01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.06.2011 № 11/5026/203/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
представники сторін не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №17
на Рішення Господарського суду Черкаської області
від 18.04.2011
у справі №11/5026/203/2011 (суддя Довгань К.І.)
за позовом Комунального підприємства „Уманьводоканал”
до Житлово-будівельного кооперативу №17
про стягнення 408289,41 грн.
На розгляд господарського суду Черкаської області були передані позовні вимоги Комунального підприємства „Уманьводоканал” (надалі - КП „Уманьводоканал”, позивач) про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу №17 (надалі - ЖБК №17, відповідач) 408289,41 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.04.2011 у справі №11/5026/203/2011 позов задоволено частково: задоволені вимоги про 149092,95 грн. боргу, 1490,59 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 86,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ЖБК №17 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 18.04.2011 у справі №11/5026/203/2011, а справу направити на новий розгляд.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між КП „Уманьводоканал” та ЖБК №17 укладено договори № 2017 від 02.01.02, б/н від 31.12.2003, 01.08.2005, 05.01.2006 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Як вбачається з п.5 зазначених договорів, облік кількості використаної води здійснюється за показниками водолічильника, який абонент повинен встановити своїми силами і за свої кошти, за адресою вул. Пушкіна, 5а м. Умань та згідно з технічними умовами водоканалу і „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України” необхідно обладнати й експлуатувати водомірний вузол та договір від 01.07.2010, в якому вказано, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється на основі загальнобудинкового засобу обліку.
Як встановлено судом першої інстанції лічильник КВБ-10 № 03548 було встановлено та опломбовано 26.03.2010.
У період з 2000 по червень 2003 року ЖБК №17 нарахування за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню проводилось в порядку п. 11.3 „Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України” згідно списку проживаючих осіб, наданого головою правління житлово-будівельного кооперативу № 17. За 1 м3 - 1,78 грн.
З червня по серпень 2003 року нарахування за отримані послуги проводилось по показниках водолічильника, який встановлений та опломбований згідно акту пломбування 30.05.2003.
19.08.2003 загально-будинковий водолічильник було розпломбовано на повірку, згідно заяви голови правління ЖБК №17, у зв'язку з чим з серпня 2003 по жовтень 2006 року нарахування проводилось по кількості середньодобової витрати води, що складає 2438 м3 за 1 місяць, згідно п.11.3 „Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України". Вартість 1 м3 - 3,34 грн.
У період з 2007 по 2008 договір про надання послуг з водопостачання сторонами не укладався.
У 2009 році водопостачання здійснювалось на умовах договорів від 01.04.2009, та від 01.07.2009, які, як встановлено судом першої інстанції, відповідач отримав від позивача поштовим зв'язком. Умовами вказаних договорів передбачена можливість обліку об'ємів водопостачання та водовідведення у разі відсутності загальнобудинкового лічильника згідно „Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України" а саме за нормами споживання відповідно до кількості проживаючих осіб.
У 2010 році водопостачання здійснювалось на умовах договору від 01.07.2010, який відповідач отримав від позивача поштовим зв'язком. Відповідно до розділу 6 вказаного договору облік водопостачання та водовідведення здійснюється згідно загальнобудинкового лічильника, що був встановлений та опломбований 26.03.2010.
З жовтня 2006 року по 26 березня 2010 року нарахування за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню проводилось згідно списку проживаючих осіб наданого головою правління (по нормі), згідно ст. 41 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, так як відповідач відмовлявся встановлювати загально-будинковий лічильник. Вартість 1 м3 з листопада 2006 року становила - 5,95 грн., а з 01 березня 2009 року -8,40 грн.
З 26.03.2010 нарахування за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення проводиться по показниках загальнобудинкового засобу обліку води, що підтверджується актами звірки показників водолічильника на водопостачання та водовідведення від 26.03.2010, 26.04.2010, 27.05.2010 р., 25.06.2010, 29.07.2010, 31.08.2010, 27.09.2010, 29.10.2010, 30.12.2010.
Відповідно до п. 7.2 договору від 26.03.2010 порядок розрахунків проводиться шляхом попереднього вручення рахунків. Розрахунковий період оплати послуг - 5 днів після отримання рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачу щомісячно направлялись рахунки у відділення Ощадбанку № 225 м. Умані, для оплати наданих послуг, але оплата проводиться не в повному обсязі.
Так відповідач, згідно розрахунків позивача, за період з січня 2000 по грудень 2010 заборгував йому за надані послуги з водопостачання 408289,41 грн.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладених сторонами договорів № 2017 від 02.01.02, б/н від 31.12.2003, б/н від 01.08.2005, б/н від 05.01.2006, №142 від 01.04.2009, №142 від 01.07.2009, б/н від 01.07.2010. Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином та надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.
Суд апеляційної інстанції також погоджується висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про неукладеність договорів №142 від 01.04.2009, №142 від 01.07.2009, б/н від 01.07.2010 з посиланням на їх неотримання та направлення протоколів розбіжностей спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до поштових повідомлень тексти цих договорів отримувались представниками відповідача. Щодо протоколу розбіжностей до договору від 01.07.2009, то він направлений відповідачем з порушенням встановленого ст. 181 ГК України двадцятиденного терміну, а тому вказаний договір вважається укладеним на умовах позивача.
Крім того, як зазначає суд першої інстанції, відповідач отримував від позивача послуги з водопостачання та водовідведення у період з 2007 по 2008 рік без укладення договору, проте свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, заборгувавши позивачу на час розгляду справи 408289,41 коп.
Враховую чи ту обставину, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість відповідача за період з січня 2000 року по грудень 2010 року, а до суду із позовом він звернувся 31.01.2011, а також заяву відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, зазначаючи, що позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності щодо заявленої до стягнення заборгованості за період з січня 2000 року по грудень 2007 року на загальну суму 257596,46 грн.
Інша частина заявлених вимог, а саме заборгованості відповідача за період з січня 2008 року по грудень 2010 року в сумі 149092,95 грн., підлягає задоволенню, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем.
Доводи апелянта про те, що плата за надані послуги здійснювалась на підставі показників квартирних лічильників кожного члена кооперативу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки до матеріалів справи не надано доказів сплати кожним членом кооперативу саме позивачу вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення.
Щодо апеляційних вимог відповідача про передачу справи на новий розгляд колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 103 ГПК апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.
Таким чином, з приписів вказаної статті вбачається, що суд апеляційної інстанції позбавлений повноваження щодо направлення справи на новий розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу №17 задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.04.2011 у справі №11/5026/203/2011 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.04.2011 у справі №11/5026/203/2011 залишити без змін.
Матеріали справи №11/5026/203/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді