79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.05.11 Справа № 3/111
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ виробничо-комерційного товариства «Арго», с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області б/н від 04.04.2011 року
на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.03.2011 року
у справі № 3/111
за позовом: Приватного підприємства «Агрокомплекс», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго», с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 14 698 950,56 грн.,
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго», с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області
до відповідача: Приватного підприємства «Агрокомплекс», м. Київ
про визнання припиненим правовідношення за договором поставки,
за участю представників сторін (за первісним позовом):
від позивача: Гричина В.В. (довіреність № 05-05/11 від 05.05.2011 року);
від відповідача: не з'явився;
Рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Проскурняк О.Г.) від 23.03.2011 року у справі № 3/111 первісний позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго», с. Шилівці, Хотинський район, Чернівецька область на користь Приватного підприємства «Агрокомплекс», м. Київ 9 323 584,70 грн. сплачених за не поставлений товар, 4 661 792,35 грн. збитків за не поставку товару, 713 573,54 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
ТзОВ виробничо-комерційне товариство «Арго»(надалі -відповідач) з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення 4 661 792,35 грн. збитків за не поставку товару та 713 573,54 грн. пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним збитків в розмірі 4 661 792,35 грн. у зв'язку з не поставкою товару, а сам факт встановлення сторонами розміру збитків у договорі не може свідчити про їх фактичне існування. Вказує також на те, що позовна заява не містить обґрунтувань, які б свідчили про наявність прямого причинного зв'язку між заявленими до стягнення збитками та порушенням зобов'язання за договором поставки, якого припустився відповідач. Окрім того, покликається на безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 713 573,54 грн. пені, оскільки вважає, що згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України стягнення неустойки, в тому числі пені, можливе лише за невиконання грошового зобов'язання, в той час як за договором поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року у відповідача не було перед позивачем жодних грошових зобов'язань.
Приватне підприємство «Агрокомплекс»(надалі -позивач) у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 04.05.2011 року), заперечуючи доводи апелянта, посилається на те, що чинним законодавством України передбачено право сторін господарського зобов'язання заздалегідь визначити і погодити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню за порушення господарського договору. Вважає безпідставними зустрічні позовні вимоги з огляду на відсутність підстав для припинення зобов'язань за договором поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року, передбачених ст. 607 ЦК України. На підставі наведеного просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 23.03.2011 року у справі № 3/111 -без змін.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, 31.05.2011 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його явки в дане судове засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні при розгляді справи № 5/125, яке призначене на цей же час у Львівському апеляційному господарському суді. На момент початку даного судового засідання розгляд справи № 5/125 вже закінчився, однак представник відповідача на виклик секретаря судового засідання взяти участь у розгляді даної справи відмовився, що зафіксовано звукозаписувальним технічним засобом. Слід також зазначити, що з аналогічних підстав за клопотанням відповідача розгляд даної справи вже відкладався. Окрім того, колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, постановлення законного та обґрунтованого рішення і відсутність представника відповідача в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання та вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 23.03.2011 року у справі № 3/111 -залишити без змін, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 26.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством «Арго»(постачальник) та Приватним підприємством «Агрокомплекс»(покупець) було укладено договір поставки № 2611/07-н, згідно умов якого постачальник продає, а покупець купує жерстяну банку у кількості та по ціні, що вказані у додатку № 1 до договору поставки «Графік поставок та оплати товару», покупець взяв на себе зобов'язання прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки та порядку, що передбачені даним договором (п. п. 2.1, 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору товар повинен поставлятися завчасно погодженими партіями у строки та в кількості, що вказані у додатку № 1 «Графік поставок та оплати товару», який є невід'ємною частиною договору поставки.
Додатковою угодою № 1 від 25.05.2009 року до договору поставки сторони продовжили строк його дії та узгодили «Графік поставки та оплати товару»у додатку № 1 до договору поставки в наступній редакції: поставка у кількості 7059296 шт. до 01.06.2010 року, оплата в сумі 8 858 585,25 грн. у строк до 30.10.2008 року, а в сумі 464 999,57 грн. у строк до 05.06.2009 року, а всього 9 323 584,82 грн.
На виконання взятих на себе зобов'язань позивач в період з грудня 2007 року по травень 2009 року перерахував на рахунок відповідача згідно умов договору поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року кошти в сумі 9 323 584,82 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (а. с. 22-38). Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки жерстяної банки у кількості та строки, встановлені додатком № 1 до договору поставки «Графік поставки та оплати товару», не виконав.
В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
За змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України, ні при розгляді спору в господарському суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом, не подав доказів ні передачі позивачу обумовленого договором товару на суму 9 323 584,82 грн., ні повернення йому сплачених за цей товар коштів.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 9 323 584,70 грн., сплачених за не поставлений товар, є законною, документально обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Одночасно, згідно вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Додатковою угодою № 1 від 25.05.2009 року сторони погодили п. 7.6 договору поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року в наступній редакції: «У випадку невиконання постачальником умов цього договору в частині поставки товару (згідно графіка -Додаток № 1 «Графік поставок та оплати товару»), постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманої партії товару за кожен календарний день прострочення поставки та відшкодовує покупцю завдані збитки, пов'язані з не поставкою або несвоєчасною поставкою, у розмірі 50 % від вартості не поставленого або не вчасно поставленого товару, згідно строків, вказаних у графіку -Додаток № 1 «Графік поставки та оплати товару», якщо таке прострочення сталося не з вини покупця.
Зважаючи на те, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару у встановлений строк, позивач відповідно до ст. ст. 611, 612, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України на підставі п. 7.6 договору та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахував відповідачу за період прострочення поставки товару з 01.06.2010 року по 15.11.2010 року пеню в сумі 713 573,54 грн., яка відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, а відтак, правомірно стягнута судом першої інстанції з відповідача.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України стягнення неустойки, в тому числі пені, можливе лише за невиконання грошового зобов'язання з огляду на наступне. У випадку, коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки. Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності -договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Згідно ч. 7 цієї ж статті склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання -господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.
Факт вчинення відповідачем господарського правопорушення, яке полягає у невиконанні умов договору поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року та не поставці позивачу обумовленого договором товару у строк, встановлений додатком № 1 до договору «Графік поставок та оплати товару», підтверджується документальними доказами у справі та не заперечується відповідачем.
У пункті 7.6 договору поставки сторони за взаємною згодою заздалегідь визначили розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, у вигляді сплати постачальником 50 % від вартості не поставленого або не вчасно поставленого товару.
При цьому, відповідність зазначеного пункту договору вимогам чинного законодавства України встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року у справі № 18/17, яким відмовлено у задоволенні позову ТзОВ виробничо-комерційного товариства «Арго»до ПП «Агрокомплекс»про визнання недійсним п. 7.6 договору поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року та п. 7.6 цього договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25.05.2009 року в частині відшкодування покупцю збитків у розмірі 50% від вартості не поставленого або не вчасно поставленого товару, пов'язаних з не поставкою або несвоєчасною поставкою.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно згідно п. 7.6 договору поставки нараховано відповідачу збитки в сумі 4 661 792,35 грн., заподіяні не поставкою товару. При цьому, обставини, на які посилається відповідач, не спростовують наявності його вини у порушенні договірних зобов'язань щодо поставки товару. Існування інших обставин, які б відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України звільняли відповідача від господарсько-правової відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, останнім не доведено. Водночас, за змістом цієї ж статті не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність первісних позовних вимог і стягнення з відповідача 9 323 584,70 грн., сплачених за не поставлений товар, 4 661 792,35 грн. збитків за не поставку товару та 713 573,54 грн. пені.
Одночасно, предметом судового розгляду у даній справі були зустрічні позовні вимоги ТзОВ виробничо-комерційного товариства «Арго»про визнання припиненим правовідношення за договором поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що після укладення договору поставки виникли обставини, за які жодна із сторін не відповідає і які зумовлені протиправною діяльністю третіх осіб. Проте, наведені відповідачем у зустрічному позові обставини, у розмінні ст. 607 Цивільного кодексу України не є обставинами, які унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року, а відтак, і не є підставами для припинення зобов'язань сторін за цим договором.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у задоволенні зустрічних позовних вимог місцевим господарським судом відмовлено правомірно у зв'язку з їх безпідставністю. Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.
В апеляційній скарзі відповідач просить одночасно з рішенням місцевого господарського суду скасувати також і ухвалу господарського суду Чернівецької області від 15.03.2011 року про поновлення провадження у даній справі, однак вказана ухвала відповідно до ст. 106 ГПК України оскарженню не підлягає, а тому апеляційне провадження по ній не могло бути порушено. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неправомірності поновлення місцевим господарським судом провадження у даній справі з огляду на наявність ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року у справі № 18/17 про відновлення ТзОВ виробничо-комерційному товариству «Арго»пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року та прийняття її до провадження, оскільки на момент поновлення провадження у даній справі вищевказаної ухвали не існувало.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 23.03.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 23.03.2011 року у справі № 3/111 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ виробничо-комерційного товариства «Арго», с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області б/н від 04.04.2011 року -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути господарському суду Чернівецької області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.