01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.06.2011 № 34/500
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
в судове засідання з'явились представники:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 450/4 від 28 грудня 2010 року
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_1 довіреність №09-32/213 від 16 червня 2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»,
на рішення господарського суду міста Києва від 28 лютого 2011 року,
у справі № 34/500 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс Девелопмент», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ,
про стягнення 52 217 364 грн. 54 коп.,
ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Оріс Девелопмент» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 6-11).
Рішенням господарського суду м. Києва від 28 лютого 2011 року по справі № 34/500 позов задоволено частково, присуджено звернути стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку у межах, які визначені в натурі (на місцевості), закріплені межовими знаками і зазначені у Державному акті, площею 17 га, з кадастровим номером 3220884000:02:002:0032, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, з цільовим призначенням - землі оптової торгівлі та складського господарства та є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору №15-94/17-3521/08 від 18.06.2008, укладеного між ПАТ Промінвестбанк і ТОВ «Оріс Девелопмент», шляхом проведення публічних земельних торгів. (а.с. 128-135).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 28 лютого 2011 року у справі № 34/500 в частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Мотивуючи апеляційну скаргу позивач посилається на застереження у Договорі іпотеки щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2011 року прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін на 18 квітня 2011 року.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня, 16 та 27 травня 2011 року розгляд справи № 34/500, було відповідно відкладено на 16 та 27 травня, і 6 червня 2011 року.
В судових засідання представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судових засідань, шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень на обидві адреси зазначені в Довідці з ЄДР (а.с.75-76) та в договорах ( а.с.24 та а.с.46) в Державному акті (а.с. 44) та Свідоцтві про державну реєстрацію ( а.с. 43) тобто : м. Київ, вул. М. Раскової буд. 21 кв. 807, та м. Київ вул. О. Довбуша буд. 37. З обох адрес поштові відправлення повернуті підприємствами зв'язку із зазначенням про те що «Адресат вибув» або «За зазначеною адресою не існує» або « За закінченням терміну зберігання».
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Колегія суддів виходить з того, що судом прийняті усі можливі міри для встановлення юридичної адреси та місцезнаходження відповідача і вважає можливим здійснити розгляд справи без участі представника відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 6 червня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
17 червня 2008 року між ТОВ «Оріс Девелопмент» (Позичальник) та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку) (Банк) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-1318/08 (а.с. 13-17).
Згідно з умовами Кредитного договору (з урахуванням договорів про внесення змін від 17 червня 2008 року, від 27 листопада 2008 року та від 30 грудня 2008 року) Кредитор надав Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 5 500 000 доларів США, зі строком повернення кредиту - не пізніше 30 травня 2011 року, або не пізніше 10 календарних днів з моменту пред'явлення Банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати відсотків у зв'язку з настанням одного з випадків, вказаних у п.3.3.4 Кредитного договору або у випадку надання інформації про Позичальника податковим органом, міліції, органам служби безпеки України та іншим контролюючим органам у випадках передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, кредит надається із наступним цільовим призначенням: на придбання земельної ділянки площею 17 га, розташованої в Бориспільському районі Київської області з кадастровим номером: 3220884000:02:002:0032.
Пунктом 2.2 Кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 14% річних у доларах США.
Згідно з п.2.3 Кредитного договору за послуги по управлінню фінансовим кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за користування фінансовим кредитом у розмірі 500 грн. без ПДВ, яка нараховується щомісячно 26 числа за повний календарний період місяця та у день повного погашення кредиту та сплачується Позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця з поточного рахунку Позичальник. Комісійна винагорода нарахована у день повного погашення кредиту сплачується Позичальником не пізніше дня повного погашення кредиту.
Банк перерахував Позичальнику грошові кошти за Кредитним договором в сумі 5 500 000 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером №4 від 20.06.2008 року (а.с. 81).
З метою забезпечення Кредитного договору між Банком та відповідачем 18 червня 2008 року було укладено Іпотечний договір № 15-94/17-3521/08 (а.с. 21-24).
Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору у забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, іпотекодавець, на умовах передбачених цим Договором, передає в іпотеку нерухоме майно іпотекодержателю, яке буде належати йому у майбутньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Соколовим О.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 18 червня 2008 року за реєстровим № 1671, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18 червня 2008 року за № 2965841 наступне нерухоме майно: земельну ділянку, у межах, які визначені в натурі (на місцевості), закріпленні межовими знаками і зазначені у Державному акті, площею 17,0 гектарів з кадастровим номером 3220884000:02:002:0032, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, з цільовим призначенням - землі оптової торгівлі та складського господарства.
Пунктом 1.8 Договору іпотеки сторони погодили, що заставна договірна вартість Предмету іпотеки становить 30 300 000 грн. 00 коп.
20 липня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі було видано ТОВ «Оріс Девелопмент» Державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с. 44).
В зв'язку з тим, що Позичальником було допущено порушення зобов'язання, передбаченого п.3.2.2 Кредитного договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати плату за кредит та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим Кредитним договором, Банк звернувся до відповідача з вимогою за вих. №17-30/287 від 02.04.2009, та вимагав протягом 10 днів з моменту одержання даної вимоги повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту, сплатити проценти за користування ними (а.с. 28).
Отримання відповідачем вимоги Банку підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29). Однак, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.
30 березня 2009 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Первісний кредитор) та ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» (Новий кредитор) укладено договори про відступлення права вимоги № 20-0503/2-1 та № 20-0504/3-1 (а.с. 25-27).
За умовами п. 1.1 Договору № 20-0503/2-1 Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-1318/08 від 17 червня 2008 року.
За договором № 20-0504/3-1 Банк відступив товариству з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ЛАЙФ» право вимоги за Іпотечним договором № 15-94/17-3521/08 від 18 червня 2008 року.
Пунктом 2.2 Договору № 20-0504/3-1 визначено, що до Нового іпотекодержателя переходять всі без винятку права та обов'язки Первісного іпотеко держателя, передбачені чинним законодавством України та Договором іпотеки.
2 квітня 2010 року Банк направив ТОВ «Оріс Девелопмент» повідомлення № 17-30/1265 від 31 березня 2010 року про відступлення права вимоги, що підтверджується фіскальним чеком та списком згрупованих поштових відправлень (а.с. 30-31).
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України відступлення права вимоги визначено як одна з підстав заміни кредитора у зобов'язанні, яка полягає у переданні кредитором своїх прав іншій особі за правочином.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно з п.п. 2.2 та 2.3 Кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 14,0% річних - у доларах США. За послуги по управлінню фінансовим кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за користування фінансовим кредитом у розмірі 500 грн. без ПДВ, яка нараховується щомісячно 26 числа за повний календарний період місяця та у день повного погашення кредиту та сплачується Позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця з поточного рахунку позичальника. Комісійна винагорода нараховується у день повного погашення кредиту сплачується Позичальником не пізніше дня повного погашення кредиту.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на 29 жовтня 2010 року за Позичальником рахується непогашена заборгованість за Кредитним договором (заборгованість за кредитом, за процентами та за комісійною винагородою) у розмірі 52 217 364,54 грн., яка складається з:
- 5 500 000 дол. США заборгованості по кредиту;
- 1 088 184,80 дол. США заборгованості по відсоткам;
- 6 000 грн. заборгованості за комісійною винагородою.
Як було встановлено судом, Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.
Абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на 28 лютого 2011 заборгованість в сумі 6 588 184,80 дол. США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 793,07 грн. за 100 доларів США) складає 52 248 917,19 грн.
Тому, господарський суд міста Києва правомірно задовольнив позов у частині стягнення з відповідача 52 217 364 грн. 54 коп.
Щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (стаття 36 цього Закону).
Згідно з п.п. 5.2.1.1 п. 5.2.1 Іпотечного договору застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вважається Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя і визначає можливий спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового узгодження з Іпотекодавцем, а саме: передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»; цей договір про задоволення вимог іпотекодержателя у вигляді цього застереження, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань по Кредитному договору є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки ( а.с. 73).
Відповідно до частини 1 статті 35 зазначеного Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення встановленої форми. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Частиною 2 статті 35 Закону встановлено, що положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону.
Статтею 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом не передбачено, так позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі N 14/215, та від 21 березня 2011 року у справі №15/27.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 «Про іпотеку» «Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.»
Крім того, Верховний Суд України листом N 19-3767/0/8-08 від 29.10.2008 р. Вказав на те, що «Неприпустимим є звернення стягнення на земельні ділянки за рішенням суду в разі невиконання боржником зобов'язань за договором позики та іншими зобов'язаннями з одночасним припиненням на них права власності боржника і визнанням права власності за кредитором (ст. 139 ЗК України)».
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду м. Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 28 лютого 2011 року необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» на рішення господарського суду м. Києва від 28 лютого 2011 року у справі № 34/500 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 28 лютого 2011 року по справі № 34/500 залишити без змін.
3. Справу № 34/500 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді
09.06.11 (відправлено)