33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" травня 2011 р. Справа № 15/5007/1/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Гудак А.В.
суддів Сініцина Л.М. суддів Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу позивача Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 09.03.11 р. у справі № 15/5007/1/11
за позовом Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_2
до Фермерського господарства "Нові Озеряни ВД"
про стягнення 30807, 43 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_3 дов. у справі
Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.03.11 р. у справі № 15/5007/1/11 за позовом Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Нові Озеряни ВД" про стягнення 30807,43 грн. в позові відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що договором суборенди від 01.06.2006 р. встановлено строк дії договору 5 років (до 01.06.2011р.). Таким чином, вказаний правочин підлягав в обов'язковому порядку нотаріальному посвідченню.
Так, зі змісту вищезазначеної норми ст.203 ЦК України вбачається, що при укладені правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми, у даному випадку, - нотаріальної. Порушення вимог щодо форми правочину тягне за собою визнання його недійсним або настання інших наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 вказаної норми).
За змістом пункту 1 статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Недодержання нотаріальної форми договору тягне його нікчемність, він не породжує тих прав і обов'язків, яких бажали сторони.
Так, відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, договір від 01.06.2006р., укладений між сторонами, строк найму нерухомого майна якого складає 5 років (п.10.1 договору) не посвідчений нотаріально, відповідно до вимог ст.793, ст.220 ЦК України, є нікчемним.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, яка прийнята до провадження та призначена до розгляду.
В процесі розгляду скарги уповноважений представник апелянта у судові засідання 27.04.11р., 25.05.11р. не з'являвся, однак на адресу Рівненського апеляційного господарського суду 24.05.11р. направив телеграму, в якій зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує, просить розглянути скаргу без участі позивача.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована наступним.
Приймаючи рішення від 09.03.11р. суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, так як договором суборенди від 01.06.2006р. встановлено строк дії договору п'ять років до 01.06.2011р. Таким чином, вказаний правочин підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до норми ст. 203 ЦК України, при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми, у даному випадку нотаріальної. Порушення вимог щодо форми правочину тягне за собою визнання його недійсним або настання інших наслідків. Недодержання нотаріальної форми договору тягне його нікчемність, він не породжує тих прав і обов'язків, яких бажали сторони. Отже, договір від 01.06.2006р., укладений між сторонами, строк найму нерухомого майна якого складає п'ять років (п.10.1 договору) не посвідчений нотаріально, відповідно до вимог ст. ст. 793, 220 ЦК України, є нікчемним.
Доказів визнання даного договору в судовому порядку дійсним в матеріалах справи відсутні.
Позивач (апелянт) звернувся з позовом до відповідача про стягнення 30807 грн. 43 коп. - заборгованості по орендній платі, відшкодування витрат по електроенергії по договору суборенди № б/н від 01.06.2006р.
З урахуванням вищевикладених обставин справи та встановлення господарським судом факту нікчемності договору суборенди б/н від 01.06.2006 р., правові підстави для задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до фермерського господарства "Нові Озеряни ВД" про стягнення з останнього 30807,43 грн. відсутні.
Апелянт вважає, що господарським судом було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, винесено необґрунтоване та незаконне рішення.
А тому, апелянт просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 09.03.11р. по справі № 15/5007/1/11 прийняти нове рішення, яким позовні вимоги визнати в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, де зазначив, що апеляційна скарга є безпідставна та необґрунтована, просить рішення господарського суду Житомирської області від 09.03.11р. по справі № 15/5007/1/11 залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача відзначив, що господарським судом Житомирської області надана належна оцінка матеріалам справи, які свідчать що в позовних заявах ПП ОСОБА_2 відсутні дані та не вказані обставини, які хоча б яким не будь чином підтверджували факт дійсного проведення господарських операцій між позивачем та відповідачем, розрахунок ціни послуги суборенди державного майна на підставі його експертної оцінки (яка навіть не проводилась), що передбачено Законом про оренду державного майна, і що не уможливлює зробити будь - який розрахунок суми орендної плати.
В судовому засіданні 25.05.11р. відповідач свої заперечення щодо апеляційної скарги підтримав.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду залишити без змін виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між Новоозерянською сільською радою (орендодавець) та позивачем (апелянтом) Фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) 17.03.2006 року укладено типовий договір оренди №1 (а.с.140-143, т.1; 36-39, т.2), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - майстерню тракторного стану, розміщене за адресою с. Нові Озеряни, що знаходиться на балансі Новоозерянської сільської ради (п.1.1. договору). Договір оренди №1 від 17.03.2006 р. (надалі договір оренди) укладено згідно рішення Новоозерянської сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 15.03.2006 р. (витяг з рішення -а.с.84, т.1), в якому зазначено, що майстерня побудована за державні кошти і у зв'язку з розпаюванням майна була передана на баланс сільської ради. У відповідності до рішення Новоозерянської сільської ради 28 сесії 4 скликання від 23.12.2005 р. серед об'єктів комунальної власності на баланс сільської ради прийнято майстерню тракторного стану з 2 піднавісами, балансовою вартістю 821820,53 грн. (а.с.144, т.1).
Згідно умов договору оренди, передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою затвердженою Кабінетом Міністрів України (п.2.3), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 547,83 грн.; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (розділ 3); передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2); орендар має право передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України (п.6.6).
Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір оренди укладено строком на 20 років, що діє з 1 квітня 2006 року включно.
З матеріалів справи вбачається що, рішенням Новоозерянської сільської ради третьої сесії п'ятого скликання від 22.05.2006 р. Фізичній особі приватному підприємцю ОСОБА_2 вирішено надати погодження на суборенду майстерні тракторного стану Фермерському господарству в особі ОСОБА_4 (а.с.86, т.1). Згідно погодження від 28.05.2006 р. погоджено суборенду майстерні тракторного стану (без боксу) Фермерському господарству "Нові Озеряни ВД" (відповідач) (а.с.85, т.1).
На підставі рішення Новоозерянської сільської ради від 22.05.2006р. Фізична особа приватний підприємець ОСОБА_2 та Фермерське господарство "Нові Озеряни ВД" 01.06.2006р. уклали договір суборенди від 01.06.2006р. (на бланку типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності) (а.с.34-36, т.1; 40-42, т.2) строком на п'ять років до 01.06.2011р включно.
Частиною 1 статті 763 ЦК України визначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до частини статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Згідно пунктів 1.1.-2.1 договору суборенди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - майстерню машинно-тракторного стану; орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Згідно п.2.5. договору суборенди обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
Відповідно до пункту 7.1. договору суборенди, орендодавець зобов'язується передати орендарю в суборенду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
В матеріалах справи знаходиться акт приймання -передачі від 01.06.2006 р., згідно якого орендодавець Фізична особа приватний підприємець ОСОБА_2 передає, а орендар ФГ "Нові Озеряни ВД" приймає згідно з договором №б/н від 01.06.2006 р. машинно-тракторну майстерню для ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 740 кв.м., строком на п'ять років (а.с.87, т.1).
Проте, акт приймання - передачі від 01.06.2006 р. не містить підписів представників обох сторін. Акт містить відбитки печаток підприємця та фермерського господарства, однак, печатка лише слугує доказом дійсності підпису, проте, не волевиявлення чи засвідчення стороною факту прийому-передачі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт приймання - передачі від 01.06.2006 р. не можна вважати належним доказом передачі позивачем в суборенду відповідачу машинно-тракторну майстерню.
В пунктах 3.1.- 3.6 договору суборенди зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 600,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету орендодавцю у співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати; наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету та/або орендодавцю, підлягає в установленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
Крім того, орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.5.8. договору суборенди).
Судом встановлено, що позивачем виставлялись ФГ "Нові Озеряни ВД" рахунки на сплату орендної плати, із зазначенням "суборенда МТС", починаючи з червня 2006 року, а також на оплату за електроенергію ( а.с.11-29,т.2; а.с.42-57, а.с.93-97, т.1).
Відповідач ФГ "Нові Озеряни ВД" за період з червня 2006 р. по грудень 2010 р. сплатив Фізичній особі приватному підприємцю ОСОБА_2 45572,42 грн. в тому числі: (в т.ч. 39784,53 грн. за оренду, 5087,89 грн. за електроенергію та 700,00грн. за теплопостачання), що підтверджено матеріалами справи.
28.07.2010 р. позивач направив для підписання ФГ "Нові Озеряни ВД" акт звірки взаєморозрахунків про надання в суборенду приміщення майстерні машинно-тракторного стану та відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою електроенергії (а.с.7-9, т.1), в якому, за даними підприємця, станом на 01.07.2010 р. заборгованість ФГ "Нові Озеряни ВД" становить 7161,01 грн. Даний акт звірки не був підписаний відповідачем. Про сплату вказаної суми позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 28.09.2010р. (а.с.37, т.1).
Матеріали справи містять також акт звірки станом на 25.12.2010 р., складений позивачем та не підписаний відповідачем, в якому позивач зазначив загальну суму заборгованості відповідача -30807,43 грн. та розрахунок суми заборгованості (а.с.89,90, т.1).
Пунктом 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідальність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення.
Так, частина 1 статті 793 ЦК України (яка діяла на момент виникнення правовідносин) містить загальне правило про письмову форму договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
Відповідно до статті 774 ЦК України (яка діяла на момент виникнення правовідносин) договір піднайму є похідним від договору найму, отже його строк не може перевищувати строку договору найму. У зв'язку з цим в разі дострокового припинення (розірвання на вимогу однієї сторони) договору найму договір піднайму також автоматично припиняється ( Постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2003 року). До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Це означає, що наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця. В свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Перед останнім відповідальним за стан речі та внесення плати за користування залишається наймач. Він повинен виконувати свої обов'язки незалежно від того, яким чином виконує свої обов'язки піднаймач. Тобто якщо, наприклад, піднаймач несвоєчасно здійснює платежі за користування річчю, це не звільняє наймача від здійснення платежів на користь наймодавця.
За правилами статті 794 ЦК України (яка діяла на момент виникнення правовідносин) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації. Загальний порядок державної реєстрації таких договорів встановлений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Державна реєстрація договору найму можлива тільки за наявності державної реєстрації в Державному реєстрі прав на об'єкт договору, які виникли раніше (права власності або інших речових прав). Реєстрацію договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) здійснюють державні та приватні нотаріуси відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
За приписами ч.3 статті 640 ЦК України (яка діяла на момент виникнення правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Відповідно до п. 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів державній реєстрації підлягають такі правочини: 1) договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житло, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна; 2) договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти; 3) договір довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно; 4) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж один рік, тощо. Тобто, частина 3 ст. 640 ЦК України пов'язує настання моменту укладення договору з моментом нотаріального посвідчення або (та) моментом державної реєстрації.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) набуває чинності з моменту вчинення його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України передбачається, що договір найму будівлі (нерухомості) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а у відповідності до ст. 794 цього ж Кодексу і державній реєстрації.
Договором суборенди від 01.06.2006 р. встановлено строк дії договору 5 років (до 01.06.2011р.). Таким чином, вказаний правочин підлягав в обов'язковому порядку нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
При розгляді справи судом встановлено, що предметом договору суборенди є надання у користування нерухомого майна (майстерня машинно-тракторного стану), проте строк такого користування перевищує один рік, а отже відповідний договір потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
З статті 203 ЦК України вбачається, що при укладені правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми. Порушення вимог щодо форми правочину тягне за собою визнання його недійсним або настання інших наслідків.
В даному випадку вказаний договір суборенди від 01.06.2006 року згідно ст.210, ст.640 та ст.793 -ст.794 ЦК України підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Однак, відомості про державну реєстрацію відсутні.
В матеріалах справи відсутні відповідні дані, які б вказували на те, що відповідач ухилився в момент укладення договору суборенди від їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не може вважатися укладеним.
Поряд з цим, в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів", зокрема ч.3 п.8 визначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Таким чином, договір, який не зареєстрований у встановленому законом порядку є неукладеним.
Позивач у позовній заяві зазначив, що підставою виникнення у відповідача зобов'язання по сплаті орендної плати, відшкодування витрат на електроенергію та стягнення 30807,43 грн. є договір суборенди №б/н від 01.06.2006 р., підписаний сторонами. Так як, договір суборенди №б/н від 01.06.2006 р. є неукладеним, правові підстави для задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Нові Озеряни ВД" про стягнення з останнього 30807,43 грн. відсутні.
Судова колегія апеляційної інстанції відзначає, що у разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі апелянтом, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи викладене, судова колегія відзначає, що оскільки, помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку що вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови зазначив власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-
1.Рішення господарського суду Житомирської області від 09.03.2011р. у справі № 15/5007/1/11 залишити без змін, апеляційну скаргу позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуюча суддя Гудак А.В.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Олексюк Г.Є.