79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.06.11 Справа № 4/139
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) Агрофірма «Ватра»б/н від 09.03.2011 року;
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2011 року;
у справі № 4/139;
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «КреМікс», с. Піщане Кременчуцького району Полтавської області;
до відповідача ТзОВ Агрофірма «Ватра»с. Доброгостів Дрогобицького району Львівської області;
про стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 20.01.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність б/н від 04.05.2009 року
ТзОВ «КремМікс»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Агрофірма «Ватра»про стягнення заборгованості в сумі 68 758,43 грн., а саме 56 280,00 грн. основного боргу, 3 921,06 грн. пені, 4 003,88 грн. інфляційних витрат, 4 553,49 грн. 18 % річних.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2011 року у справі № 4/139 (суддя Гриців В.М.) позов ТзОВ «КремМікс» задоволено частково. Суд прийняв рішення, яким стягнув з ТзОВ Агрофірма «Ватра»на користь ТзОВ «КремМікс»68 272,24 грн. заборгованості.
Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ Агрофірма «Ватра»подало апеляційну скаргу б/н від 09.03.2011 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 68 272,24 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що спірні правовідносини сторін є позадоговірними, а тому застосування відповідних умов договору поставки № 161 щодо відповідальності сторін у разі невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов'язань є неправомірним.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу № 1898 від 10.05.2011 року, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2011 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженнями в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року та від 06.06.2011 року змінювався склад колегії суддів.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2010 року між ТзОВ «КреМікс»(постачальник) та ТзОВ Агрофірма «Ватра»(покупець) було укладено договір поставки № 161(надалі договір, а.с. 9-10). Згідно умов договору постачальник зобов'язався виготовити і поставити покупцеві замінники молочних кормів, премікси, білково-вітамінні добавки (далі товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.
В п. 2 договору сторони погодили, що ціна товару встановлюється в національній валюті України, є договірною і вказується постачальником в рахунках-фактурах та у видаткових накладних.
27.07.2010 року між сторонами було укладеного додаткову угоду № 1 до договору поставки № 161 від 16.07.2010 року, якою були внесені зміни до договору.
Відповідно до п. 7.1. договору в редакції, викладеній у додатковій угоді № 1 від 27 липня 2010 року, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дати поставки товару.
Позивач на підставі рахунку фактури № СФ-0001455 від 28.07.2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 91280,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001628 від 29 липня 2010 року. Товар отримала уповноважена відповідачем особа ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 362 від 30 липня 2010 року.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати товару неналежним чином, у зв'язку чим, в останнього виникла заборгованість в сумі 56 280,00 грн. основного боргу.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Статтею 193 ГК України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 56 280,00 грн. за отриманий товар.
Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 56 280,00 грн.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.8.4. договору, за кожний день прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.
Згідно п. 8.5 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді № 1 від 27 липня 2010 року за прострочення виконання грошового зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також вісімнадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 3766,01 грн. пені, 3852,80 грн. -інфляційних витрат, 4 373,43 грн. - 18% річних за період з 15 серпня 2010 року до 03 грудня 2010 року.
Посилання апелянта на те, що спірні правовідносини є позадоговірними, оскільки накладна № РН-0001628 від 29 липня 2010 року не містить посилання на договір, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції.
З накладної № РН -0001628 від 29.07.2010 року вбачається, що позивач в період дії договору постав відповідачу товар, а саме премікс КМ КН 3% (19-45 нед) в кількості 3,500 т. і премікс КМ КН 3% (34-45 нед) в кількості 3,000 т. Предметом договору є поставка замінників молочних кормів, преміксів, білково-вітамінних добавок. Зазначеним спростовуються доводи відповідача проте, що спірні правовідносини є позадоговірними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2011 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.
Постанова підписана 10.06. 2011 року.