01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.06.2011 № 1/58
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства
“Страхова компанія „Універсальна”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 11.03.2011
у справі № 1/58 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства компанія „Уніка”
до Публічного акціонерного товариства
“Страхова компанія „Універсальна”
про стягнення 4 073,35 грн.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - дов. № 6 від 04.01.2011
від відповідача ОСОБА_2 - дов. № 580D/2010 від 21.10.2010
Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Уніка” (надалі - позивач) в січні 2011 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення 4 044,15 грн. відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та 29,20 грн. пені, всього - 4 073,35 грн..
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 у справі № 1/58 позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” суму заборгованості в розмірі 4 044,15 грн., пені у розмірі 29,20 грн., а також 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем (як страховиком) відповідно до страхового акту № 00051764 від 28.10.2010 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 4 044,15 грн., тому, відповідно до ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач (на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8514233, укладеного з власником транспортного засобу).
Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Універсальна”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 435/10-022 від 21.03.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 у справі № 1/58 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що позивач не набув права регресної вимоги до відповідача, оскільки відповідно до ст.36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” обов'язок відповідача прийняти рішення настає після виконання позивачем, зокрема, вимог ст.35 цього Закону, які позивач не виконав, а тому - жодних зобов'язань відповідача перед позивачем не виникає, жодні права та законні інтереси позивача відповідачем не порушені. Крім того, відповідач вважає, що позивач не набув права регресного позову саме до відповідача, оскільки учасники ДТП не повідомили ПАТ «Універсальна» про настання зазначеної ДТП.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.05.2011 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 07.06.2011.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 05.09.2010 року на вулиці Гната Юри, 20 у м. Києві відбулося зіткнення автомобіля марки „Mitsubishi Lancer”, д.н. НОМЕР_1, (власником якого є ОСОБА_5) під керуванням гр. ОСОБА_7 із автомобілем марки „ВАЗ 21121”, д.н. НОМЕР_2, (власником якого є ОСОБА_3) під керуванням гр. ОСОБА_4
Автомобіль марки „Mitsubishi Lancer” (д.н. НОМЕР_1) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору добровільного страхування (страхового сертифікату) № 131226/0431/0000076 від 17.09.2009 (копія договору - а.с.8), укладеного між ПАТ „Страхова компанія „Уніка” (як страховиком) та гр. ОСОБА_5 (як страхувальником).
Згідно додатку № 1 до Договору страхування № 131226/0431/0000076 від 17.09.2009 (копія - а.с.9) у відповідності до умов страхування застрахованим транспортним засобом (автомобілем марки „Mitsubishi Lancer”, д.н. НОМЕР_1) мала право керувати будь-яка особа на законних підставах.
Автомобіль марки „ВАЗ 21121” (д.н. НОМЕР_2) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВС/8514233 (копія полісу - а.с.68), укладеним між ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” (як страховиком) та ОСОБА_3, власником автомобіля марки „ВАЗ 21121” (д.н. НОМЕР_2), як страхувальником (а.с. 68).
З полісу обов'язкового страхування № ВС/8514233 вбачається, що за цим полісом був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності І-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва № 3-6903 від 28.09.2010 (а.с.15) водій автомобіля марки „ВАЗ 21121” (д.н. НОМЕР_2) ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Згідно довідки ДАІ в м. Києві (копія - а.с.а.с.13-14) внаслідок ДТП автомобілю марки „Mitsubishi Lancer” (д.н. НОМЕР_1) були завдані механічні пошкодження.
У відповідності до Звіту № 8085 від 25.10.2010 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного СПД ОСОБА_6 (копія - а.с.16), вартість матеріального збитку автомобіля марки „Mitsubishi Lancer” (д.н. НОМЕР_1) в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 020,30 грн.
Згідно страхового акту № 00051764 від 28.10.2010 (а.с.11) та наказу № 51764 від 29.10.2010 (а.с.12) Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія „Уніка” було прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 4 044,15 грн. (з врахуванням франшизи та зносу)
Позивачем, на виконання умов договору страхування № 131226/0431/0000076 від 17.09.2009, згідно заяви страхувальника виплачено ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 4 044,15 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 030886 від 03.11.2010 (а.с.33).
Оскільки автомобіль марки „ВАЗ 21121” (д.н. НОМЕР_2) на момент ДТП був застрахований ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (який оформлений полісом № ВС/8514233) позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 1994 від 24.11.2010 (копія - а.с.36) про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 4 044,15 грн., виплаченої позивачем власнику застрахованого автомобіля марки „Mitsubishi Lancer” (д.н. НОМЕР_1). До вимоги були долучені копії відповідних документів.
Вказана вимога була отримана відповідачем 30.11.2010 (що підтверджується вхідним штампом ПАТ «Універсальна») та залишена ним без відповіді та задоволення.
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
У відповідності до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З наведеної норми слідує, що вимоги до особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, щодо відшкодування шкоди можуть бути висунуті лише у випадку, коли страхова виплата (страхове відшкодування) не покриває повністю фактичного розміру завданої нею шкоди.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між власником автомобіля марки „ВАЗ 21121” (д.н. НОМЕР_2) та Приватним акціонерним товариством “ Страхова компанія „Універсальна” було укладено договір (поліс) № ВС/8514233 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно автомобіля марки „ВАЗ 21121” (д.н. НОМЕР_2).
З полісу обов'язкового страхування № ВС/8514233 вбачається, що за цим полісом був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності І-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 гривень на одного потерпілого.
Згідно п.п.21.1 п.12 названого Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
З полісу обов'язкового страхування № ВС/8514233 вбачається, що за цим полісом розмір франшизи визначений не був, тобто, становить 0%.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача виникло право вимоги у порядку регресу до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяний збиток, на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків на підставі наведених вище норм та ст.27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1194 ЦК України.
Згідно ст.35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Відповідно до п.37.1 ст.37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 044,15 грн. є підставними, обґрунтованим та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про те, що позивач не набув права регресного позову саме до відповідача, оскільки учасники ДТП не повідомили ПАТ «Універсальна» про настання зазначеної ДТП, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” передбачений вичерпний перелік випадків, коли страховик у відповідності до цього закону відмовляє у відшкодуванні завданої шкоди.
Випадки, коли шкода не відшкодовується, передбачені статтею ст.32 названого закону, якою унормовано, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує:
32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
32.2. шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
32.3. шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування»;
32.4. шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
32.5. шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;
32.6. шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;
32.7. шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;
32.8. шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;
32.9. шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.
Відповідачем не наведено суду жодного з вищевказаних випадків, коли страховиком не відшкодовується шкода у відповідності до договору про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Та обставина, що учасник ДТП (водій забезпеченого транспортного засобу) або страхувальник відповідача не повідомили ПАТ «Універсальна» про настання зазначеної ДТП, не є підставою для звільнення страховика від відшкодування шкоди, завданої застрахованим транспортним засобом.
Вказана обставина у відповідності до пп.38.1.1 «г» п.38.1 ст.38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” надає відповідачу (як страховику за договором обов'язкового страхування) право після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Доводи апелянта про те, що позивач не виконав вимог ст.35 названого Закону, а тому жодних зобов'язань відповідача перед позивачем не виникає, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Доводи апелянта про те, що на нього не може бути покладена відповідальність за завдані при ДТП збитки, оскільки відсутні докази законності експлуатації водієм гр. ОСОБА_4 застрахованого автомобіля марки „ВАЗ 21121”, д.н. НОМЕР_2 (власником якого є ОСОБА_3), судовою колегією також не приймаються до уваги з огляду на наступне.
У відповідності до полісу обов'язкового страхування № ВС/8514233, за цим полісом був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності І-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва № 3-6903 від 28.09.2010 водій автомобіля марки „ВАЗ 21121” (д.н. НОМЕР_2) ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (якою передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів визнання водія автомобіля марки „ВАЗ 21121” (д.н. НОМЕР_2) ОСОБА_4 винним у вчиненні при ДТП правопорушення, передбаченого ст.126 КпАП України (якою передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки) та притягнення його до адміністративної відповідальності за це правопорушення.
А відтак, у суду відсутні будь-які підстави для сумнівів щодо законності експлуатації водієм ОСОБА_4 (особою, винною у скоєнні ДТП) застрахованого автомобіля марки „ВАЗ 21121”, д.н. НОМЕР_2.
Пунктом 37.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період , за який нараховується пеня.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 29,20 грн. пені (за період з 30.12.2010 по 16.01.2011) також є підставними та обґрунтованими.
За таких обставин апелянтом не наведено суду достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 у справі № 1/58.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 у справі № 1/58 за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія „Уніка” до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” - без змін.
2. Матеріали справи № 1/58 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді