79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.05.11 Справа № 21/109(10)
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Краєвської М.В.
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради № 1104/вих.-561 від 04.03.2011 року;
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2011 року;
у справі 21/109 (10);
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів , м. Львів;
до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів;
третя особа: Департамент містобудування Львівської міської ради, м. Львів;
про визнання права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача : ОСОБА_3 -довіреність № 1.7. вих. - 4 від 10.01.2011 року ;
від тр.ос.: не з'явився;
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на будівлю, що знаходиться на вул. Науковій, 55г у м. Львові, загальною площею 35,4 кв.м. (враховуючи уточнення до позовної заяви).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2011 року у справі № 21/109 (10) (суддя Чорній Л.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено. Суд прийняв рішення, яким визнав за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 право власності на будівлю, що знаходиться на АДРЕСА_1 загальною площею 35,4 кв.м.
Не погоджуючись з даним рішенням Львівська міська рада подала апеляційну скаргу № 1104/вих.-561 від 04.03.2011 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2011 року, прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що здійснене будівництво проведено на земельній ділянці, наданій в оренду без права забудови, а також без дозволу та затвердженої проектної документації. Вимоги позивача про визнання за ним права власності на самовільно збудований об'єкт суперечить праву власності територіальної громади м. Львова на земельну ділянку.
Позивачем було подано до суду заяву б/н від 25.05.2011 року про відвід колегії суддів. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року відмовлено в задоволенні даної заяви.
Розпорядженнями в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року та від 19.05.2011 року змінювався склад колегії суддів.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали Львівської міської ради від 18.12.2008 року №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини програми комплексного благоустрою території міста»між Львівської міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.09.2009 року (а.с. 13-14). Згідно умов договору Львівська міська рада зобов'язувалась передати підприємцеві в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0030 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 для обслуговування малої архітектурної форми терміном до 18.12.2011 року .
14 грудня 2010 року Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»було виготовлено технічний паспорт на будівлю торгового павільйону за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 55 загальною площею 35,4 кв.м.(а.с. 73), з приміткою мала архітектурна споруда.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що ним за власний рахунок проведено реконструкцію малої архітектурної форми під торговий павільйон, в зв'язку з чим звернуся з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на будівлю. За твердженням позивача, на реконструйованому об'єкті виконані всі передбачені державними стандартами, будівельними нормами і правилами роботи, будівля має ознаки капітальної споруди, а тому виходячи з правових норм ст.ст. 331, 376 ЦК України, у нього виникає право власності на новостворене нерухому майно.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:
Згідно норм п. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотними умовами договору оренди землі.
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Стаття 629 даного Кодексу визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 17 договору оренди земельної ділянки від 01.09.2009 року заборонена самовільна забудова земельної ділянки. Це кореспондується з нормами ст. 375 ЦК України, де зазначено, що право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки.
Пунктом 3 статті 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва без дозволу на виконання будівельних робіт або його переоформлення, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було отримано від власника земельної ділянки та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозволів на будівництво та здійснення будівельних робіт на орендованій земельній ділянці, що останнім не спростовано.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що надавалась їй в оренду для обслуговування малої архітектурної форми.
Разом з тим, слід зазначити, що згідно договору оренди землі від 01.09.2009 року позивачу було передано в оренду земельну ділянку для обслуговування малої архітектурної споруди загальною площею 30.00 кв.м.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить визнати за ним право власності на будівлю загальною площею 35,4 кв.м., яка виходить за межі орендованої земельної ділянки.
Відповідно до п.п. 4 п. 1, Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 982 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності»стаціонарна мала архітектурна форма - тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту.
Згідно п. 7.1 Правил, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 1470 від 27.12.2007 року, надання в оренду земельної ділянки для розміщення стаціонарної малої архітектурної форми суб'єктам господарювання із земель комунальної форми власності здійснюється без зміни їх цільового призначення (у межах категорії земель житлової та громадської забудови) з обов'язковим встановленням наступних обмежень: заборона на зміну функціонального призначення земельної ділянки, заборона на передачу в суборенду, без права капітальної забудови і викупу земельної ділянки. Отже, як вбачається з наведеного, проведення будь-якого будівництва на земельних ділянках, які надавались під розміщення малих архітектурних форм, заборонено.
Згідно п. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу була надано земельну ділянку що знаходиться на вул. Науковій, 55г у м. Львові для будівництва будівлі площею 35,4 кв.м. Відтак, позовні вимоги про визнання права власності на будівлю, що знаходиться на вул. Наукова, 55г у м. Львові, загальною площею 34,5 кв.м. не підлягають до задоволення.
Долучений до матеріалів справи Технічний паспорт на будівлю торгівельного павільйону, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова,55, загальною площею 35,4 кв. м., містить примітку, в якій зазначено, що згідно договору оренди землі від 01.09.2009 року побудована мала архітектурна споруда. Крім цього, слід зазначити, що технічний паспорт самостійно не може породжувати правові наслідки визнання права власності на будівлю, оскільки останній є лише додатком до свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 ст. 210 ЦК України деякі види правочинів підлягають державній реєстрації Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Стаття 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Так, згідно Указу Президента України від 17.02.2003 року “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру”, який у силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, для виконання вимог Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою КМУ від 25.12.1998 року за № 2073, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.
Як вбачається з укладеного між сторонами договору оренди землі в державному підприємстві “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” він не зареєстрований, що сторонами у справі не спростовано.
Таким чином, колегія прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2011 року слід скасувати. Прийняти нове рішення, в позові відмовити.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2011 року скасувати. Прийняти нове рішення, в позові відмовити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради 42,5 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Краєвська М.В.
Постанова підписана 10.05. 2011 року.