79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.05.11 Справа № 31/173
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бонк Т.Б.,
суддів: Бойко С.М.,
Марко Р.І.,
при секретарі судового засідання Чорній Н.
з участю представників:
від позивача (апелянт) -не зэявився,
від відповідачів-1,2 -Перцева В. П. -директор ТзОВ “Міф”
від третьої особи (апелянта) - не з'явився,
від третіх осіб - не з'явилися,
розглянув апеляційні скарги ОСОБА_3, м. Трускавець, Львівська область б/н від 24.03.2011 р. та ОСОБА_4, м. Трускавець, Львівська область б/н від 24.03.2011 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2010 р. (суддя Артимович В. М.)
у справі № 31/173
за позовом ОСОБА_3, м. Трускавець, Львівська область
до відповідача 1 ОСОБА_2, м. Трускавець, Львівська область
до відповідача 2 ТзОВ “Міф”, м. Трускавець, Львівська область
до відповідача 3 державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська область
за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору
ОСОБА_4, м. Трускавець, Львівська область
ОСОБА_5, м. Трускавець, Львівська область
ОСОБА_6, м. Трускавець, Львівська область
ОСОБА_7, м. Стебник, Львівська область
ОСОБА_8, м. Стебник, Львівська область
ОСОБА_9, м. Борислав, Львівська область
про визнання права власності на частку, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, визнання недійсними редакції статуту, державної реєстрації редакції статуту та реєстраційних дій,
рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та вимог третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання за кожним з них права власності на частку в розмірі 12 % статутного фонду ТзОВ „Міф” вартістю 13,41 грн.; визнання недійсним рішення засновника ТзОВ “Міф” ОСОБА_2 від 24.02.2006 р. про затвердження нової редакції статуту ТзОВ “Міф”; визнання недійсною нової редакції статуту ТзОВ “Міф”, затвердженої рішенням засновника ОСОБА_2 від 24.02.2006 р.; визнання недійсним рішення засновника ТзОВ “Міф” ОСОБА_2 від 10.10.2007 р. про заміну керівника виконавчого органу ТзОВ “Міф”.
Рішення суду мотивоване тим, що ні позивачем, ні третіми особами не подано суду, а судом не встановлено доказів внесення цими особами коштів для формування статутного фонду саме ТзОВ «Міф» та свідоцтв товариства про повне внесення вкладів до статутного фонду, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання за ними права власності на визначену частку. Щодо визнання недійсними рішень від 24.02.2006 р. та від 10.10.2007 р., то на час їх прийняття ні позивач, ні треті особи не були учасниками товариства, оскільки вийшли з нього 19.12.2005 р., а власником 100 % статутного капіталу була ОСОБА_2, що встановлено судовими рішеннями по справах №№ 2/322-06, № 9/249, № 19/378, тому вказані рішення жодним чином не могли порушити права чи охоронювані законом інтереси позивача чи третіх осіб у даній справі, що є підставою для звернення з даними вимогами.
В частині позовних вимог про визнання недійсною державної реєстрації нової редакції статуту ТзОВ “Міф”, зареєстрованої 23.06.2008 р. державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради, державної реєстрації реєстраційної дії “По заміні свідоцтва юридичної особи взамін втраченого” від 23.06.2008 р., зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради, державної реєстрації реєстраційної дії “По заміні керівника юридичної особи” від 23.06.2008 р., зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради, та визнання незаконним виданого 23.06.2008 р. свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ “Міф” серії АОО №640425 від 23.06.2008 р. за реєстраційним №14181070068000027 провадження в справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що право позивача на частку в статутному фонді товариства безпідставно порушено відповідачем-1, якою безпідставно в порушення рішення судів, що вступили в законну силу, здійснено 23.06.2008 року державну реєстрацію змін до статутних документів. Зокрема, позивач покликається на рішення Бориславського міського суду від 10.08.2005 року по справі №2-19/2005 та апеляційного суду Львівської області від 29.12.2005 року у справі №22-3356, якими визнано за позивачем лише право власності на частку в статутному фонді товариства в розмірі 16% та не визнано переважного права позивача на купівлю часток учасників товариства.
Скаржник покликається на те, що його право власності на частку в статутному фонді товариства у розмірі 12% підтверджується установчим договором товариства та рішенням загальних зборів від 16.11.1993 року, на підставі яких учасниками внесено готівкою грошові кошти для приватизації шляхом викупу майна цілісного майнового комплексу ДТП магазину «Комісійний», що підтверджується актом прийому-передачі вказаного майна товариству від 25.01.1994 року. В підтвердження факту внесення позивачем та іншими учасниками товариства своїх внесків до статутного фонду товариства скаржник також покликається на статут товариства, зареєстрований розпорядженням від 31.01.1994 року, яким розподілено частки між учасниками товариства відповідно до п.2.1 установчого договору, а також зміни, внесені протягом 1994 року -2007 року, щодо укладення учасниками правочинів по передачі часток в статутному фонді товариства.
З цих підстав скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень порушено порядок скликання та проведення загальних зборів учасників, прийнято рішення за відсутності кворуму та з питань, не включених в порядок денний, а також з порушенням порядку повідомлення інших учасників про час та місце проведення зборів, оскільки ці рішення приймалися одноособово одним учасником ОСОБА_2 без повідомлення інших учасників, що є підставою для визнання їх недійсними.
Апелянт також не погоджується з висновком місцевого суду про підтвердження постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 року по справі №2/322-06 факту належності ОСОБА_2 100% статутного капіталу товариства, оскільки даний факт не встановлено в резолютивній частині постанови. Крім цього, таке твердження суперечить встановленим фактам згідно рішень Бориславського міського суду від 10.08.2005 року по справі №2-19/2005 та апеляційного суду Львівської області від 29.12.2005 року у справі №22-3356.
В апеляційній скарзі скаржник (ОСОБА_4.) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю з аналогічних підстав.
У відзиві на апеляційні скарги відповідач-1 просить в їх задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що судовими рішеннями по справі №19/378 встановлено факт виходу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 з числа учасників товариства 19.12.2005 р., а тому оскаржувані в даній справі рішення загальних зборів жодним чином не могли порушити пава та охоронювані законом інтереси позивача та третіх осіб в даній справі, оскільки на момент їх прийняття ці особи не були учасниками товариства.
Відповідач-1 вважає безпідставним покликання скаржників на рішення Бориславського міського суду від 10.08.2005 року по справі №2-19/2005 та апеляційного суду Львівської області від 29.12.2005 року у справі №22-3356, оскільки рішення загальних зборів учасників від 6.02.2007 року, від 27.03.2007 року, від 26.04.2007 року та від 19.06.2007 року, прийняті за результатами вищевказаних судових рішень, визнані недійсними згідно судових рішень по справі №19/378.
Відповідач-1 також покликається на преюдиціальні факти, встановлені постановою Трускавецького міського суду від 12.04.2011 року по справі №2-а-2/11, щодо правомірності реєстраційних дій, вчинених 23.06.2008 року, номери записів 1 418 105 0068 000027, 1 418 108 0069 000027, 1 418 107 0070 000027, та реєстраційної дій, вчиненої 20.04.2010 року, номер запису 1 418 105 0074 000027.
В судове засідання представники позивача, відповідача-3 та третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги, не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб з їх участю на засіданні, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.11.1993 р. установчими зборами учасників створено товариство з обмеженою відповідальністю “Міф”, державна реєстрація статуту якого проведена виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 31.01.1994 р. Згідно п.2.1 установчого договору та статуту учасниками товариства виступили: ОСОБА_10 з часткою в статутному фонді 16%, а також ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 з частками по 12% кожний.
Відповідно до нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_12, реєст. № 2417 -2423, заяви від 15.12.2005 р. позивач та треті особи заявили про вихід з числа учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Міф”. За змістом заяви вбачається відсутність в учасників, що вибули, будь-яких фінансових і майнових претензій до товариства.
Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Міф” від 24.02.2006 р. внесено зміни до статуту ТзОВ “Міф”, зареєстрованого Трускавецьким міськвиконкомом 31.01.1994 р., шляхом викладення статуту у новій редакції, затверджено статут ТзОВ “Міф” у новій редакції, виконання обов'язків директора залишено за ОСОБА_2. Вказані зміни зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради 23.06.2008 р. за номером запису 14181050068000027. Згідно п.4.1 статуту одноособовим учасником відповідача-2 вказано ОСОБА_2
Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Міф” від 10.10.2007 р. звільнено ОСОБА_13 з посади генерального директора ТзОВ “Міф” з 10.10.2007 р. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 10.07.2008 р. вбачається, що зміни на підставі вказаного рішення зборів внесено до Єдиного державного реєстру 23.06.2008 р., номер запису 14181070070000027. Крім цього, 23.06.2008 р. державним реєстратором проведено реєстраційну дію “заміна свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи”, номер запису 14181080069000027, внаслідок чого ТзОВ «Міф»видано нове свідоцтво про державну реєстрацію.
Вказані рішення від 24.02.2006 р. про затвердження нової редакції статуту ТзОВ “Міф”; та від 10.10.2007 р. про заміну керівника виконавчого органу ТзОВ “Міф”, нова редакція статуту від 24.02.2006 р., а також внесені на підставі цих рішень реєстраційні дії та їх реєстрація є предметом оскарження в даній справі з підстав порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та третіх осіб у даній справі, а також порушення порядку скликання та проведення спірних зборів, їх неправомочність, оскільки правовий статус цих учасників в товаристві встановлено в судовому порядку. Предметом позовних вимог в даній справі позивачем та третіми особами також зазначено визнання права власності на частку в статутному фонді в розмірі 12% кожному, тобто в редакції установчого договору, та визнання незаконним виданого 23.06.2008 р. свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ “Міф” серії АОО № 640425 від 23.06.2008 р. за реєстраційним № 14181070068000027.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців, регулюються Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”.
Згідно ст.4 зазначеного вище закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. При цьому, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи -підприємця (ст.5 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”).
У відповідності до ст.6 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб; здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них; здійснює інші дії, передбачені цим законом.
З аналізу наведених норм місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що в спірних правовідносинах щодо державної реєстрації нової редакції статуту ТзОВ “Міф”, зареєстрованої 23.06.2008 р. державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради, державної реєстрації реєстраційної дії “По заміні свідоцтва юридичної особи взамін втраченого” від 23.06.2008 р., зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради, та державної реєстрації реєстраційної дії “По заміні керівника юридичної особи” від 23.06.2008 р., зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради, державний реєстратор -відповідач-3 виступає як суб'єкт владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями в сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а тому спір щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Таким чином, в цій частині позовних вимог позивача і третіх осіб провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, що правомірно зроблено місцевим судом.
Місцевим судом також правомірно припинено провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог та вимог третьої особи про визнання недійсною реєстраційної дії “заміна свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи”, проведеної державним реєстратором 23.06.2008 р., номер запису 14181080069000027, внаслідок чого товариству видано нове свідоцтво про державну реєстрацію, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи не є ні актом, ні правочином, а лише згідно ст.25 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” видається за наслідком проведення певних реєстраційних дій державного реєстратора.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, спори, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Аналіз змісту п.4 ч.1 ст.12 ГПК України свідчить, що законодавець у цій нормі передбачив наступний склад сторін корпоративного спору: учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство, або учасники (засновники, акціонери) господарського товариства у спорі між ними з приводу створення, діяльності, управління та припинення діяльності товариства.
Таким чином, позовні вимоги позивача і третіх осіб щодо визнання права власності на частки в статутному фонді, визнання недійсними рішень засновника ТзОВ “Міф” ОСОБА_2 від 24.02.2006 р. про затвердження нової редакції статуту ТзОВ “Міф” та від 10.10.2007 р. про заміну керівника виконавчого органу ТзОВ “Міф”, визнання недійсною нової редакції статуту ТзОВ “Міф”, затвердженого рішенням засновника ОСОБА_2 від 24.02.2006 р. та зареєстрованої 23.06.2008 р. державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради, свідчать про наявність спору між учасниками, що вибули, та товариством, а також спору між учасниками товариства щодо створення, діяльності та управління товариством, а тому підвідомчі господарському суду, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.
Згідно п. 2.1 установчого договору ТзОВ «Міф»від 16.11.1993 р. учасники для забезпечення діяльності товариства створили статутний фонд у розмірі 11'173'796,00 крб., в тому числі розмір внесків засновників становить: ОСОБА_10 1'787'804,00 крб., що складало частку в статутному фонді в розмірі 16 %, ОСОБА_3 1'340'856,00 крб., що складало частку в статутному фонді в розмірі 12 %, ОСОБА_4 1'340'856,00 крб., що складало частку в статутному фонді в розмірі 12 %, ОСОБА_5 1'340'856,00 крб., що складало частку в статутному фонді в розмірі 12 %, ОСОБА_6 1'340'856,00 крб., що складало частку в статутному фонді в розмірі 12 %, ОСОБА_7 1'340'856,00 крб., що складало частку в статутному фонді в розмірі 12 %, ОСОБА_8 1'340'856,00 крб., що складало частку в статутному фонді в розмірі 12 %, ОСОБА_11 1'340'856,00 крб., що складало частку в статутному фонді в розмірі 12 %.
Пунктом 2.3 установчого договору передбачено, що учаснику, який повністю вніс свій вклад товариством видається свідоцтво, яке не відноситься до категорії цінних паперів. Аналогічна норма передбачена ч.4 ст.52 Закону України “Про господарські товариства”.
Відповідно до ст.ст.33,34,43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч зазначеним вище нормам ні позивачем, ні третіми особами не подано суду доказів внесення коштів для формування статутного фонду саме відповідача-2 та свідоцтв товариства про повне внесення вкладів до статутного фонду. Представлена третьою особою-1 копія квитанції до прихідного касового ордеру № 000950 від 30.05.1995 р. не може бути належним доказом підтвердження внесення частки до статутного фонду, оскільки не надано її оригіналу чи засвідченої в установленому порядку копії.
Покликання скаржників на формування статутного фонду шляхом придбання товариством покупців приміщення магазину є безпідставним, оскільки чинні на момент створення товариства установчі документи передбачали формування статутного фонду коштами.
Крім цього, факт володіння ОСОБА_2 100% статутного фонду товариства встановлено судовими рішеннями по справах № 2/322-06, № 9/249 та №19/378.
Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 р. у справі №2/322-06 за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ “Міф”, ОСОБА_13 за участю третіх осіб приватного нотаріуса ОСОБА_14 та ПП “Галіпортсервіс” встановлено, що судовими рішеннями в інших справах визнано ОСОБА_2 (позивачку) такою, що володіє 100 % статутного капіталу, а тому вона мала право брати участь при проведенні усіх загальних зборів товариства, проведених після 17.10.2003 р.; позивач згідно вищевказаних судових рішень володіє 100 % статутного капіталу, а відтак, як одноосібний власник має право вирішувати всі питання, що стосуються діяльності товариства, у тому числі і щодо обрання та переобрання керівника та інших органів управління у порядку, визначеному Законом України “Про господарські товариства”.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2009 р. у справі № 9/249 за позовом ОСОБА_2 до відповідачів -ОСОБА_15, ОСОБА_16 за участю третьої особи ТзОВ “Міф” встановлено. що ОСОБА_2 набула права власності на зазначені частки в розмірі 84 % статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Міф” з 29.12.2005 р. на підставі рішення апеляційного суду Львівської області від 29.12.2005 р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 р. у справі №19/378 встановлено, що ОСОБА_2 володіє 100 % статутного капіталу.
Вищенаведені судові рішення набрали законної сили і є обов'язковими до виконання згідно ст..124 Конституції України.
У відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Покликання скаржників на рішення Бориславського міського суду від 10.08.2005 року по справі №2-19/2005 та апеляційного суду Львівської області від 29.12.2005 року у справі №22-3356 є безпідставним, оскільки рішення загальних зборів учасників від 6.02.2007 року, від 27.03.2007 року, від 26.04.2007 року та від 19.06.2007 року, прийняті за результатами вищевказаних судових рішень, визнані недійсними згідно судових рішень по справі №19/378.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем та третіми особами-1-6 права власності за кожним з них на частку вартістю 13,41 грн. в розмірі 12 % статутного фонду ТзОВ „Міф”, оскільки судовими рішеннями встановлено факт правомірності набуття ОСОБА_2 власності на 100% статутного фонду, а інших доказів в підтвердження факту права власності на ці частки ні позивачем, ні третіми особами не представлено, а судом не встановлено.
Щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників від 24.02.2006 р. про затвердження нової редакції статуту ТзОВ “Міф”; визнання недійсною нової редакції статуту ТзОВ “Міф”, затвердженої рішенням засновника ОСОБА_2 від 24.02.2006 р.; визнання недійсним рішення засновника ТзОВ “Міф” ОСОБА_2 від 10.10.2007 р. про заміну керівника виконавчого органу ТзОВ “Міф”, то слід зазначити наступне.
Відповідно до нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_12, реєст. № 2417 -2423, заяви від 15.12.2005 р. позивач та треті особи заявили про вихід з числа учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Міф”. За змістом заяви вбачається відсутність в учасників, що вибули, будь-яких фінансових і майнових претензій до товариства.
Норма ст.167 Господарського кодексу України містить визначення поняття корпоративні права, згідно якої це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст.10 Закону України „Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства. Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Право учасника товариства на вихід не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.
Відповідно до статті 148 ЦК України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.
Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.
З аналізу наведених норм апеляційний суд приходить до висновку про те, що учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Таким чином, враховуючи подану ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 заяву про вихід з учасників товариства, цих осіб слід вважати такими, що втратили статус учасників товариства з моменту подання ними заяви про вихід, тобто з 19.12.2005 р.
Даний факт встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 р. у справі №19/378, за змістом якої ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 вийшли з числа учасників ТзОВ «Міф»19.12.2005 р.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим товариством.
Згідно п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути, зокрема: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника товариства.
Позивачем та третіми особами не доведено яким чином оскаржувані рішення порушують його права та охоронювані законом інтереси, оскільки на час їх прийняття позивач та треті особи втратили статус учасника товариства.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників від 24.02.2006 р. про затвердження нової редакції статуту ТзОВ “Міф”; визнання недійсною нової редакції статуту ТзОВ “Міф”, затвердженої рішенням засновника ОСОБА_2 від 24.02.2006р.; визнання недійсним рішення засновника ТзОВ “Міф” ОСОБА_2 від 10.10.2007 р. про заміну керівника виконавчого органу ТзОВ “Міф”.
З вищенаведеного доводи скаржників про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2010 року в справі за номером 31/173 - залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий -суддя: Т.Б. Бонк
Судді: С. М. Бойко
Р. І. Марко