01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.06.2011 № 47/58
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - дов. №360 від 22.09.2010
від відповідача: ОСОБА_2 - № 5-22/57 від 06.01.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного казначейства України
на Рішення Господарського суду м. Києва
від 06.04.2011
у справі №47/58 (суддя Станік С.Р.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”
до Державного казначейства України
про стягнення 46894,48 грн.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (надалі - ВАТ „Укртелеком”, позивач) до Державного казначейства України (надалі - ДКУ, відповідач) про стягнення з останнього суми основної заборгованості за надані послуги по договору №44-FR/97-322 від 17.03.2006 в розмірі 37929,17 грн., індексу інфляції - 6789,32 грн., 3% річних - 2175,99 грн., а також відшкодування судових витрат по сплаті державного мита - 468,94 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2011 у справі №47/58 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне казначейство України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №47/58 від 06.04.2011 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд не взяв до уваги той факт, що між сторонами не було підписано акту приймання-передачі послуг за період, в якому виникла заборгованість, а тому, на думку відповідача, факт надання послуг позивачем у спірний період не підтверджена належним чином.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
17.03.2006 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (споживачем), було укладено договір №44-FR/97-322 про надання послуг FrameRelay (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець надає споживачу в тимчасове платне користування власні порти та віртуальні канали FrameRelay для з'єднання вузлів споживача та технологією FrameRelay (ретрансляція (передача) кадрів інформації цифровим пристроєм з використанням власного віртуального каналу та збір на прийомному кінці), а споживач зобов'язується прийняти послугу не пізніше трьох днів з моменту її готовності та зафіксувати це актом прийому-передачі (п.1 та п.3.5 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору виконавець починає виставляти рахунки абонентної плати з дати прийняття споживачем послуги, зафіксованої в акті передавання -приймання.
Пунктом 6.3 договору сторонами погоджено, що споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця. Оплата послуги проводиться у грошовій одиниці України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Укртелекому.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем, як виконавцем, на виконання умов договору № 44-FR/97-322 від 17.03.2006, починаючи з початку 2006, надавалися відповідачу послуги FrameRelay, між позивачем та відповідачем на виконання п. 3.5 договору підписано акт про готовність послуги до споживання та передачі-приймання послуги, який на момент звернення позивача до суду не зберігся, однак сторони підтвердили факт його підписання та приступили до виконання зобов'язань за договором про що свідчить безперебійне надання послуги з боку позивача, її споживання та оплата з боку відповідача та згідно п.3.5 договору № 44-FR/97-322 від 17.03.2006свідчить про фактичний початок періоду надання послуги.
Також судом встановлено, що позивачем, як виконавцем, в період з 01.02.2009 по 28.02.2009 надано відповідачу послуги на суму 37 929,17 грн. та на виконання п. 6.3. договору виставлено відповідачу рахунок на оплату спожитих послуг, а відповідачем, як споживачем зазначені послуги були прийняті проте не оплачені в повному обсязі.
Згідно п. 7.3 договору сторони зберігають за собою право розірвати договір при невиконанні умов договору іншою стороною або при відсутності потреби в отриманні послуги з боку позивача, повідомивши про це іншу сторону письмово не пізніше ніж за 30 днів до дати розірвання договору.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі звернення відповідача, позивачем з 01.03.2009 було припинено надавання послуг споживачу відповідно до умов п. 7.3 договору №44-FR/97-322 від 17.03.2006.
Тобто, послуги надавались позивачем відповідачу до 01.03.2009 року.
11.02.2009 позивачем на адресу відповідача направлено рахунок №МСЮ09/02-FR-44 від 11.02.2009 про оплату спожитої відповідачем послуги на суму 37929,17 грн. за лютий місяць 2009 року, направлення якого підтверджується реєстром простих листів.
Однак відповідачем не було здійснено оплату наданих послуг, оскільки позивачем було надано послуги на суму 37929,17 грн., які відповідачем прийнято та оплачено не було. Отже, заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає - 37929,17 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Вимогами статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що позивачем не підтверджено актом прийому передачі надання послуг за період з 01.02.2009 по 28.02.2009, а тому підстави для оплати даних послуг у відповідача відсутні, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки п. 6.3 договору передбачено, що споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених до 10 числа поточного місяця, отже обов'язок оплатити спожиті послуги у відповідача виник з моменту отримання даного рахунку, а не актів прийому передачі надання послуг. Крім того, договором передбачено підписання між сторонами лише первісного акту, а не щомісячних актів прийому-передачі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 37929,17 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наявність заборгованості у розмірі 37929,17 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 6789,32 грн. та 2175,99 грн. - 3% річних.
З огляду на наведене, апеляційна скарга Державного казначейства України задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва у справі №47/58 від 06.04.2011 має бути залишене без змін.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного казначейства України залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №47/58 від 06.04.2011 залишити без змін.
Матеріали справи №47/58 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді