79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.05.11 Справа № 12/183
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бонк Т.Б.,
суддів: Бойко С.М.,
Марко Р.І.,
при секретарі судового засідання Чорній Н.
з участю представників:
від скаржника (відповідача) - з'явився,
позивача - з'явився,
розглянув апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”в особі Закарпатської дирекції Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта”№ 0440-06 від 19.04.2011 р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 13.04.2011 р. (суддя Русняк В. С.)
у справі № 12/183
за позовом Ужгородського комунального підприємства “Уж-тепло”, м. Ужгород
до відповідача Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Закарпатської дирекції Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта”
про стягнення 42 457, 77 грн.
рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.04.2011 року задоволено позовні вимоги Ужгородського комунального підприємства “Уж-тепло” про стягнення з Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Закарпатської дирекції Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта” 42457,77 грн., що складає заборгованість за поставлену теплову енергію згідно договору №33/273 від 01.11.2006 року.
Рішення суду мотивоване тим, що доказів повної оплати наданих послуг за період січень, лютий, березень 2007 року відповідачем суду не надано, а тому місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в зв»язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем не виконано в повному обсязі умови укладеного між сторонами договору №33/273 від 01.11.2006 року, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, що місцевим судом не встановлено.
Скаржник покликається на те, що позивачем не виконано п.4.2.5 договору, згідно якого теплопостачальна організація повинна додержуватись температури мережної води на вході до системи опалення не нижче 70 градусів, що призвело до постачання теплової енергії в меншій кількості, ніж передбачено умовами договору. При цьому, скаржник наводить свої розрахунки обсягу поставленої теплової енергії на спірний об»єкт, виходячи з обсягу поставленої теплової енергії до нової будівлі Поштампу площею 796 кв.м., яка обчислюється згідно показників лічильника.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що відповідачу виставлялися рахунки за фактично надані послуги, які ним залишені без оплати, а тому місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості.
Позивач також зазначає, що згідно протоколу розбіжностей підставою для зменшення оплати є акт заміру, який підписується комісією або відповідальним працівником і направляється іншій стороні на наступний день, який в спірному випадку відповідачем не подано, що свідчить про відсутність підстав для зменшення вартості обсягу теплової енергії, яка підлягає стягненню з відповідача за спірний період.
Позивач також вважає безпідставним покликання скаржника на проведені ним розрахунки фактичного обсягу поставленої теплової енергії, оскільки ні договором, ні законодавством не передбачено права розробляти споживачем на власний розсуд розрахунків спожитої теплової енергії, а тому вказані розрахунки не можуть бути належним доказом невиконання позивачем своїх зобов»язань за договором.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.11.2006 року між сторонами укладено договір №33/273 про постачання теплової енергії, з урахуванням протоколу розбіжностей в редакції відповідача, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1 договору).
Зокрема, пунктом 6.3. договору передбачено, що оплата за теплову енергію проводиться споживачем через фінансовий орган шляхом перерахування платіжним дорученням коштів на поточний рахунок КП «Уж-тепло»не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Свої зобов»язання за договором позивач виконав повністю. За період надання послуг за січень, лютий, березень 2007 року відповідачу надано послуги на загальну суму 65932,68 грн. і виставлено рахунки на оплату відповідно №№173, 386, 549.
Проте, відповідач свої зобов»язання виконав лише частково, що призвело до виникнення боргу у сумі 42457,77 грн., тобто залишок несплаченої суми за вищевказаний період по виставлених рахунках за січень, лютий, березень 2007 року.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів погашення спірної заборгованості відповідачем не подано і на час розгляду справи в суді, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Закарпатської дирекції Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта” 42457,77 грн. боргу за поставлену теплову енергію згідно договору №33/273 від 01.11.2006 року за період січень, лютий, березень 2007 року.
Покликання скаржника на невиконання позивачем умов п.4.2.5 договору в частині надання теплової енергії з температурою мережної води на вході до системи опалення нижче 70 градусів не є підставою для звільнення відповідача від оплати спірної заборгованості, оскільки згідно п.7.1.4 договору підставою для зменшення оплати при такому порушенні є акт заміру, який підписується комісією або відповідальним працівником і направляється іншій стороні на наступний день (а.с.13, т.1). Таких актів скаржником не подано, а судом не встановлено, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від оплати саме з цих підстав.
Аналогічно не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати спірної заборгованості подані ним розрахунки, здійснені самостійно, фактично спожитого обсягу теплової енергії, оскільки ні договором, ні законодавством не передбачено права розробляти споживачем на власний розсуд розрахунків спожитої теплової енергії, а тому вказані розрахунки не можуть бути належним доказом невиконання позивачем своїх зобов»язань за договором.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем на підтвердження своїх вимог надано суду рахунки на оплату за надані послуги за спірний період та розгорнутий розрахунок суми заборгованості по кожному об'єкту окремо. В рахунках наданих відповідачу для сплати наданих послуг зазначено недовипуск - опалення і суму, на яку зменшено цей недовипуск, тобто відповідачу виставлялись рахунки за фактично надані послуги.
Що стосується строку позовної давності, то місцевим судом також правомірно зазначено про відсутність в спірному випадку підстав для такого висновку, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 05.09.2007 року, а ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.10.2007 року позов залишено без розгляду. 09.11.2007 року позивачем на вищезазначену ухвалу подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 року скасовано ухвалу господарського суду Закарпатської області від 29.10.2007 року у справі №12/183 та справу направлено для розгляду в господарський суд Закарпатської області. Справа надійшла до суду 09.02.2011 року вх. №05/1-16-1355/2011, а тому перебіг позовної давності зупиняється на період часу від дня пред'явлення позову до набрання законної сили рішення суду.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Закарпатської області від 13.04.2011 року в справі за номером 12/183 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Закарпатської дирекції Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта” -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий -суддя: Т. Б. Бонк
Судді: С. М. Бойко
Р. І. Марко