01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.06.2011 № 06/5026/305/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:від позивача - не з'явився.,
від відповідача - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП»
на рішення
господарського судуЧеркаської області
від 15.03.2011 року.
у справі № 06/5026/305/2011 (суддя Швидкій О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-Р»"
про стягнення 210215,42 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.03.2011 року у справі № 06/5026/305/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Леніна, 245, код 35013940 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Колгоспна, 51, код 30748505 -196 300 грн. боргу, 7053 грн. 61 коп. пеня, 2196 грн. 60 коп. інфляційні, 1365 грн. 21 коп. 3 % річних, боргу, 2103 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 3 300 грн. 00 коп. боргу провадження припинено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2011 у справі № 06/5026/305/2011.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що прийнявши рішення у справі № 06/5026/305/2011, суд фактично ухилився від вирішення спору по суті, стосовно всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі. У зв'язку з цим, рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року у справі № 06/5026/305/2011 не можна вважати законним та обґрунтованим.
Крім того, Відповідач не згоден із висновками суду першої інстанції стосовно стягненням з Скаржника пені передбачених п. 8.4. Договору поставки №119 від 24.03.2010 в повному обсязі, оскільки судом не взято до уваги великої дебиторської заборгованості перед Відповідачем та те, що усвідомлюючи свої зобов'язання перед своїми партнерами адміністрація Скаржника постійно працює над реструктуризацією своїх платежів. Скаржник вважає, що суд враховуючи важке фінансове становище відповідача, керуючись статтями 233 ГК України, 83 ГПК України мав зменшити розмір пені та процентів, виходячи із наступного. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржникам; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 07.06.2011 року.
Розпорядженням В.о. Київського апеляційного господарського суду голови змінено склад колегії суддів.
Представником позивача подано клопотання, в якому останній просить розглядати справу без участі представника останнього.
Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням юрисконсульта в службовому відрядженні.
Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 119.
Відповідно до даного договору постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором, виготовити та поставити покупцю (відповідачу) замінники молочних кормів, приміски, білково-вітамінні добавки, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначеними цим договором, прийняти та оплатити товар.
Згідно п. 7.1 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.
Згідно п. 8.4 договору за кожний день прострочення платежу понад строк, передбачений пунктом 7.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач повністю виконав умови договору, здійснив поставку товару по видаткових накладних № РН-0002365 від 05.10.2010, № РН-0002414 від 11.10.2010, № РН-0002493 від 18.10.2010, згідно довіреностей № 187592/194 від 05.10.2010, № 252602/204 від 13.10.2010, № 252603/205 від 15.10.2010 на загальну суму 249 110 грн. 00 коп. Відповідач прийняв товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних. Накладні підписані уповноваженим представником відповідача.
15.12.2010 року позивачем відповідачу направлена вимога, з проханням перерахувати кошти за отриманий товар, згідно договору поставки № 119 від 24.03.2010 року проте, Відповідач відповіді на вимогу не надав.
Відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав. Оплату отриманого товару провів частково в сумі -49 510 грн. 00 коп. Згідно розрахунку позивача борг становить 199 600 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки Продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
В силу ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі договору поставки №119 від 24.03.2010, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 та ст. 625 ЦК України, вправі вимагати стягнення з відповідача суму основного боргу, пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня, проценти річних та суму інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань
Як вбачається з матеріалів даної справи, після подання позову відповідач перерахував частково суму 3 300 грн. 00 коп. за отриманий товар, борг відповідно до уточненого розрахунку позивача становить 196 300 грн. Про, що також свідчить акт звірки станом на 14.03.2011 року. Розрахунок позову відповідачем не оспорено. Факт отримання товару підтверджено накладними, довіреностями, частковою оплатою та актом звірки, наявним в матеріалах справи.
Отже, з огляду на викладене, в частині стягнення 3 300 грн. боргу спір врегульований самими сторонами шляхом перерахування коштів (банківські виписки від 22.02.2011 та від 24.02.2011) після подання позову, тому суд першої інстанції правомірно провадження у справі в цій частині позову припинив, оскільки відсутній предмет спору п. 1.1 ст. 80 ПІК України.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України має право зменшувати у виняткових випадках розмір пені яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідач не надав суду доказів наявності виняткових обставин, як підстави для зменшення розміру пені.
Колегія суддів, перевіривши правомірність нарахування пені, інфляційних, річних, вважає останній обґрунтованим, і відповідно суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про те, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню частково у сумі 206915 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.03.2011 року у справі № 06/5026/305/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 06/5026/305/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя
Судді
09.06.11 (відправлено)