопленого приміщення встановлено, що останнє затоплено у зв'язку зі спрацюванням сплінкерної системи пожежегасіння на другому поверсі адміністративного приміщення та (або) інше (а.с.5-6). У результаті затоплення приміщення було пошкоджено товар, а саме шпалери, згідно переліку на 5 аркушах, який додано до згаданих актів (а.с. 7-11).
4 січня 2011 року між підприємцем ОСОБА_2 (поручитель) та підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за невиконання свого зобов'язання по договору суборенди №72 від 25 березня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд 5», в тому числі щодо нанесення підприємцю ОСОБА_1 збитків шляхом затоплення складу. Договором визначено обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань - 3000 грн. 00 коп. (а.с.15).
За умовами п.6.1. договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 р..
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).
Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Отже, саме позивач повинен був довести наявність шкоди та неправомірної поведінки відповідача, а також безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними ним збитками і розміром відшкодування. У разі ж доведення наявності в діях відповідача вказаних обставин, на відповідача покладено обов'язок по доведенню відсутності його вини у заподіянні шкоди.
Позивачем не було надано жодного доказу у підтвердження факту володіння відповідачем -2 приміщенням, несправність пожежної сигналізації якого призвела до затоплення позивача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження обов'язку ТзОВ «Інвестбуд 5» нести відповідальність за завдання шкоди майну позивача в результаті затоплення. Докази надання відповідачем - 2 в субаренду за договором позивачу приміщення, яке було затоплене водою та акти огляду результатів затоплення нежитлового приміщення не є належними та достатніми доказами у підтвердження наявності будь - яких протиправних дій чи бездіяльності ТзОВ «Інвестбуд 5», внаслідок яких могла б бути заподіяна шкода позивачеві. В спірних правовідносинах в складі цивільного правопорушення, внаслідок якого позивачу заподіяно шкоду недоведеною позивачем залишається ще одна його обов'язкова ознака - причинний зв'язок між будь - якими діями чи бездіяльністю відповідача -2 та заподіяною шкодою.
Отже, враховуючи відсутність двох обов'язкових ознак складу цивільного правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у діянні відповідача ще й вини у заподіянні шкоди.
Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновком місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову до відповідача - 1.
Як слідує із змісту п.6.1. договору поруки, останній набуває чинності з моменту його підписання, тобто з 04.01.2011 року і діє до 31 грудня 2010 р..
Отже, вказаний договір відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України не містить вказівки про застосування його положень до відносин між сторонами, які виникли до його укладення.
В силу положень параграфа 3 глави 49 ЦК України, укладення договору поруки тягне за собою виникнення прав та обов'язків як поручителя і кредитора, так і боржника.
Отже, відповідно до ст. 626 ЦК України договір поруки має бути багатостороннім.
Як слідує із змісту договору поруки від 04.01.2011 року, такий договір укладено без відома та участі ТзОВ «Інвестбуд 5», а тому він не тягне виникнення, зміну чи припинення взаємних прав та обов'язків поручителя і боржника.
Вирішуючи клопотання про призначення товарознавчої експертизи, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги те, що позивачем не було доведено такі обов'язкові ознаки складу цивільного правопорушення, як протиправне діяння (дія або бездіяльність) ТзОВ «Інвестбуд 5», причинний зв'язок між будь - якими діями чи бездіяльністю відповідача -2 та заподіяною шкодою, а також вину відповідача - 2.
Встановлення вказаних обставин і як наслідок доведення наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення є первинним по відношенню до доведення факту пошкодження товару внаслідок залиття водою, що відповідачами і не заперечується, а також по відношенню до визначення розміру заподіяної шкоди, внаслідок пошкодження майна.
Отже, без встановлення обов'язку по відшкодуванню шкоди відповідачами, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає необхідності у застосуванні спеціальних знань щодо способу та причини пошкодження товару, а також щодо розміру заподіяної шкоди, а тому клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41, ст.99, ст. 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
Рішення господарського суду Рівненської області від 21 квітня 2011 року у справі № 5019/551/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
У задоволенні клопотання про призначення товарознавчої експертизи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.