01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.06.2011 № 26/98
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 04.04.2011
ОСОБА_2 - дов. б/н від 09.12.2010
від відповідача: ОСОБА_3 - дов. б/н від 09.03.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований
корпоративний інвестиційний фонд „ВІК”
на Рішення Господарського суду м. Києва
від 07.04.2011
у справі №26/98 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління
активами „СВОП”
до Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований
корпоративний інвестиційний фонд „ВІК”
про стягнення 319663,81 грн.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „СВОП” (надалі - ТОВ „КУА „СВОП”, позивач) до Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд „ВІК” (надалі - ПАТ „ЗНКІФ „ВІК”, відповідач) про стягнення з останнього суми основної заборгованості за договором №2/5 від 14.05.2008 про управління активами закритого недиверсифікованого корпоративного інвестиційного фонду в сумі 285941,01 грн., а також 8457,11 грн. - 3% річних та 25265,69 грн. - інфляційних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2011 у справі №26/98 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ „ЗНКІФ „ВІК” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №26/98 від 07.04.2011 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд не дослідив чим підтверджується замовлення послуг відповідачем у позивача та їх прийняття. Крім того, відповідач вказує, що 25000,00 грн., які розраховані позивачем не є сталою одиницею, чого судом досліджено не було.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
14.05.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір про управління активами закритого недиверсифікованого корпоративного інвестиційного фонду № 2/5 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач з метою проведення діяльності зі спільного інвестування доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління активами фонду за винагороду від імені, в інтересах і за рахунок фонду відповідно до умов та протягом строку дії договору (п. 1.1).
Підпунктом 2.3.4 договору сторони визначили, що позивач без довіреності представляє інтереси відповідача перед третіми особами та вступає із ними в майнові та немайнові відносини в межах виконання умов цього договору.
Згідно п. 7.1 договору винагорода компанії з управління активами сплачується щомісячно авансовими платежами протягом 20 робочих днів після закінчення календарного місяця грошовими коштами у національній валюті України. Винагорода КУА встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду. Винагорода компанії з управління активами, без врахування премії, становить 0,5% від середньорічної вартості чистих активів фонду.
Цим же пунктом договору сторони погодили можливість перегляду за взаємною згодою сторін розміру винагороди, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
В зв'язку з цим, 27.10.2008 між сторонами була укладена додаткова угода №1, відповідно до умов якої винагорода компанії з управління активами сплачується щомісячно авансовими платежами протягом 20 робочих днів після закінчення календарного місяця. Винагорода компанії з управління активами, без врахування премії, становить 0,5% від середньорічної вартості чистих активів фонду, при цьому винагорода компанії з управління активами, без врахування премії, не може перевищувати 25000,00 гривень за місяць.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за період вересень 2008 - листопад 2009, останній надав відповідачу послуги на загальну суму 371712, 00 грн.
Разом з тим, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 285941,01 грн.
Факт замовлення послуг підтверджується умовами договору. На підтвердження виконання позивачем умов договору та надання послуг відповідачу, позивачем надані суду в якості доказів зведені дані щодо виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи.
З боку відповідача факт неотримання послуг від позивача не підтверджений відповідними доказами.
Також для визначення ціни позову до матеріалів справи надані розрахунки вартості чистих активів, з яких вбачається, що сума в розмірі 25000,00 грн., яка є граничною за умовами додаткової угоди, заявлена позивачем до стягнення обґрунтовано, оскільки 0,5% від зазначених сум значно перевищують 25000,00 грн.
Таким чином, сума основного боргу належним чином підтверджена та позовні вимоги в цій частині задоволені судом першої інстанції правомірно.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що наявність заборгованості у розмірі 285941,01 грн. підтверджена матеріалами справи, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 25265, 69 грн. та 8457,11 грн. - 3% річних.
З огляду на наведене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд „ВІК” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва у справі №26/98 від 07.04.2011 має бути залишене без змін.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд „ВІК” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №26/98 від 07.04.2011 залишити без змін.
Матеріали справи №26/98 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді