донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.06.2011 р. справа №16/23пд/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. по дов.;
від відповідача: не з'явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»м. Київ
на рішення господарського суду Луганської області від 31.03.2011р. (повний текст від 05.04.2011р.) у справі №16/23пд/2011 (суддя Шеліхіна Р.М.)
за позовом Приватного підприємства «Каут»с. Булгаківка Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»м. Київ
про визнання недійсними окремих пунктів договору
Позивач, Приватне підприємство «Каут»с. Булгаківка Луганської області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»м. Київ, про визнання недійсними п.п. 2.1.3, 2.1.8, 2.2.7, договору №F224 від 18.07.2007р.
Рішенням від 31.03.2011р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив частково, визнавши недійсними пункти 2.1.8 та 2.2.7 договору від 18.07.08р. №F224, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», м. Київ та Приватним підприємством «Каут», с. Булгаківка Кремінського району Луганської області.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог місцевий господарський суд обґрунтував, посилаючись на приписи Закону України «Про фінансовий лізинг», зазначивши, що визначення та корегування платежу, передбаченого пунктами 2.1.8 та 2.2.7, як компенсації відсотків за кредитом або витрат, пов'язаних з виконанням договору лізингу, не знайшли свого підтвердження, оскільки спірний договір лізингу, укладено 18.07.08р., а кредитний договір укладено 10.09.08р., коли за предмет лізингу вже були сплачені грошові кошти в гривні, крім того, договір поставки, на підставі якого був куплений предмет лізингу, також не містить умов щодо розрахунку в іноземній валюті. Крім того, за висновком місцевого господарського суду, плаваюча міжнародна відсоткова ставка LIBOR 1М до бази обчислення лізингового платежу, встановлена пунктами 2.1.8 та 2.2.7 договору всупереч приписам ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг».
До того ж, стосовно умов підпункту V пункту 2.2.7 договору лізингу щодо доручення лізингоодержувача лізингодавцеві здійснювати сплату податків, зборів та інших платежів до бюджету України, пов'язаних з володінням та експлуатацією предмета лізингу, господарський суд відзначив, що законодавством встановлений певний порядок сплати податків та зборів до державного бюджету, на підставі кожна особа зобов'язання самостійно сплачувати обов'язкові платежі до держбюджету.
Між тим, господарський суд першої інстанції відхилив вимоги позивача про визнання недійсним пункту 2.1.3 договору, оскільки чинне законодавство -ч.2ст.524 ЦК України -передбачає можливість для сторін визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 31.03.2011р. у справі №16/23пд/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог про скасування судового рішення скаржник зазначає, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки спірні пункти договору, на його думку, не суперечать нормам чинного законодавства. Так, п.2.1.8 договору у розумінні ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 6 та ст. 627 ЦК України є чинним та таким, що підлягає виконанню. Крім того, п. 2.2.7 договору, за твердженням скаржника, лише встановлює порядок визначення лізингових платежів на час здійснення розрахунків, виходячи з курсу долара США до гривні та враховуючи тривалий термін строку лізингу, встановленому договором.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 29.04.2011р. явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2008р. між ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(лізингодавець) та ПП «Каут»(лізингоодержувач) було укладено договір №F224, за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (предмет лізингу), а лізинггоодержувач зобов'язався прийняти його, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.
Предметом лізингу згідно п. 1.2 договору є зернозбиральний комбайн CSX7080 з жниваркою, рік виробництва 2008, за ціною 1 385 000,00грн. з ПДВ.
Пунктом 2.1.3 договору сторони визначили валютою обчислення долар США.
В пункті 2.1.8 сторони встановили ставки для обчислення лізингових платежів, а саме: розмір лізингових платежів (із застереженням п. 2.2.7), що базується на плаваючій відсотковій ставці. Відсотковий період, на протязі якого відсоткова ставка не підлягає перегляду, становить 1 місяць. Основою для встановлення лізингових платежів сторони визначили відсоткову ставку для валюти обчислення: LIBOR 1M.
П. 2.2.7 договору, в свою чергу, містить умови про корегування лізингових платежів. Зокрема, п.п.І п.2.2.7 договору сторони встановили, що у разі, якщо достовірна відсоткова ставка, чинна на момент оплати постачальнику частини вартості предмета лізингу, є іншою ніж та, що була чинною на момент подання лізингоодержувачу пропозиції, то лізингодавець має право скоригувати розмір лізингових платежів відповідно до нової відсоткової ставки.
Якщо було встановлено лізингові платежі на основі плаваючої відсоткової ставки, то лізингодавець встановлює новий розмір лізингових платежів згідно із розміром достовірної відсоткової ставки, згідно підпункту III. п.2.1.8. договору та відповідно графіку лізингових платежів. Новий розмір лізингових платежів встановлюється для всіх наступних платежів, щоразу зі збереженням відсоткової маржі лізингодавця на попередньому рівні. У цьому випадку кінцева (залишкова) вартість не підлягає зміні (підпункт ІІ пункту 2.2.7 договору).
Підпунктом III п. 2.2.7 сторони узгодили, якщо валюта обчислення є відмінною від гривні, перерахунок лізингових платежів в гривні здійснюється із застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ «Каліон Банк Україна»в м. Києві, який чинний на день виникнення обов'язку сплати лізингових платежів.
Перерахунок у гривні частини лізингового платежу, що відповідає оплаті вартості предмета лізингу, відбувається за курсом, що визначається як частка від ділення вартості предмета лізингу у гривнях до бази обчислення лізингових платежів. Решта частини лізингового платежу, перерахованого в гривні згідно з попереднім реченням, складає його відсоткову частину (п.п.IV п. 2.2.7).
Згідно підпункту V зазначеного пункту договору, лізингоодержувач доручає лізингодавцю здійснювати сплату податків, зборів та інших платежів до бюджету України пов'язаних з володінням та експлуатацією предмета лізингу. Лізингодавець нараховував лізингові платежі, припускаючи, що ставки податків, зборів та інших платежів до бюджету України, а також платежів з обов'язкового страхування, пов'язаних з придбанням, митним оформленням, а також з володінням та експлуатацією предмета лізингу, залишаються незмінними протягом усього строку лізингу. Якщо ставки цих податків, зборів та інших платежів в Україні будуть змінені після підписання цього договору, або з'являться інші, лізингодавець має право коригувати сумарні лізингові платежі для підтримання доходу лізингодавця на рівні, якщо б ці ставки залишалися незмінними.
Вся переплата, яка буде виникати у зв'язку з коригуванням розміру лізингових платежів відповідно до п.п. І-ІІІ п. 2.2.7., буде зарахована в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу (п.п. VI п. 2.2.7 договору).
Крім того, для виконання умов договору лізингу 28.07.08р. між сторонами по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт»(постачальником) було укладено договір поставки №F224, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у зумовлені строки у власність покупцю, ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», товар згідно специфікації (додаток №1 до договору поставки), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.2 договору поставки, придбання товару здійснювалось для передачі покупцем в лізинг ПП «Каут»згідно Договору №F224 від 18 липня 2008р.
Пунктом 1.3 договору поставки визначений його предмет - зернозбиральний комбайн CSX7080 з жниваркою, рік виробництва 2008, за ціною 1 385 000,00грн. з ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2008р. позивачем платіжним дорученням №189 було перераховано відповідачу аванс в рахунок початкового лізингового платежу в сумі 415 500,00грн., а також протягом вересня 2008р.- листопада 2010р. сплачувались платежі за проценти та відшкодування вартості предмета лізингу.
У позовній заяві позивач стверджує, що умови п. 2.1.3, п. 2.1.8 та п. 2.2.7 договору лізингу є обтяжливими для нього, а також такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України -гривні, крім того, використання в процесі виконання договору валюти обчислення у вигляді долару США та коригування лізингових платежів по курсу АТ «Каліон Банк Україна» призводить до того, що між сторонами виникають неузгоджені істотні умови договору. Спираючись на викладене, позивач просить визнати пункти 2.1.3, 2.1.8, 2.2.7 договору лізингу №F224 від 18.07.2008р. недійсними.
За статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В силу статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За приписами статті 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
В позовній заяві позивач стверджує, що умови спірного договору та додатку до нього не відповідають приписам ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки вони мають посилання на курс іноземної валюти при розрахунку лізингових платежів і фактично надають право відповідачеві в односторонньому порядку змінювати щомісячні лізингові платежі, незважаючи на інші умови договору лізингу і графіку сплати, в якому вказана чітка сума по договору на весь період.
Так, частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено вичерпний перелік платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, передбачені умовами договору, а саме: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи, графіком платежів до договору лізингу визначено розмір щомісячних платежів в погашення основного боргу, проценти і комісію відповідачеві, а також компенсація відсотків за кредитом, тобто платежі, передбачені ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Кредитний договір, за яким відповідач є позичальником грошових коштів в іноземній валюті від іноземного банку, не містить посилання на договір лізингу, укладений між сторонами по справі. Договір лізингу, укладений між сторонами по справі, в свою чергу, не містить посилання на умови кредитного договору в іноземній валюті.
Крім того, договір поставки, на підставі якого був куплений предмет лізингу, також не містить умов щодо розрахунку в іноземній валюті. Валюта, якою відповідач розраховувався за купівлю предмету лізингу, є гривня.
Отже, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували будь-які витрати відповідача в іноземній валюті, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
За таких обставин, враховуючи зміст пунктів 2.1.8 та 2.2.7 договору з урахуванням графіку лізингових платежів, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що плаваюча міжнародна відсоткова ставка LIBOR 1М до бази обчислення лізингового платежу встановлена вказаними пунктами договору всупереч приписам ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Стосовно умов підпункту V пункту 2.2.7 договору лізингу щодо доручення лізингоодержувача лізингодавцеві здійснювати сплату податків, зборів та інших платежів до бюджету України, пов'язаних з володінням та експлуатацією предмета лізингу, судова колегія зазначає, що законодавством встановлений певний порядок сплати податків та зборів до державного бюджету, на підставі якого кожна особа зобов'язана самостійно сплачувати обов'язкові платежі до держбюджету.
Крім того, судова колегія погоджується із висновком господарського суду стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання п. 2.1.3 договору недійсним, з огляду на таке.
Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні, проте у пункті 2 вказаної статті зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, виходячи зі змісту наведених статей, поняття «валюта обчислення»та «грошовий еквівалент зобов'язання»є за своєю правовою природою тотожними та мають однакове правове значення в зобов'язанні.
Враховуючи викладене, твердження позивача щодо того, що пунктом 2.1.3 не визначений еквівалент зобов'язання, оскільки термін «валюта обчислення»не передбачений Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг»є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 31.03.2011р. у справі №16/23пд/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Луганської області від 31.03.2011р. (повний текст від 05.04.2011р.) у справі №16/23пд/2011 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 31.03.2011р. (повний текст від 05.04.2011р.) у справі №16/23пд/2011 залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників-5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС