01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.05.2011 № 9/37
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКС» на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. (підписано 22.03.2011р.)
по справі № 9/37 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКС»
до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»
про стягнення збитків 24 676,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АКС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення 24 676,00 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2008р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди приміщення, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Горького,150 загальною площею 71,9 кв.м. Оскільки відповідач за період з липня 2009р. по листопад 2010р. не здійснював сплату орендної плати, позивач був вимушений звернутись за захистом своїх прав до господарського суду міста Києва. Щодо стягнення орендної плати господарським судом міста Києва були порушені провадження у справах № 30/91 та № 51/238. За доводами позивача, відповідач перешкоджав прийняттю судом рішень щодо відшкодування боргу, вказані дії вимушували позивача постійно перебувати на судових засіданнях для відновлення свого порушеного права, в зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати для забезпечення явки уповноважених осіб до судових засідань на суму 24676 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АКС» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. по справі № 9/37 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та зазначає, що витрати на відрядження, сплата квитків тощо є збитками позивача, відповідно до ст. 22 ЦК України, оскільки сплата цих сум нерозривно пов'язана з необхідністю бути присутнім на судових засіданнях з метою захисту свого порушеного права.
На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКС» на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 18.04.2011р. порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Кондес Л.О., Майданевич А.Г.
Представник позивача в судове засідання 25.05.2011р. не з'явився, надіслав клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності свого представника, яке судовою колегією задоволено.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД АКС” (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Універсал Банк” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (орендар) укладено Договір оренди відповідно до умов якого позивач передав, а ПАТ “Універсал Банк” прийняв приміщення, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, 150, загальною площею 71,9 кв.м.
Позивач вказує на те, що відповідач з липня 2009 року по листопад 2010 року сплату орендної плати не здійснював, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду м. Києва за захистом своїх прав.
Господарським судом м. Києва було порушено провадження у справах № 30/91 та № 51/238 щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам згідно договору оренди від 12.03.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2010 р. у справі № 30/91 стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД “АКС” 422656,17 грн. - заборгованості по сплаті орендної плати, 13154,68 грн. - пені, 18340,15 грн. - збитків від інфляції, 3470,79 грн. - 3% річних. В частині стягнення 0,62 коп. - заборгованості по сплаті орендної плати та комунальним послугам, 11136, 37 коп. - пені, 8980,86 коп. - збитків від інфляції, 386,76 коп. - 3 % річних, 4149,00 грн. - витрат позивача у зв'язку з реалізацією процесуальних прав - в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 30/91 від 06.07.2010 р. рішення змінено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк” “Універсал Банк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД АКС” 422656,17 грн. - заборгованості по сплаті орендної плати, 22348,55 грн. - пені, 19976,95 грн. - збитків від інфляції, 3527,79 грн. - 3% річних.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду по справі № 30/91 від 06.07.2010 р. залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2010р. порушено провадження у справі № 51/238. У судовому засіданні 06.10.2010р. судом оголошувалась перерва до 25.10.2010р. Розгляд справи № 51/238 в судовому засіданні 25.10.2010р. відкладено на 15.11.2010р. в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
За доводами позивача, відповідач перешкоджав прийняттю судом рішень щодо відшкодування боргу та здійснював заходи щодо: відстрочки набрання чинності рішенням по справі № 30/91, оскаржуючи його в апеляційному та касаційному порядку; затягування судового процесу по справі № 51/328 (справа неодноразово розглядалась, оголошувались перерви). Вказані дії вимушували позивача постійно перебувати на судових засіданнях для відновлення свого порушеного права, в зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати для забезпечення явки уповноважених осіб до судових засідань на суму 24676 грн., які за доводами позивача, є його збитками.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог та виходить з наступного.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору (ст.174 ГК України).
Згідно з зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Наявність усіх цих елементів складу цивільного правопорушення є підставою для стягнення збитків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Виходячи з цього, позивач повинен довести наявність збитків і неправомірну поведінку відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування. В свою чергу, відповідач повинен доводити відсутність своєї вини.
З огляду на вишевикладені правові норми, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач помилково ототожнює витрати, понесені ним у зв'язку з участю в судових засіданнях із збитками, завданими порушенням зобов'язання.
Брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України. В даному випадку, позивач скористався своїм процесуальним правом на участь в засіданнях суду, а тому у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимоги про стягнення витрат для забезпечення явки уповноважених осіб до судових засідань в якості збитків, завданих порушенням зобов'язання.
З огляду на зазначене, доводи позивача про те, що дані витрати є збитками в розумінні статті 22 ЦК України колегією суддів до уваги не приймаються.
Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення передбачені ст. ст. 91, 107 ГПК України та відповідач, здійснюючи вказані дії реалізовував надані йому процесуальним законодавством права, а отже такі дії не можна вважати неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. про відмову в задоволенні позову про стягнення збитків відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКС» на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі № 9/37 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 9/37 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 9/37 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді