79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.05.11 Справа № 5015/1470/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Залізничного району м. Львова за № 2071а - вих. 11 від 01.04.2011 року
на ухвалу господарського суду Львівської області від 22.03.2011 року
у справі № 5015/1470/11
за позовом: прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів
позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Реліквія», м. Львів
про стягнення 2 247,55 грн.,
за участю представників:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2011 року (суддя Хабіб М.І.) у справі № 5015/1470/11 позовну заяву прокурора Залізничного району м. Львова та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Прокурор Залізничного району м. Львова з винесеною ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати справу в господарський суд для вирішення питання про порушення провадження у справі, оскільки вважає дану ухвалу такою, що не ґрунтується на законі.
Позивач -Львівська міська рада (Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго») та відповідач (Приватне підприємство «Реліквія») правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Прокурор та сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 05294013, № 05294005, № 05293440 та № 05293998, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Львівської області від 22.03.2011 року у справі № 5015/1470/11 -залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно положень ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № З-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
В розумінні статті 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Зважаючи на вищенаведені законодавчо обґрунтовані вимоги щодо правильного визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор Залізничного району м. Львова у позовній заяві належним чином не обґрунтував і не визначив процесуальний статус Львівської міської ради, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
В порушення вимог ст. 54 ГПК України у позовній заяві не вказано, які конкретно права та охоронювані законом інтереси Львівської міської ради, яка відповідно до ст. 29 ГПК України набуває статусу позивача у справі, порушені відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням останнім договору про постачання теплової енергії та наявністю заборгованості перед ЛМКП «Львівтеплоенерго». До позовної заяви не додано доказів порушення відповідачем прав та інтересів Львівської міської ради.
Одночасно, всупереч вимогам ст. ст. 56, 57 ГПК України до позовної заяви не додано доказів надсилання копії позовної заяви Львівській міській раді та Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго»і такі докази в додатку до позовної заяви не значаться. В апеляційній скарзі прокурор зазначеної обставини не заперечив та не спростував.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд підставно повернув позовну заяву прокурора Залізничного району м. Львова без розгляду на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України і доводи апеляційної скарги висновку господарського суду не спростовують.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 22.03.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 22.03.2011 року у справі № 5015/1470/11 залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Залізничного району м. Львова за № 2071а - вих. 11 від 01.04.2011 року -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.