79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.06.11 Справа№ 5015/2026/11
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідростоп-Центр», м.Львів
про стягнення 1740,90 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар: Стасів І.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність від 01.12.2010 р)
від відповідача: не з”явився
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, представнику позивача роз”яснено. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов відкритим акціонерним товариством «Фарлеп-Інвест», м.Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю «Гідростоп-Центр», м.Львів, про стягнення 1740,90 грн. заборгованості, в тому числі : 1364,30 грн. основного боргу, 170,21 грн. пені, 3% річних у сумі 51,63 грн, 154,76 грн. інфляційних втрат , а також відшкодування судових витрат по справі . Провадження у справі за даним позовом порушено ухвалою суду від 12.04.2011 року; судове засідання призначено на 05.05.2011 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
Рух справи відображено в ухвалах суду по справі. В тому числі, ухвалою від 05.05.2011 року суд зазначив про зміну найменування сторони позивача з Відкритого акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»на Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест».
В судове засідання 08.06.2011 року позивач забезпечив явку повноважного представника, який з підстав наведених у позовній заяві заявлені вимоги підтримав та просить задоволити.
Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву, витребовуваних документів ( в тому числі й доказів проведення повного розрахунку з позивачем за спожиті телекомунікаційні послуги) не подав. Із заявами , клопотаннями відповідач до суду не звертався.
Поданими до позовних матеріалів позивачем документами Головного управління статистики у Львівській області станом на 17.03.2011 року підтверджується включення відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідростоп-Центр»до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код, правовий статус , та місцезнаходження відповідача за адресою : 79020 м.Львів, вул.Акацієва, будинок 25, яке відповідає місцезнаходженню, що вказав позивач у позовній заяві і на яке суд скеровував відповідачу ухвали по справі, а позивач, - позовні матеріали.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа за розглядається за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлено.
Витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,виданим 17.03.11 року Головним управлінням статистики у Львівській області, підтверджується включення до Єдиного державного реєстру відповідача : код ЄДРПОУ 35286483, статус -юридична особа; адреса :79020 м.Львів, Шевченківський район, вул.Акацієва,25.
Позивач змінив найменування із Відкритого акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»на Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест». Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест»отримало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №769671, відомості про зміну найменування внесено в ЄДРПОУ, що підтверджується Витягом , виданим державним реєстратором , копія якого долучена позивачем до матеріалів справи. Відтак, на підставі поданих позивачем документів, суд зазначає про зміну найменування сторони позивача з Відкритого акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»на Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест».
09 лютого 2009 року між ТзОВ «Гідростоп-Центр»( відповідач) та ВАТ «Фарлеп-Інвест»( позивач, найменування сторони до змін) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг за №09020910009 ( далі -договір).
За умовами цього договору відповідач прийняв на себе зобов»язання своєчасно оплачувати вартість спожитих телекомунікаційних послуг ( п.3.1.7 договору) в повному обсязі та не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.
Обов»язок боржника своєчасно оплачувати послуги зв»язку також передбачено чинними законодавчими актами України. Зокрема : ст.33 Закону України «Про телекомунікації»від 18 листопада 2003 року №1280-1У, п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09 серпня 2005 року.
Станом на 01 лютого 2011 року відповідач заборгував позивачу за спожиті телекомунікаційні послуги 1364,30 грн., що позивач підтверджує наданими до справи документами та розрахунком боргу.
За прострочення виконання грошового зобов»язання, у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу ( про що у даному позові заявив відповідні вимоги про стягнення) 154,76 грн. інфляційних втрат на 3% річних в сумі 51,63 грн.( розрахунки зазначених нарахувань додані до позовних матеріалів)
Відповідно до п.5.3 договору , п.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації»позивач нарахував відповідачу 170,21 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань по оплаті наданих телекомунікаційних послуг( нарахування проведено за 517 днів протермінування). Позивач просить заявлені ним вимоги задоволити.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів недійсності договору від 09.02.2009 року №09020910009 сторонами не подано, договір виконувався сторонами.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.
Матеріалами справи : розрахунком суми боргу; рахунками на оплату послуг зв»язку ; виписками з банківського рахунку позивача та касовою квитанцією відповідача від 18.05.2009 року підтверджується, що в період з лютого місяця 2009 року по листопад місяць включно 2009 року позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги вартістю на 3679,56 грн. Відповідач частково, на суму 2315,26 грн., оплатив спожиті телекомунікаційні послуги. Залишок боргу як на момент подання позову до суду, так і на момент прийняття рішення у справі становить 1364,30 грн.
Матеріали справи підтверджують, що позивач неодноразово скеровував відповідачу для підписання примірники актів взаємозвірки ; виставляв рахунки на оплату в яких вказував строки, в які необхідно провести розрахунок за спожиті телекомунікаційні послуги. Відповідач повного розрахунку не провів. Борг залишився в сумі 1364,30 грн.
Доказів погашення боргу ( повної оплати спожитих телекомунікаційних послуг), заперечень проти заявлених позивачем вимог , відповідач до суду не скерував.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).
Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов»язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ч.2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Стаття 256 Цивільного кодексу України містить тлумачення терміна «позовна давність». Це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позивач заявив вимогу про стягнення пені без врахування наведених вище норм чинного законодавства. Окрім того вимоги суду подати уточнений , обґрунтований документально та з посиланням на норми чинного законодавства розрахунок пені, не виконав.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання , зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до розрахунків позивача інфляційні втрати , заявлені до стягнення, складають 154,76 грн, а 3 % річних - 51,63 грн.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги.
Заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає :1364,30 грн.основного боргу; 51,63 грн. 3 % річних, 154,76 грн. інфляційних втрат.
Судові витрати по справі суд покладає на відповідача, оскільки з вини останнього спір передано позивачем на розгляд до господарського суду . Таким чином , стягненню з відповідача на користь позивача підлягає : 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які слід стягнути на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85, 116 ГПК України, суд,-
Вирішив :
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідростоп-Центр»( 79020 м.Львів, вул.Акацієва, будинок 25, код ЄДРПОУ 35286483) на користь Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»(01011 м.Київ, провулок Кутузова, будинок 3, код ЄДРПОУ 19199961) 1 364,30 грн. основного боргу, 154,76 грн. інфляційних нарахувань. 3% річних в сумі 51,63 грн, 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
4. В решті заявлених вимог позивачу відмовити.
В судовому засіданні 08.06.2011 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення , із врахуванням вихідних та святкових днів:з 11.06.11 р по 13.06.11 р включно, складено 14.06.2011 р.
Суддя Кітаєва С.Б.