01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.06.2011 № 11/168
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1- довіреність №266/а від 14.07.2010 року; ОСОБА_2- довіреність №146/А від 18.05.2011 року;
від відповідача-1- ОСОБА_3- довіреність№17/1643-12 від 16.07.2011 року;
від відповідача-2 - ОСОБА_4- довіреність №11-11/Д від 17.01.2011 року;
від третьої особи 1 - не з'явився;
від третьої особи 2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України,
на рішення господарського суду міста Києва від 14 грудня 2010 року
у справі № 11/168 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар», м. Київ,
до 1) Національної академії наук України, м. Київ,
2) Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України, м. Київ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) Фонд державного майна України, м. Київ,
2) Міністерство промислової політики України, м. Київ,
про зобов'язання вчинити дії
ПАТ «Квазар» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної академії наук України та ДП «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України про зобов'язання вчинити дії (т. І а.с. 8-11).
Рішенням господарського суду м. Києва від 14 грудня 2010 року по справі № 11/168 позов задоволено частково (т. ІV а.с. 158-170).
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14 грудня 2010 року і направити справу на новий розгляд.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що цілісний майновий комплекс було передано ДП НДІ МП та закріплено на праві оперативного управління на підставі постанови президії НАН України № 215 від 08 вересня 2004 року. Скаржник вважає, що право володіння спірним майном підтверджується інвентарними картками.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2011 року відновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу відповідача-2 до провадження та призначено розгляд справи на 18 квітня 2011 року.
15 квітня 2011 року до апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги.
Також, 15 квітня 2011 року до Київського апеляційного господарського суду надійшло заперечення позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення з мотивів повного і всебічного розгляду обставин справи місцевим господарським судом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року розгляд справи було відкладено на 16 травня 2011 року, у зв'язку з нез'явленням представників скаржника та третіх осіб у судове засідання.
16 травня 2011 року, перед початком судового засідання, від Міністерства промислової політики України надійшли письмові пояснення, в яких останнє просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДП “Науково-дослідний інститут мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” НАН України.
У судовому засіданні 16 травня 2011 року представник НАН України надав письмові пояснення, в яких просив апеляційну скаргу другого відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 14 грудня 2010 року у справі № 11/168 задовольнити.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16 травня та від 30 травня 2011 року розгляд справи відкладався, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника Міністерства промислової політики України.
У судове засідання 06 червня 2011 року представники третіх осіб не з'явились та про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника Фонду державного майна України на розписці суду та поштовим повідомленням про вручення представнику Міністерства промислової політики України попередньої ухвали апеляційного господарського суду.
Враховуючи, що ухвалами про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи учасників провадження було попереджено, що в разі неявки в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними матеріалами.
Колегія суддів виходить з того, що розгляд справи відкладався, представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, скаржнику була надана можливість подати суду додаткові докази, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка третіх осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.
Представник відповідача-2 підтримав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14 грудня 2010 року, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Представник відповідача-1 також підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив та просив залишити спірне рішення господарського суду міста Києва без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 06 червня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
15 жовтня 2008 року ВАТ “Квазар” звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою якою просить зобов'язати ДП “Науково-дослідний інститут мікроприладів”НТК “Інститут монокристалів”НАН України в місячний термін виключити з інвентаризаційних описів Державного підприємства “Науково-дослідний інститут мікроприладів”НТК “Інститут монокристалів” НАН України об'єкти які належать ВАТ «Квазар» на праві власності /згідно переліку/ та зобов'язати Національну академію наук України внести зміни до Єдиного реєстру об'єктів державної власності шляхом виключення з Реєстру об'єктів державної власності об'єктів, які належать ВАТ «Квазар» на праві власності (т. І а.с. 8-11).
В додаткових поясненнях від 26 жовтня 2010 року ПАТ «Квазар» уточнив позовні вимоги за першим пунктом та просить суд зобов'язати ДП “Науково-дослідний інститут мікроприладів”НТК “Інститут монокристалів”НАН України в місячний термін виключити з інвентаризаційних описів, інвентаризаційних карток та бухгалтерського обліку, об'єкти нерухомого майна, що належать ПАТ «Квазар» на праві власності ( т. ІV а.с. 113-116).
Рішенням господарського суду м. Києва від 14 грудня 2010 року позов задоволено частково: зобов'язано ДП “Науково-дослідний інститут мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” НАН України виключити з інвентаризаційних описів Державного підприємства “Науково-дослідний інститут мікроприладів”НТК “Інститут монокристалів” НАН України об'єкти які /згідно переліку/ в іншій частині позову відмовлено (т. ІV а.с. 158-170).
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" «Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка»
Єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів (далі - бюджетні установи), встановлено Інструкцією з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ (далі - Інструкція N 90), затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 N 90. Відповідно до п. 1.2 Інструкції N 90, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна. Інвентаризації підлягає все майно установи, незалежно від його місцезнаходження, і всі види фінансових зобов'язань (п. 1.3 Інструкції N 90). Інвентаризація майна проводиться за його місцезнаходженням та за матеріально-відповідальними особами. Під час інвентаризації в обов'язковому порядку проводиться констатація наявності об'єктів.
Перевірка та оформлення результатів інвентаризації і регулювання інвентаризаційних різниць проводиться відповідно до розділів 16 та 17 Інструкції N 90. Згідно яких після закінчення інвентаризації оформлені описи (акти) здаються в бухгалтерію для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку.
Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність визначення бухгалтерією результатів інвентаризації і свої висновки та пропозиції відображає у Протоколі інвентаризаційної комісії, що заповнюється після закінчення інвентаризації.
У протоколі наводяться докладні дані про причини та осіб, винних в недостачах, втратах, а також надлишках і вказуються, які вжито заходи стосовно винних осіб.
Не пізніше ніж за десять днів після закінчення інвентаризації, протоколи інвентаризаційної комісії затверджуються керівником установи; в централізованих бухгалтеріях протоколи центральної інвентаризаційної комісії затверджуються керівником установи, при якій утворена централізована бухгалтерія.
Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником установи з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена.
20 листопада 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1121 затверджено Методику проведення інвентаризації об'єктів державної власності, згідно п. 2 якої «Суб'єктами інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб є: Фонд державного майна; органи виконавчої влади та інші державні органи, які здійснюють управління об'єктами державної власності, а також органи, уповноважені здійснювати управління об'єктами державної власності, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України (далі - органи державної влади).
Отже матеріали інвентаризації (в т.ч. інвентариційні описи, інвентариційні картки) ДП “Науково-дослідний інститут мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” НАН України є внутрішніми обліковими документами, державного підприємства, підтверджують наявність активів та їхній стан і оцінку, встановлюють факти відповідності бухгалтерського обліку фактичним обставинам та не породжують і не припиняють прав та обов'язків інших юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У ст. 15 ЦК встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ст. 16 зазначеного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 цієї норми передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ГК держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Місцевий господарський суд не з'ясував, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту способам захисту, визначеним чинним законодавством або договором. Оскільки матеріали інвентаризації ДП “Науково-дослідний інститут мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” НАН України є внутрішніми обліковими документами, не породжують і не припиняють прав та обов'язків для позивача колегія суддів апеляційного суду виходить з того що позивач обрав не належний спосіб захисту свого права, а за таких підстав позов не підлягає задоволенню
Стосовно решти позовних вимог місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, щодо відмови у позові.
Згідно пп. «е» п. 2 ст 7 Закону України № 185-V від 21.09.2006, "Про управління об'єктами державної власності", Фонд державного майна України відповідно до законодавства, щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: виступає розпорядником Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Частинами 1, 2, 4 ст. 12 Закону України № 185-V від 21.09.2006, "Про управління об'єктами державної власності", визначено, що «Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.
Реєстр формується Фондом державного майна України на базі даних Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень за участю центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань статистики, Державної податкової адміністрації України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління на єдиних методологічних засадах інформаційних систем в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Дані Реєстру є державною власністю.»
Фонд державного майна України є розпорядником Єдиного реєстру об'єктів державної власності, тому відсутні правові підстави для зобов'язання Національної академії наук України внести зміни до Єдиного реєстру об'єктів державної власності шляхом виключення з Реєстру об'єктів державної власності об'єктів, які належать ВАТ «Квазар» на праві власності.
Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України підлягає частковому задоволенню, на рішення господарського суду м. Києва від 14 грудня 2010 року, необхідно скасувати частково ( в частині задоволення позовних вимог) у зв'язку із невідповідністю висновків обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким у позові - відмовити.
Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України на рішення господарського суду м. Києва від 14 грудня 2010 року по справі № 11/168 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 14 грудня 2010 року по справі № 11/168 скасувати частково.
Прийняти нове рішення. Публічному акціонерному товариству "Квазар" в задоволенні позовних вимог - відмовити.
3. Справу № 11/168 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді
09.06.11 (відправлено)