91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.06.11 Справа № 26/59/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Публічного акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя
до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області
про стягнення 122852 грн. 46 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - юрисконсульт 1 категорії ОСОБА_1., довіреність №10/4642-118 від 21.04.2011;
від відповідача - не прибув.
Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача понесених збитків у розмірі 122852 грн. 46 коп.
Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.
Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.
Заявою від 17.05.2011 позивач повідомив, що було здійснено зміну найменування підприємства з Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” на Публічне акціонерне товариство „Дніпроенерго” та надав документальне підтвердження цього.
Таким чином, правильним найменуванням позивача є Публічне акціонерне товариство „Дніпроенерго”.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.
Як зазначив позивач, між Публічним акціонерним товариством „Дніпроенерго” (позивач, покупець) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (відповідач, постачальник) 20.11.2008 був укладений договір №3003 з додатковими угодами (далі-договір), за яким постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов'язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених договором (п.1.1, п.1.2 договору).
В п.1.3 договору сторони встановили, що обсяг постачання вугілля складає 74,0 тис. тон +/-_3,0%, орієнтовно на суму 46176000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20%.
Розділом 2 сторони обумовили базові умови поставки, а розділом 3 кількість, якість і асортимент продукції.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що за постачання неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування усіх збитків покупця, пов'язаних з поставкою такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).
У разі надходження вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону, постачальник повністю відшкодовує всі збитки покупця, пов'язані з оплатою за перевезення недовантаженого вугілля (п.6.5 договору).
З 23.11.2008 по 13.12.2008 на виконання договору та специфікації №1 від 20.11.2008, №2 від 20.11.2008, Додаткової угоди №1 від 21.11.2008, Додаткової угоди №2 від 24.11.2008 на адресу Придніпровської ТЕС ВАТ „Дніпроенерго” вантажовідправниками -ДП „Ровенькиантрацит”, ГЗФ „Вахрушевська”, ЦЗФ „Комендантська”, ГЗФ „Ровеньковська” за залізничною накладною №50810804 з наданням посвідчення якості №1075 від 28.11.2008 було поставлено вугілля ґатунку АШ концентрат.
Якість вугілля повинна відповідати вимогам ДСТУ 4083-2002 і не перевищувати якісні показники, вказані в посвідченнях якості. Проте, якість вугілля, яке було поставлено у вагонах №67910406, №64591839, №65383325, №65348617 не відповідала даним зазначеним у посвідчення якості №1075 від 28.11.2008 на відвантажене вугілля, про що свідчать акти відбору та обробки проб №4314 від 29.11.2008 та протокол результатів хімічних аналізів твердого палива від 29.11.2008, складеним за участю представника ДП „Ровенькиантрацит” Пшонко Л.І., діючої на підставі довіреності №1-3/6д-141 від 27.11.2008.
Вантажоодержувачем, з метою забезпечення організації приймання вугілля за якістю, були затримані вагони, про що були повідомлені постачальник та вантажовідправник телеграмами №643458/2088/24 від 01.12.2008 та №65348/2089/24 від 01.12.2008 відповідно.
До прибуття представників приймання вугілля по якості було призупинено та зберігалося на охороняємій території позивача.
02.12.2008 вантажовідправник надав листа вих.№492к від 02.12.2008, в якому повідомляє про згоду на приймання вугілля в вищезазначених вагонах за якістю, визначеною ТЕС із застосуванням прогресивних знижок. Вагони були розвантажені та вугілля прийнято за показниками якості ТЕС в порядку п.4.9, п.4.10 договору, що підтверджено актом звіряння партій вугільної продукції за кількістю та якістю №1 від 30.11.2008, який підписано повноважним представником Зюзіним С.О., діючим на підставі довіреності №1-3/6д-139 від 24.11.2008.
Відповідно до п.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 „Ставками плати за користування вагонами і контейнерами Укрзалізниці”, введеними в дію розпорядженням КМУ №706 від 08.10.2004 за час затримки вагонів в очікуванні постачальника, покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 4910 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 818 грн. 40 коп., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами №04120404 та переліком залізничним документів №0412 від 04.12.2008.
Таке ж відбулося і з поставкою за залізничною накладною №50810783 і в цьому випадку покупцем було зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 28484 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 4747 грн. 40 коп., з поставкою за залізничними накладними №50079321, №50079320, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 10071 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 1678 грн. 60 коп., з поставкою за залізничною накладною №50079327, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 2877 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 479 грн. 60 коп., з поставкою за залізничною накладною №50810769, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 12660 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 2110 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №50810785, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 1065 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 177 грн. 60 коп., з поставкою за залізничною накладною №50810783, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 1914 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 319 грн. 00 коп., з поставкою за залізничними накладними №50810780, №50810781, №45602690, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 2948 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 491 грн. 40 коп., з поставкою за залізничною накладною №50810780, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 3602 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 600 грн. 40 коп., з поставкою за залізничною накладною №50810779, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 10146 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 1691 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №50810775, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 6444 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 1074 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №50085461, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 4296 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 716 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №50085465, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 3222 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 537 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №50085459, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 4296 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 716 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №50085463, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 3222 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 537 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №50085466, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 5754 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 959 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №50085464, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 5754 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 959 грн. 00 коп., з поставкою за залізничною накладною №51349054, де покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 1246 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 207 грн. 80 коп., всього на загальну суму 115563 грн. 60 коп. з урахуванням ПДВ.
Також позивач зазначив, що ним були додатково понесені витрати, пов”язані з подаванням та збиранням вагонів, що підтверджується матеріалами справи (відомостями плати за користування вагонів), на загальну суму 7111 грн. 26 коп.
Як зазначив позивач, у листопаді-грудні 2008 на виконання умов договору №3003 від 20.11.2008 та специфікації №1 від 20.11.2008, №2 від 20.11.2008, Додаткової угоди №1 від 21.11.2008, Додаткової угоди №2 від 24.11.2008 на адресу позивача від відповідача надійшла вугільна продукція марок АШ і АШ концентрат в загальній кількості 53241,974 тони, що підтверджується залізничними накладними і актами приймання-передачі вугільної продукції з додатками до них №206/11/04-03 від 30.11.2008, №208/11/04-03 від 23.12.2008, №211/11-12/04-03 від 11.12.2008, №215/12/03 від 23.12.2008, №217/12/03 від 24.12.2008, які підписані сторонами по договору.
Відповідно до п.10.4 „Збірки тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1”, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.1999 плата за перевезення вантажів в залізничних вагонах залізниці визначається в квитанціях про приймання вантажу до перевезення.
Згідно п.2.2 договору відповідач зобов”язався забезпечити відвантаження вугілля в залізничних вагонах згідно їх вантажопідйомності. Вантажопідйомність вагонів визначається технічними умовами і вказується в залізничних накладних та квитанціях про приймання вантажу до перевезення на дані вагони.
Відповідно до даних, вказаних у залізничних накладних №50810784, №50810766, №50079304, №50810839, №50810838, №50079370, №50079337, №50079446, №51356829 відповідач відвантажив на адресу позивача 693 тони вугілля, вантажопідйомність вагонів складає 693 тони, фактична маса становить 676, 815 тон, таким чином маса відвантаженого вугілля не відповідає фактичній масі, визначена позивачем та зафіксована в Актах приймання-передачі вугільної продукції.
Розбіжність між фактично отриманим вугіллям і вантажопідйомністю вагонів складає 16,185 тони, що підтверджується Актами приймання-передачі вугільної продукції та додатками до них, підписаними сторонами по справі.
Враховуючи обов”язок позивача сплачувати провізну плату згідно вантажопідйомності вагонів і неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов”язань по відвантаженню вугілля в залізничних вагонах згідно їх вантажопідйомності, позивач зазнав збитків у вигляді витрат по сплаті зайво нарахованої провізної плати в сумі 177 грн. 60 коп.
Позивач направляв на адресу відповідача претензії №5148/24 від 17.07.2009, №2738/24 від 26.04.2010, які відповідач залишив без відповіді та задоволення, у зв”язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають до задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.
У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Враховуючи приписи ст.22 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.224 Господарського кодексу України позивачем повинно бути доведено наявність факту збитків і їх розмір, вину відповідача в причиненні цих збитків та причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача і збитками.
Позивачем належним чином документами, які додані до матеріалів справи доведений факт понесення збитків на загальну суму 122852 грн. 46 коп., в т.ч. зайво сплачено суми за користування вагонами з вугіллям неналежної якості в сумі 115563 грн. 60 коп., додаткових витрат, понесених позивачем при прийманні цих вагонів в сумі 7111 грн. 26 коп., витрат по сплаті зайво нарахованої провізної плати за перевезення недовантаженого вугілля в сумі 177 грн. 60 коп.
Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності або погашення боргу не надав.
За вказаних обставин господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 09.06.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, вул.Комуністична, б.6, м.Ровеньки Луганської області, іден. код 32320704 на користь Публічного акціонерного товариства „Дніпроенерго”, вул.Добролюбова, б.20, м.Запоріжжя, іден. код 00130872 збитки в сумі 122852 грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1228 грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 14.06.2011.
0906
Суддя С.С. Єжова