33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"09" червня 2011 р. Справа № 5019/1023/11
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрікт"
до відповідача Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка"
про стягнення в сумі 311 503 грн. 78 коп.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. дов. № 17 від 14.04.11 р.;
відповідача: не з'явився.
Статті 20, 22 ГПК України роз'яснені.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрікт", звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" 292 000 грн. заборгованості, 2 933 грн. 78 коп. 3% річних та 13 570 грн. 00 коп. інфляційних, всього 311 503 грн. 78 коп.
У судовому засіданні 09 червня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.40).
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню .
При цьому суд встановив та врахував наступне.
19 квітня 2010 року та 27 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрікт" та Сільськогосподарське приватне підприємство" уклали договори №№ 1/4-10, 2/4-10 та 3/4-10 про надання поворотної фінансової допомоги (а.с.21-23).
Відповідно до п.1.1 вказаних договорів інвестор (позивач) зобов'язувався надати підприємству (відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктами. 2.1 Договорів визначено, що допомога надається в національній валюті України в межах суми 125 000 грн. 00 коп. (договір №1/4-10), 60 000 грн. 00 коп. (договір № 2/4-10), 110 000 грн. 00 коп. (договір № 3/4-10).
Поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п.2.2. договорів).
Пунктом 3.1. договорів визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою інвестора.
Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печаткою. Зміни та доповнення до них не вносились.
Платіжними дорученнями № 188 від 19.04.10 р., № 212 від 27.04.10 р., № 222 від 12.05.10 р., № 223 від 12.05.10 р. (а.с.24-25) позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу у розмірі 295 000 грн. 00 коп.
26 грудня 2010 року позивач на адресу відповідача направив вимоги №№ 1-12/10, 2-12/10, 3-12/10 (а.с.18-20) про повернення Допомоги у розмірі 125 000 грн. 00 коп.,110 000 грн. 00 коп., 60 000 грн. 00 коп. (всього 295 000 грн. 00 коп.) в семиденний строк від дня отримання вимоги.
Вказані вимоги отриманні відповідачем 08 січня 2011 року, що підтверджується повідомленнями, про вручення поштового відправлення (а.с.17).
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договорами належним чином не виконав, отриману поворотну фінансову допомогу в семиденний строк не повернув.
Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами позики, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення глави 71 ЦК України.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до приписів ст.ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на дату подання позову відповідач своїх зобов'язань не виконав.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 295 000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 13 570 грн. 00 коп. інфляційних та 2 933 грн. 78 коп. -3 % річних.
Відповідно до п. 4.1. Договорів передбачена відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 2 933 грн. 78 коп. нарахованих за період з 18 січня 2011 року по 18 травня 2011 року та 13 570 грн. 00 коп. інфляційних, нарахованих за період з січня 2011року по квітень 2011 року, є підставною і підлягає задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача.
Судові витрати по справі покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2.Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" (35820, Рівненська область, Острозький район, с.Оженин, вул.Перше Травня, буд.15, код 30716452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрікт" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 4-Б, код 34480243) 295 000 грн. 00 коп. заборгованості, 2 933 грн. 78 коп. 3% річних, 13 570 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 3 115 грн. 03 коп. витрат по держмиту та 236 грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 10.06.2011р.
Суддя В.Р.Войтюк