01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.05.2011 № 46/65-57/1
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 - дов. № 17 від 05.11.2010 року,
від відповідача (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - дов. б/н від 14.10.2010 року, ОСОБА_3 - дов. б/н від 15.01.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну № 31 від 09.03.2011 р. Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року
у справі № 46/65-57/1 (суддя - Гулевець О.В.)
за первісним позовом Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія»
про стягнення 1 426 362, 52 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія»
до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4»
про стягнення 371 638, 43 грн.
16.12.2009 року Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_4», с. Тернівка, Криворізький район, Дніпропетровська область (позивач у справі) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (відповідач у справі) про стягнення 1 426 362,52 грн., що становить 744 900,00 грн. попереднього лізингового платежу за договором фінансового лізингу від 03.10.2006 року № 03/10/06, збитків в сумі 255 309,73 грн., 374 181,70 грн. інфляційних втрат, 51 971,09 грн. річних та судові витрати в сумі 14 578,62 грн. (а.с. 2-4, т.1).
08.02.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (відповідач у справі, позивач за зустрічним позовом) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» (позивач у справі, відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 371 638, 43 грн. збитків, спричинених невиконанням договору фінансового лізингу від 03.10.2006 року № 03/10/06.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року у справі № 46/65 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» на користь Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» 744 900 грн. в повернення попереднього лізингового платежу. В інший частині вимог за первісним позовом відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю (а.с. 75-85, т.2).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 року № 46/65 рішення господарського суду міста Києва у справі № 46/65 від 22.02.2010 скасувано в частині задоволених позовних вимог на суму 744 900,00 грн. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю (а.с. 124-128, т.2).
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2010 року № 46/65 рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010р. у справі № 46/65 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва (а.с. 158-162, т.2).
Колегія суддів касаційної інстанції посилаючись на норми ст. ст. 9, 14 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначила, що предмет лізингу має перебувати протягом строку лізингу у користуванні лізингоодержувача і лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом прав власника, також і від власника майна, що не прийнято до уваги попередніми судовими інстанціями. Крім того, касаційна інстанція зазначила, що судами не надано правової оцінки умовам договору, які регламентують передачу майна на зберігання та не дослідив правовідносини сторін з огляду на приписи ст. 936 ЦК України.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2010 року справі присвоєно номер 46/65-57/1 (а.с.5, т.3).
Під час нового розгляду справи 10.02.2011 року (а.с.27-28, т.3) та 17.02.2011 року (а.с.57-58, т.3) позивач за первісним позовом СФГ «ОСОБА_4» подав заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» на його користь 1 217 990, 89 грн., в т.ч. 744 900,00 грн. боргу, 354 572,40 грн. інфляційних збитків, 73 163, 47 грн. річних від простроченої суми та 45 355, 02 грн. збитків, пов'язаних зі сплатою відсотків по кредитному договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 46/65-57/1 у задоволенні первісних позовних вимог Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» до ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» відмовлено повністю.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_4», через місцевий господарський суд подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 01.03.2011 року в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та прийняти нове, яким вказані вимоги задовольнити повністю, в решті рішення господарського суду м. Києва від 01.03.2011 року - залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач за первісним позовом посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.05.2011 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року склад колегії суддів по розгляду даної справи змінено, у зв'язку з хворобою судді Тарасенко К.В.
У судових засіданнях апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволені первісного позову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов , в решта частині рішення залишити без змін.
Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
03.10.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (як лізингодавець за договором) та Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_4» (як лізингоодержувач за договором) уклали договір фінансового лізингу № 03/10/06, за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати, а лізингоодержувач -отримати в платне тимчасове користування на визначений договором строк на умовах фінансового лізингу сільськогосподарську техніку - належний лізингодавцю на праві власності один самохідний бурякозбирально - очисний комбайн «Маус» RL200SF вартістю 2 483 000,00грн. ( п. 1.1, 1.5 договору).
Пунктом 2.1 договору сторони встановили строк лізингу - 15 місяців з моменту передачі майна в лізинг, яким є дата підписання Акту передачі приймання сільскогосподарськой техніки.
Договором сторони передбачили, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з моменту одержання майна в користування (п. 3.1, п. 3.2 договору) в сумі 2 073 706,37 грн., що становить 1 738 100,00 грн. відшкодування вартості предмету лізингу та 335 606,37 грн. винагороди лізингодавця.
Лізингові платежі сплачуються згідно графіку встановленому сторонами (додаток № 1 до договору), що є невідємною частиною договору. Графіком передбачено, що перший лізинговий платіж проводиться лізингоодержувачем 31.08.2007 р. в сумі 764 553,12 грн., який складається з суми відшкодування частини вартості майна (496 600,00 грн.) та винагороди лізингодавця (267 953,12 грн.) та другий - 26.12.207 р. в сумі 1 309 153,25 грн., який складається з суми відшкодування частини вартості майна (1 241 500,00 грн.) та винагороди лізингодавця (67 635,25 грн.) (а.с.12, т. 1)
Умовами договору (п. 3.4) сторони передбачили, що лізингоодержувач до передачі майна в лізинг - не пізніше 04.10.2006 року перераховує лізингодавцю попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості майна в розмірі 30 відсотків його вартості, що становить 744 900,00 грн.(в.т.ч. ПДВ). Датою сплати такого платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.
На виконання умов договору лізингоодержувач перерахував лізингодавцеві попередній лізинговий платіж в сумі 744 900,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку на суму 100 000,00 грн. від 03.10.2006 р. та на суму 644 900,00 грн. від 04.10.2006 р.(а.с.25,26, т.1). Отримання коштів не заперечено відповідачем у справі.
03.10.2006 р. лізингодавець передав лізингоодеожувачу один самохідний бурякозбиральноочисний комбайн «Маус» RL200SF, № двигуна НОМЕР_1, вартістю 2483 000,00 грн. за Актом передачі-прийому сільськогосподарської техніки в лізинг (а.с.34, т.1), яким сторони засвідчили, що сільськогосподарська техніка (майно) відповідає умовам, передбаченим у Договорі фінансового лізингу № 03/10/06 від 03 жовтня 2006 року і у сторін відсутні претензії щодо кількості, якості, комплектності та її придатності.
Договором (п. 4.4.16 договору) сторони передбачили, що лізингоотримувач зобов'язаний (по закінченню бурякозбиральної стради) з 01.12.2006 року по 01.09.2007 року передати майно на зберігання лізингодавцю.
Листами від 04.12.2006 року № 2206, від 05.12.2006 року № 2224 лізингодавець попередив лізингоодержувача про необхідність передачі комбайна на зберігання та попросив підготувати техніку до передачі, що відбудеться 12.12.2006 року в с. Тернівка. Однак, 12.12. 2006 року такої передачі не відбулось.
24.01.2007 року між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу від 03.10.2006 р. № 03/10/06, якою сторони доповнили договір від 03.10.2006 р. пунктом 4.4.17, згідно з яким передача майна на зберігання лізингодавцю здійснюється 29.01.2007 р. на території Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» в с. Тернівка. Факт передачі майна на зберігання підтверджується підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна.
30.01.2007 року лізингоодержувач передав, а лізингодавець прийняв майно на зберігання, що підтверджується актом прийому- передачі сільськогосподарської техніки, який підписано сторонами без застережень. Актом передачі майна на зберігання сторони засвідчили, що комбайн «Маус» технічно справний, укомплектований, наработка на час передачі майна становить 357 мото/годин (а.с. 35, т.1).
За умовами додаткової угоди № 1 від 24.01.2007 року лізингодавець зобов'язався забезпечити повне збереження майна, вживати всіх заходів на збереження майна, дбати про передане на зберігання майно, як про своє власне, не користуватися переданим на зберігання майном (п.4.2.3. договору), та повернути майно лізингоодержувачу із зберігання в тому самому стані в якому майно було отримано на зберігання на протязі 10 днів (робочих днів) з моменту зарахування лізингового платежу в сумі 764 553,12грн. (перший лізинговий платіж), як передбачено Графіком сплати платежів.
Відповідно до п. 7.9 договору у разі невиконання чи несвоєчасного виконання з вини лізингодавця умов п. 4.2.4 договору, він зобов'язується повернути лізингоодержувачу сплачені ним лізингові платежі в сумі 764 553,12 грн. та договір вважається достроково припиненим (розірваним).
17.08.2007 р. лізингоодержувач направив лізингодавцю лист № 85 з проханням перенесення терміну сплати першого лізингового платежу в сумі 764 533,12 грн. з 31.08.2007 р. на 20.09.2007 р. у звязку з затримкою одержання кредиту. Відповіді на вказаний лист лізингодавцем не надано.
03.09.2007 р. платіжними дорученнями № 09 на суму 267 953,12 грн. та № 10 на суму 496 600,00 грн. лізингоодержувач перерахував лізингодавцеві лізинговий платежів в розмірі 764 533,12 грн.
Однак, листом від 03.09.2007 р. № 1269 лізингодавець повідомив лізингоодержувача про дострокове припинення дії договору фінансового лізингу від 03.10.2006 р. № 03/10/06 у зв'язку з несвоєчасною сплатою лізингоодержувачем лізингового платежу в сумі 764 553,12 грн. із посиланням на п. 7.2 та п. 10.1.2 договору, які передбачають можливість припинення дії договору та неповернення майна у разі несплати лізингових платежів.
17.09.2007 р. лізингодавець платіжним дорученням № 2555 повернув лізингоодержувачу 764 553,12 грн. лізингового платежу ( а.с.61, т.1).
У відповідь на повідомлення про припинення договору СФГ «ОСОБА_4» (лізингоодержувач за договором) листами № 22/10/07 та № 22-1/10/07 від 22.10.2007 р. повідомив лізингодавця про свою незгоду з припиненням договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, посилаючись на безпідставність дій лізингодавця, в свою чергу відмовився від договору та запропонував оформити припинення дії договору відповідно до вимог законодавства України.
Лізингодавець на пропозицію СФГ «ОСОБА_4» відповіді не надав, що спричинило звернення лізингоодержувача до нього з претензією № 16/11/2007 від 16.11.2007 року про відшкодування збитків, що складаються з внесених лізингових платежів та збитків по сплаті відсотків за користування банківським кредитом.
Позивач за первісним позовом стверджує, що дії відповідача щодо дострокового припинення договору через триденне прострочення сплати лізингового платежу суперечать умовам п. 10.1.2 договору, оскільки він попередив контрагента заздалегідь про затримку платежу. Вважає, що лізингодавець порушив умови п. 4.2.1 та п.4.2.4 договору - не передав у визначений договором строк предмет лізингу лізингоодержувачу зі схову після отримання оплати першого лізингового платежу, а надійслав повідомлення про припинення дії договору, і лише 17.09.2007 р. платіжним дорученням № 2555 повернув лізингоодержувачу 764 553,12 грн. лізингового платежу ( а.с.61, т.1).
За твердженнями позивача за первісним позовом такі неправомірні дії відповідача призвели до понесення ним збитків у сумі 255 309,73 грн., оскільки саме для сплати лізингових платежів лізингоодержувач отримав банківський кредит під 17 % річних. Позивач розраховував, що погашатиме кредит коштами, вирученими від продажу буряку, який мав оброблятися самохідним бурякозбирально-очисним комбайном «Маус».
Враховуючи порушення лізингодавцем умов договору, позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами про стягнення з нього 255 309,73 грн. збитків та 744 900,00 грн. сплачений попередній лізинговий платіж.
Відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача, стверджує що порушення умов договору мало місце саме з боку та з вини лізингоодержувача, у зв'язку з чим лізингодавцем були заявлені зустрічні вимоги про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» винагороди лізингодавця, яку він мав би отримати за даним договором та штрафу за порушення умов договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відносини між сторонами договору лізингу регулюються нормами ЦК України (§ 6 гл. 58), ГК України (§ 5 гл. 30) та Закону України «Про фінансовий лізинг». Однак, вважає за необхідність звернути увагу також і на норми ЦК України та ГК України, які регулюють загальні положення про зобов'язання (ст.ст. 509-625 ЦК України, ст.ст. 173-178 ГК України) та положення про договір, як домовленість сторін (ст.ст.626-654 ЦК України, ст.ст. 179-188 ГК України).
Отже, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом № 6 та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором.
Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він містить також елементи договору зберігання, згідно якого, в силу ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У даному випадку договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі речі зберігачу.
Згідно вимог ст.ст. 938, 943, 949 ЦК України зберігач зобовязаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, у строк визначений договором на вимогу поклажодавця.
Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Статтею 193 ГК України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.2 ст.193).
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як вже було встановлено судом з наявних у справі доказів та пояснень представників сторін, умови договору фінансового лізингу щодо внесення лізингоодержувачем попереднього лізингового платежу в сумі 744 900,00 грн. та стосовно передачі-приймання предмету лізингу були виконані сторонами вчасно, що ними не заперечується.
Договором від 03.10.2006 р. сторони обумовили, що предмет лізингу має передаватися від лізингоодержувача лізингодавцеві на зберігання. Відповідно до п. 4.4.16 обов'язок передати майно на зберігання лізингоодержувач повинен був виконати у період з 01.12.2006 р. по 01.09.2007 р. Поряд з цим, у грудні 2006 року, тобто до закінчення визначного договором строку, лізингодавець звернувся з вимогою зобов'язати лізингоодержувача повернути йому таке майно. За наслідками перемовин сторін щодо передачі майна на зберігання, ними була укладена додаткова угода № 1 до договору від 03.10.2006 р., відповідно до якої датою передачі майна на зберігання лізингодавцеві визначено 29.01.2007 р. Як вбачається з матеріалів справи, передача майна на зберігання фактично відбулася наступного за 29.01.2007 р. дня - 30.01.2007 р.
Згідно з п. 4.4.17 договору в редакції додаткової угоди № 1, така передача мала відбутися на території Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4». За твердженнями лізингоодержувача, передача майна відбулася одразу після того як для його прийняття прибули уповноважені представники лізингодавця. Доказів прибуття представників лізингодавця для прийняття комбайну 29.01.2007 року сторони не представили, і в матеріалах справи таки відсутні, відтак, у суду відсутні підстави вважати, що лізингоодержувач допустив порушення строку передачі майна, оскільки така передача не могла бути здійснена раніше з об'єктивних причин, які від нього не залежали.
У відзиві на позовну заяву та у зустрічному позові відсутні посилання лізингодавця на факт відмови лізингоодержувача передати йому майно 29.01.2007 р. Наведене спростовує твердження відповідача у справі (позивача за зустрічним позовом) про порушення лізингоодержувачем строків передачі майна на зберігання. При цьому, колегія звертає увагу на те, що відповідно до приписів статей 936-966 ЦК України, які регламентують договірні відносини зберігання, передача майна на зберігання не є обовязком поклажодателя, а здійснюється ним за власною волею.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» на порушення СФГ «ОСОБА_4» договору фінансового лізингу, які б надали лізингодавцеві законне право на дострокове його припинення в односторонньому порядку. Так, у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові лізингодавець вказує, що лізингоодержувач порушив термін сплати лізингового платежу в сумі 764 553,12 грн., перерахувавши його 03.09.2007 р., а не 31.08.2007 р. у зв'язку з прострочкою оплати в один робочий день.
Згідно п. 7.2 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. У випадку прострочки платежу, він зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодувати понесені збитки. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від проведення передбачених договором розрахунків.
Пунктом 10.1.2 договору передбачено, що у разі невиконання лізингоодержувачем будь-якого зі своїх зобов'язань за договором, лізингодавець зі своєї ініціативи повідомляє лізингоодержувача про припинення дії договору у відповідності з чинним законодавством.
Але п. 10.1.2 договору не конкретизує обов'язок, в разі порушення якого лізингодавець може припинити дію договору, крім того таке припинення здійснюється у передбаченому законодавством порядку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та умов договору, лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору лізингу у випадку порушення лізингоодержувачем оплати чи передачі предмету лізингу на строк тридцять днів і більше (п. 4.1.3 договору). Однак, як вже було встановлено судом, порушення строку передачі предмету лізингу з боку лізингоодержувача не мало місця.
З представлених в матеріалах справи доказів вбачається, що Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_4» прострочило внесення лізингового платежу в сумі 764 533,12 грн. лише на один банківський день (31.08.2007 р. - п'ятниця, 01.09.2007 р. -субота, 02.09.2007 р. -неділя, 03.09.2007 р. -понеділок).
Відповідно до п. 7.10 договору в редакції додаткової угоди № 1, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання лізингоодержувачем умов п. 4.4.17 договору, а також прийняття майна із зберігання, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення передачі майна, яка діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує понесені лізингодавцем збитки.
Зважаючи на наявність у договорі фінансового лізингу п. 4.1.3 та п. 7.10, слід вважати, що порушення строків внесення лізингових платежів покладає на лізингоодержувача обов'язок сплатити суму основного боргу з врахування індексу інфляції, пеню та 3 % річних, але не встановлює права лізингодавця з односторонньому порядку розривати договір лізингу, підстави такого розірвання мають відповідати чинному законодавству (п. 10.1.2).
Відповідно до ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. При цьому, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» не довело належними чи допустимими доказами факту істотного порушенням лізингоодержувачем умов лізингової угоди. З матеріалів справи вбачається, що лізингодавцем вимога про розірвання договору від 03.10.2006 р. № 03/10/06 до суду не заявлялася, а лізингоодержувач не погодився на припинення договору з підстав, визначених лізингодавцем у листі від 03.09.2007 р. № 1269.
Враховуючи, що укладений між сторонами у справі лізинговий договір має, серед інших і ознаки договору найму слід зазначити, що у відповідності до вимог ст.ст. 781-783 Цивільного кодексу України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, або ж ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У такому разі договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
З огляду на наведене та приймаючи до уваги фактичні обставини справи колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необгрунтованність відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу, з підстав порушення строку внесення лізингового платежу 03.09.2007 р.
Згідно з п. 4.2.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 до обов'язків лізингодавця віднесено обов'язок повернути майно лізингоодержувачу із зберігання в тому самому стані, в якому майно було отримано на зберігання на протязі десяти робочих днів з моменту зарахування на поточний рахунок лізингодавця лізингового платежу в сумі 764 553,12 грн. Лізинговий платіж в сумі 764 533,12 грн. був отриманий лізингодавцем 03.09.2007 р. (копії платіжних доручень та банківських виписок наявні в матеріалах справи).
Лізингодавець мав право вимагати від лізингоодержувача сплати пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу за порушення строку внесення даного платежу з 01.09.2007 р. по 03.09.2007 р., як передбачено умовами договору та вимогами ст. 625 ЦК України та був зобов'язаний 14.09.2007 р. повернути лізингоодержувачу майно зі зберігання для його подальшого використання. Натомість, лізингодавець, без достатніх на те підстав, направив лізингоодержувачу повідомлення про припинення договору, майно зі зберігання в установлений договором строк не повернув, лише 17.09.2007 р. повернув лізинговий платіж в сумі 764 533,12 грн. лізингоодержувачу.
У відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку та вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
З матеріалів справи вбачається, що СФГ «ОСОБА_4» (лізингоодержувач за договором) листом від 22.10.2007 р. № 22-1/10/07 повідомив лізингодавця про відмову від договору лізингу в односторонньому порядку з мотивів порушення останнім строку передачі майна із зберігання більш ніж на тридцять днів.
Колегія суддів визнає доведеним факт порушення лізинговою компанією умов договору щодо повернення майна із зберігання, відтак правомірною відмову лізингоодержувача від подальшої дії договору.
Враховуючи, що договір фінансового лізингу припинив дію, що не заперечено ні позивачем ні відповідачем у справі, і припинення його дії сталося з вини лізингодавця, що доведено матеріалами справи, колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги СФГ «ОСОБА_4» про стягнення з лізингодавця збитків в сумі 790 255,02 грн., що становить 744900 грн. - попередній лізинговий платіж та 45355,02 грн. сплачені СФГ відсоки за кредитним договором.
З огляду на вимоги ст. ст. 22, 611, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання сторона має відшкодувати інший завдані цим збитки.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Задовольняючи позов про стягнення збитків колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що збитками позивача в сумі 744900 грн. є оплачений ним попередній платіж, в рахунок вартості комбайна, який він не отримав в результаті припинення дії договору та 43355,02 грн. сплачених банку відсотків за кредитним договором, який сторона брала саме для набуття комбайну за лізинговим договором. Наявність причинного зв'язку між неналежним виконанням лізинговою компанією обов'язку з повернення майна із зберігання, припиненням договору та неотриманням очікуваного майна СФГ на думку колегії доведено матеріалами справи. Ріальність понесених позивачем збитків доведено представленими в матеріалах справи платіжними дорученнями про сплату попереднього платежу (виписки з банківського рахунку від 03.10.2006 р. та від 04.10.2006 р.(а.с.25,26, т.1), а також довідкою банку від 20.01.2011 року за № 17/-245 про нараховані банком та сплачені відсотки за кредитним договором з врахуванням комісійної винагороди банку.
В той же час, колегія визнає неправомірними вимоги щодо нарахування на суму збитків інфляційних втрат та 3% річних, оскільки таки нараховуються, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, якими не є заявлені до стягнення збитки.
За умовами договору фінансового лізингу стороною, яка має грошовий обов'язок, є лізингоодержувач, оскільки саме він зобов'язується сплачувати лізингові платежі у грошовій формі, тоді як лізингодавець не має перед лізингоодержувачем грошових зобов'язань.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що за правовою природою обидві суми - попередній платіж за лізинговим договором в сумі 744900 грн. та сплачені відсотки за кредитним договором в сумі 45355,02 грн. є збитками, які підлягають поверненню СФГ, отже, позовні вимоги позивача в даній частині є правомірними та обгрунтованими, однак на суму збитків інфляція та 3% річних (ст.625 ЦК України) не нараховується, відтак в даній частині позову слід відмовити.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволені зустрічного позову повністю з огляду на наступне.
За зустрічним позовом лізингова компанія просить стягнути з СФГ 371 638,43 грн., що становить суму винагороди за лізинговим договором в розмірі 267953,12 грн. (в розмірі першого платежу за графіком) та 103685,31 грн. збитків у вигляді 5% вартості договору за порушення умов п. 4.4.16, п. 7.8 договору.
Згідно з п. 11.1, 2.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк лізингу складає п'ятнадцять місяців з моменту передачі майна в лізинг, яким є дата підписання сторонами акту передачі-приймання сільськогосподарської техніки в лізинг, що є невід'ємною частиною договору.
З обставин справи вбачається, що лізинговий договір припинив дію за неналежного виконання договору саме лізингодавця, що лізингоодержувач оплатив лізингові платежі в сумі, які заявлено до стягнення зустрічним позовом і яки самим позивачем (за зустрічним позовом) добровільно повернуто СФГ .
Однак, матеріалами справи доведено і СФГ «ОСОБА_4» не заперечується факт користування комбайном в період з 03.10.2006 року по 30.01.2007 року. Колегія суддів, вважає за необхідне стягнути з СФГ «ОСОБА_4» в користь лізингодавця лізингові платежі за 4 місяця користування технікою в сумі 89495,03 грн. (із розрахунку: 335606,37 (сума винагороди лізингодавцю за весь період дії договору) : 15 (строк дії договору - 15 місяців) х 4 (строк користування майном 4 місяця).
В решті зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки лізингодавцем не доведено порушення лізингоодержувачем умов п.10.1.2 договору.
Виходячи з вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог,
За даних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 46/65-57/1 не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 46/65-57/1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва Києва від 01.03.2011 року у справі № 46/65-57/1 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Первісний позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2, ідентифікаційний код 31245438) на користь Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 744 900 (сімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот) грн. в повернення авансового лізингового платежу та 45 355,02 грн. збитків, 874,61 грн. в повернення судових витрат.
В решті частини первісного позову відмовити.
6. Зустрічний позов задовольнити частково.
7. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2, ідентифікаційний код 31245438) 89 495 грн. винагороди по договору фінансового лізингу та 951,93 грн. в повернення судових витрат.
В решті частини зустрічного позову відмовити.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2, ідентифікаційний код 31245438) на користь Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4» (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 3951,27 грн. в повернення судових витрат за розгляд справі в апеляційній інстанції.
9. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
10. Справу № 46/65-57/1 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді