33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" травня 2011 р. Справа № 5004/319/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Підприємець ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 29.03.11 р.
у справі № 5004/319/11 (суддя Слободян Петро Романович )
позивач Підприємець ОСОБА_2
відповідач Підприємець ОСОБА_3
про зобов'язання укласти договір
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_4(довіреність в справі )
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 29 березня 2011 року у справі № 5004/319/11 (суддя Слободян П.Р.) відмовлено в задоволенні позову про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 укласти договір оренди 1/2 торговельного місця № 5, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на умовах викладених у проекті договору оренди.
Ухвалюючи рішення,суд першої інстанції дійшов висновку, що : позивачем не надано доказів в підтвердження існування між сторонами попереднього договору; твердження , що ринок є приватним та належить позивачу спростовано змістом договору інвестування від 20.06.2003р., укладеним між позивачем (забудовник) і відповідачем (інвестором) та рішенням господарського суду Волинської області у справі №2/31-91; на даний час відсутній договір між позивачем та відповідачем про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, та з огляду на положення ст.ст. 19, 58, 92 Конституції України, ст.ст. 14, 328, 358, 360, 649 ЦК України, ст.ст. 179, 181, 187 ГК України, ст.ст. 9, 18 ЗУ "Про інвестиційну діяльність" відмовив в задоволенні позову про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 укласти договір оренди 1/2 торговельного місця № 5, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на умовах ,викладених у проекті договору оренди.
Не погодившись із означеним рішенням господарського суду Волинської області фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування своє скарги вказує на помилковість рішення суду першої інстанції, що позивачем не наведена норма закону, яка зобов»язує відповідача укласти договір оренди торгового місця з позивачем, хоча у позовній заяві ним вказано на положення п.44 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ,якою передбачається можливість обов»язковості укладення договору оренди торгового місця у випадку, якщо це встановлено органами місцевого самоврядування. При цьому суд безпідставно не звернув уваги , що відповідач зобов»язаний укласти договір оренди торгового місця № 5 з позивачем з огляду на те, що позивач є директором - адміністратором ринку Книжковий пасаж на підставі рішення виконкому Луцької міської ради №143 від 29 квітня 2004 року на розміщення об»єкта торгівлі, свідоцтва про державну реєстрацію суб»єкта підприємницької діяльності від 26.09.1996 року, та договору оренди земельної ділянки № 1618 від 22.04.2002 року . Також, суд першої інстанції не звернув увагу і на положення пункту 10.6 договору інвестування будівництва «Книжкового пасажу» № 5 від 20.06.2003 року за якими, після прийняття Книжкового пасажу в експлуатацію і передачі забудовником інвестору його 1/15 частини у власність,сторони в окремому договорі визначають умови і порядок спільної експлуатації Книжкового пасажу. Так як відповідач є одним із інвесторів та співвласником приміщення № 6 площею 16,6 кв.м., то він зобов»язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження майна, у сплаті податків та зборів та нести відповідальність перед третіми особами за зобов»язаннями, пов»язаними із спільним майном. Підписання позивачем із іншими інвесторами договору користування торгівельною площею свідчить, що інвесторами погоджено порядок експлуатації Книжкового пасажу. На думку апелянта, договір інвестування будівництва «Книжкового пасажу» № 5 від 20.06.2003 року є підставою виникнення обов»язку у відповідача укласти з позивачем договір оренди торговельного місця.
Просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким зобов»язати відповідача укласти договір оренди торговельного місця № 5, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на умовах, викладених у проекті договору оренди
Письмовими запереченнями від 04.05. 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що договір, який просить зобов»язати його укласти позивач не базується на державному замовленні та не є обов»язковим для відповідача. Жодних угод чи попередніх домовленостей із позивачем щодо укладення договору оренди торгівельного місця у нього не було. Договором інвестування будівництва Книжкового пасажу, у якому він був інвестором, передбачено можливість вкладення інвестором коштів для будівництва позивачем Книжкового пасажу для набуття спільної часткової власності на об»єкт будівництва та цей договір не є підставою обов»язку для відповідача на укладення з позивачем договору оренди торгівельного місця .Вказує, що означеним договором він не уповноважував позивача здійснювати експлуатацію та управління Книжковим пасажем.
Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
Письмовим клопотанням від 18.05.2011 року представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 просить проводити розгляд справи без участі сторони позивача.
Враховуючи,що позивач належним чином повідомлений про час та місце апеляційного перегляду справи,явка сторін обов"язковою не визнавалась,колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у вісутності представника позивача.
Під час апеляційного перегляду справи представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала з мотивів, що викладені у запереченнях на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 29 березня 2011 року у справі № 5004/319/11 - без змін.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
22.04.2002р. між Луцькою міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки №1618, згідно з яким Луцька міська рада на підставі рішення №20/8 від 29.03.2002р. "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_2 для влаштування та обслуговування книжкового пасажу на вул. Лесі Українки" надала позивачу на умовах оренди земельну ділянку площею 525кв.м. згідно з планом землекористування строком на 25 років для влаштування та обслуговування книжкового пасажу на вул. Лесі Українки в м. Луцьку ( а с. 11).
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №143 від 29.04.2004 року "Про надання статусу ринку Книжковому пасажу" надано з 01.05.2004 року статус ринку "Книжковому пасажу" та зобов'язано позивача забезпечити своєчасне справляння ринкового збору на території Книжкового пасажу відповідно до рішень Луцької міської ради від 22.11.02 № 3/9 „Про порядок справляння ринкового збору у м. Луцьку" та від 27.02.04 № 15/6 „Про внесення змін до рішення міської ради від 22.11.02 № 3/9 „Про порядок справляння і ставки ринкового збору у м. Луцьку"; постійне утримання території ринку в належному санітарному стані; суворе дотримання вимог Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України; Державної податкової адміністрації, України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.02р. №57/188/84/105 (а.с.12).
Відділом розвитку підприємництва департаменту підприємництва Луцької міської ради позивачу надано дозвіл №568 від 17.05.2007 року на розміщення об'єкта торгівлі ринку "Книжковий пасаж" 525кв.м. терміном до 22.04.2027 року (а.с. 13).
01 червня 2009 року та 23 грудня 2010 року позивач звертався до відповідача із пропозиціями на укладення договору оренди 1/2 торговельного місця № 5 загальною площею 16,6 кв.м., що розташоване на території ринку «Книжковий пасаж» АДРЕСА_1, яке надається позивачем відповідачу у тимчасове користування строком до 31 січня 2012 року для провадження торговельної діяльності із встановленням орендної плати у розмірі 439,90 гривень на місяць ( п.1, 10,24 проекту договору оренди № 5) ( а.с. 24,26,27-30).
Як вбачається із позовної заяви, акта передачі інвестору приміщення «Книжкового пасажу» в АДРЕСА_1 ( а. с. 19) та пропозицій від 01 червня 2009 року та 23 грудня 2010 року на укладення договору оренди 1/2 торговельного місця № 5 відповідач являється власником Ѕ частки приміщення № 6 загальною площею 16,6 кв. м. у даному Книжковому пасажі.
Означене не заперечувалося сторонами як під час судового розгляду справи у суді першої інстанції , так і в ході апеляційного перегляду справи.
Статтями 317,319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Поряд з тим, статтями 759, 761 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. При цьому, необхідною умовою виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства.
Статтею 12 вказаного Кодексу унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до приписів статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Між тим, у матеріалах справи відсутні докази : наявності у позивача права власності на приміщення № 6 загальною площею 16,6 кв.м. у нежитловому приміщенні «Книжковому пасажі» в АДРЕСА_1, щодо якого у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 є намір передати дане приміщення в оренду відповідачу; укладення між співвласниками приміщення «Книжкового пасажу» договору про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; уповноваження позивача співвласниками приміщення на передачу в оренду належних їм часток у праві спільної часткової власності.
Наявність у позивача права оренди земельної ділянки площею 525кв.м. за адресою : м.Луцьк, вул. .Лесі України згідно договору оренди земельної ділянки від 22.04.2002 року не дає підстав вважати про наявність у позивача права власності на приміщення книжкового пасажу, який знаходиться на цій земельній ділянці.
Колегія суддів зазначає, що позивачем також не надано інвестиційного договору, на положення якого він посилається в обґрунтування позовних вимог. Також, позивач у своєму позові не зазначив, з чого складається спірне торгове місце, оскільки згідно пункту 13 Правил торгівлі на ринках затв. спільним наказом №57/188/84/105 від 26.02.2002 року, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року за №288/6576 це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів укладення попереднього договору та угоди-домовленості сторін щодо розгляду судом переддоговірного спору в порядку ст.187 ГК України та відсутні підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та скасування чи зміни рішення господарського суду господарського суду Волинської області від 29 березня 2011 року у справі № 5004/319/11.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв»язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта .
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Волинської області від 29 березня 2011 року у справі № 5004/319/11 залишити без змін,а апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.