01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.05.2011 № 12/024-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов.№12-1-27/706 від 30.05.2011 року,
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 07.08.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 23.03.2011 р. фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 04.03.2011 року
у справі № 12/024-10 (суддя - Дьоміна С.Ю.)
за позовом Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення
03.09.2010 року Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідач) про примусове виселення із нежитлового приміщення площею 123, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.7-8). Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 41 від 23.05.2008 року та виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 із нежитлового приміщення площею 123, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83).
Рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2011 року у справі № 12/024-10 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 41 від 23.05.2008 року, укладений між управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 123, 60 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь управління комунальної власності Білоцерківської міської ради судові витрати (а.с. 86-89).
Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду від 04.03.2011 року у справі № 12/024-10 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року № 01-23/2/11 склад колегії змінено у зв'язку з хворобою судді Тарасенко К.В.
У судовому засіданні 31.05.2011 року представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.03.2011 року № 12/024-10 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у судовому засіданні 31.05.2011 року заперечив проти доводів апелянта, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
23.05.2008 року між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 41 (далі -договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 123,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та своєчасно і в повному обсязі оплачувати орендну плату.
Відповідач вступив у строкове платне користування майном з дати підписання акту приймання-передачі майна (п. 2.1. договору).
Як вбачається із акту прийому-передачі нежитлового приміщення, загальною площею 123,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, 01.05.2008 року позивач передав відповідачу об'єкт оренди (а.с. 10).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, наймодавець передав наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний. Двосторонній - оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки по відношенню до іншої сторони.
Сторонами визначено строк дії Договору, а саме, з 01.05.2008 р. до 31.03.2011 р. (п.10.1. договору).
Матеріали справи свідчать про те, що під час розгляду цієї справи в суді І інстанції провадження у справі, за клопотанням відповідача, зупинялося до розгляду справи № 13/148-10 за позовом прокурора міста Біла Церква в інтересах держави в особі управління комунальної власності Білоцерківської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вищезазначеним договором оренди в сумі 138 448, 11 грн. (а.с. 56), оскільки результат вирішення спору про стягнення заборгованості за договором може вплинути на вирішення спору по суті у даній справі.
Так, Рішенням господарського суду Київської області від 15.11.2010 року у справі № 13/148-10 частково задоволено позовні вимоги управління комунальної власності Білоцерківської міської ради про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 63 480, 56 грн. боргу та припинено провадження в частині стягнення 36 572, 47 грн. у зв'язку із сплатою (а.с.62-66). Рішення набрало законної сили з 19.01.2011 року. Таким чином, господарським судом Київської області при вирішенні справи № 13/148-10 було встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати в строк і розмірі встановленому договором.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
За умовами договору розмір орендної плати за орендоване приміщення визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» і становить 8 916, 76 (в т.ч. ПДВ 1 486, 13 грн.) за перший місяць оренди та переховується орендарем орендодавцю не пізніше 15- го числа місяця, за який вона вноситься, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць (п.п. 3.1., 3.2. договору).
Враховуючи те, що заборгованість апелянта по оплаті орендної плати на час прийняття рішення становила 63 480, 56 грн., колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що невиконання орендарем зобов'язань по оплаті орендної плати є більшою ніж за три місяці (63 480, 56 грн., : 8 916, 76 грн.), відтак позовні вимоги позивача щодо розірвання договору оренди є правомірними.
Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що орендар зобов'язаний протягом 1 місяця з дня підписання договору застрахувати взяте в оренду майно, в т.ч. від вогневих ризиків і надати орендодавцю копію страхового полісу, а також постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб весь строк оренди орендоване майно було застраховане що відповідає вимогам ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»,.
Місцевим господарським судом встановлено, що апелянт договір добровільного страхування майна юридичної особи в оренді УБ № 555727 уклав лише 18.09.2009 року (а.с. 52).
Посилання апелянта на існування договору добровільного страхування майна від 18.09.2008 року, місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги, оскільки апелянт не надав суду вищевказаного договору до прийняття рішення у справі , а лише долучив копію такого до апеляційної скарги, однак на вимогу апеляційного суду ухвалою від 18.04.2011 року оригіналу договору не надав.
Тведження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано телеграму апелянта, в якій останній просив відкласти розгляд справи, колегіє суддів не приймається з огляду на наступне.
28.02.2011 року апелянт направив поштову телеграму, просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з його хворобою (а.с.78). Ухвалою від 01.03.2011року розгляд справи було відкладено на 04.03.2011 року (а.с.81) і після повторної неявки відповідача в судове засідання судом прийнято рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у апелянта було достатньо часу підготувати заперечення та надати суду належні докази в їх підтвердження.
Крім того, апелянт не надав суду документів, які б підтверджували зазначені в телеграмі обставини.
Як зазначив позивач у судовому засіданні 31.05.2011 року, договір оренди нежитлового приміщення № 41 від 23.05.2008 року на час апеляційного провадження припинив свою дію і позивач не має бажання укладати договір оренди з апелянтом на новий строк.
Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та примусове звільнення нежитлового приміщення.
За даний обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 04.03.2011 року у справі № 12/024-10 відповідає чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 04.03.2011 року у справі № 12/024-10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 04.03.2011 року у справі № 12/024-10 залишити без змін.
3. Справу № 12/024-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді