01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.06.2011 № 2/38
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
в судове засідання з'явились представники:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність від 23 березня 2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»,
на рішення господарського суду міста Києва від 19 квітня 2011 року,
у справі № 2/38 (суддя Домнічева І.О.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна», м. Київ,
про стягнення 89 777 грн. 79 коп.,
ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Енглер-Україна» про стягнення заборгованості (а.с. 5-6).
Рішенням господарського суду міста Києва від 19 квітня 2011 року по справі № 2/38 позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором фінансового лізингу №L2099-03/08 від 17.03.2008р. в сумі 89 777 грн. 79 коп., 897 грн. 78 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 111-118).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року у справі № 2/38 повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на п. 6.5 Договору, п.п. 7.9.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та стверджує, що після вилучення та реалізації предмета лізингу позивач повинен був, за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача та витрат, зазначених в п. 6.4 Договору, перерахувати грошові кошти (за реалізоване майно) відповідачу..
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 06 червня 2011 року.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судове засідання 06 червня 2011 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення попередньої ухвали суду.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що в разі неявки в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними матеріалами.
Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 6 червня 2011 року підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року у справі № 2/38 повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому представник посилається на п. 6.5 Договору.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 06 червня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
17 березня 2008 року між ТОВ «Райффайзен лізинг Аваль» (лізингодавець) та ТОВ «Енглер-Україна» (лізингоодержувач) було укладено договір (оренди) фінансового лізингу № L2099-03/08 (надалі - Договір) (а.с. 9-11).
Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Сторони договору підписали та скріпили печатками графік платежів від 17 березня 2008 року та специфікацію (а.с. 12-17).
З Акту приймання-передачі предмета лізингу від 15 травня 2008 року вбачається, що лізингодавець передав у власність лізингоодержувачу предмет лізингу згідно специфікації (а.с. 20).
Тобто, позивач належним чином виконав умови договору та передав предмет лізингу відповідачеві.
Згідно з п. 4.1 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію лізингодавця.
До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним (п. 4.6 Договору).
З п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу вбачається, що лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Відповідач не сплачував платежі за Графіком та рахунками-фактур у результаті чого за ним утворилася заборгованість в сумі 103 145 грн. 98 коп. (а.с. 21-27). Скаржником не заперечується факт наявності заборгованості за рахунками-фактур.
Згідно з п. 6.1 та п.п. 6.1.2 Договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвані цей Договір та вилучити у лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку у випадку коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.7 цього Договору обставин Лізингодавець письмово повідомляє про це Лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо Лізингоодержувач у встановлений Лізингодавцем строк не усуває вчинені порушення, Лізингодавець має право здійснити дії, зазначені п. 6.1 цього Договору.
Листом від 07 грудня 2009 року ТОВ «Райффайзен лізинг Аваль» повідомило ТОВ «Енглер-Україна» про наявність заборгованості за квітень-листопад 2009 року (а.с. 76).
Реалізуючи своє право на дострокове розірвання Договору, позивач направив відповідачеві лист № 1497-07/10 від 02 липня 2010 року, в якому повідомив останнього про відмову від Договору з 30 червня 2010 року (а.с. 73). Скаржник підтвердив факт отримання вказаного листа.
Тобто, Договір (оренди) фінансового лізингу № L2099-03/08 було розірвано в односторонньому порядку лізингодавцем 30 червня 2010 року.
Згідно з п.п. 10.3.2 п. 10.3 Загальних умов фінансового лізингу у разі дострокового припинення Договору при настанні зазначених в п.п.10.2.1 цих Загальних умов обставин лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю наведені нижче платежі, які нараховуються в такому порядку:
- комісію лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу, визначеної за правилами ч. 5 п.п. 10.3.2 цих Загальних умов;
- нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня);
- суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем;
- заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;
- суми непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в п. 3 Графіку правилами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, позивач правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 89 777 грн. 79 коп., а відтак позов підлягає задоволенню.
Слід також відзначити, що 02 серпня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про повернення об'єкту фінансового лізингу лізингодавцю (а.с. 100).
З Акту вилучення предмета лізингу № L2099-03/08 від 16 вересня 2010 року вбачається, що лізингоодержувач передав, а лізингодавець прийняв предмет лізингу, наданий лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу № L2099-03/08 від 17 березня 2008 року у тимчасове володіння та користування згідно специфікації (а.с. 71).
Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на п. 6.5 Договору, стверджує, що після вилучення та реалізації предмета лізингу позивач повинен був, за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача та витрат, зазначених в п. 6.4 Договору, перерахувати грошові кошти (за реалізоване майно) відповідачу.
Проте, перерахування у 30 (тридцяти денний) термін коштів одержаних після реалізації Предмета лізингу є обов'язком позивача, який ним на час прийняття рішення у справі не виконаний. Отже відповідач не позбавлений права звернутись до Лізингодавця (позивача) із вимогою про перерахування Лізингоодержувачу грошових коштів отриманих від реалізації Предмета лізингу.
Судова колегія апеляційної інстанції також наголошує на тому, що ТОВ «Енглер-Україна» не зверталося до місцевого господарського суду з зустрічним позовом у даній справі.
Колегія суддів вважає, що до цивільних правовідносин сторін у даній справі є безпідставним застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається скаржник.
Беручи до уваги те, що до фактичних обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні скарги апелянта необхідно відмовити.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду м. Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року по справі № 2/38 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» на рішення господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» на рішення господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року у справі № 2/38 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року по справі № 2/38 залишити без змін.
3. Справу № 2/38 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді
09.06.11 (відправлено)