донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.06.2011 р. справа №2/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. по дов.;
від відповідача: не з'явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Линкруст Л.Т.Д.»м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011р. у справі №2/11 (суддя Мартюхіна Н.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопресс» м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Линкруст Л.Т.Д.»м. Донецьк
про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 108 400,00грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопресс»м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Линкруст Л.Т.Д.»м. Донецьк, про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в розмірі 108 400,00грн.
Рішенням від 24.03.2011р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Свій висновок щодо задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджена оплата позивачем робіт за договором підряду на суму 230 997,10грн., проте відповідач виконав роботи частково на суму 122 597,10грн. З огляду на викладене, позивач відмовився від договору у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, направляв відповідачу претензію про повернення 108 400,00грн. суми авансу за договором підряду, яка була залишена без відповіді та задоволення. Доказів повернення грошових коштів в сумі 108 400,00грн. або виконання підрядних робіт відповідач до матеріалів справи не надав.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд прийняв рішення не з'ясувавши всі обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того -за відсутності відповідача, права та інтереси якого безпосередньо зачіпаються в даному спорі.
За твердженням скаржника, відповідачем було виконані усі будівельні роботи згідно умов договору підряду та додаткових угод до нього, проте позивач відмовився підписати акт прийому виконаних підрядних робіт. Позивачем в односторонньому порядку були складені дефектні акти, про які відповідачу стало відомо лише при отриманні претензії позивача. Між тим, в ході розгляду справи, господарським судом не була призначена експертиза на предмет виявлення дефектів у виконаних роботах.
Крім того, заявник апеляційної скарги зауважує, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання відповідача про перенесення розгляду справи для надання пояснень та додаткових доказів, що також призвело до прийняття неправильного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, тому просить апеляційний господарський суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, хоча про дату та час його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження від 11.04.2011р. та про відкладення розгляду справи від 18.05.2011р. явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, судова колегія апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопрогресс»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Линкруст Л.Т.Д.»(підрядник) було укладено договір підряду №102, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи на об'єкті за адресою: багатоповерховий житловий будинок в комплексі з приміщеннями загального призначення та гаражами по пр. Ватутіна у Ворошиловському районі міста Донецька в установлений даним договором строк. В свою чергу, замовник зобов'язався надати підрядникові фронт робіт, а також оплатити їх вартість.
В подальшому, до зазначеного договору сторонами укладались додаткові угоди від 10.11.08р. та від 18.11.08р. стосовно обсягів та видів підрядних робіт.
Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що приблизна загальна вартість робіт станом на день укладання договору складає 118 710,00грн. з урахуванням ПДВ. Вартість фактично виконаних робіт визначається на підставі акта виконаних робіт.
Відповідно до п.п.4.2, 4.3 договору, термін початку виконання робіт -2 календарних дня з моменту підписання договору, а термін завершення робіт -40 календарних днів з дня початку виконання робіт.
Згідно п.7.1 договору, по закінченню виконання робіт, підрядник повідомляє про це замовника, який, в свою чергу, зобов'язаний організувати та розпочати їх прийняття.
Передання робіт підрядника і прийняття їх замовником оформляється актом прийняття виконаних робіт, підписаним обома сторонами (п. 7.2 договору).
Згідно до п. 11.4 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Пунктом 11.5 договору встановлено, що останній може бути розірваний за взаємною згодою сторін, за умови повного розрахунку сторін, або в інших випадках, передбачених положеннями цього договору, або чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу 230 997,10грн. передоплати за підрядні роботи, проте відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, здійснивши підрядні роботи на суму 122 597,10грн., що підтверджується підписаними без зауважень та заперечень актами приймання виконаних підрядних робіт №2 за листопад 2008р. на суму 7962,00грн., №1 за листопад 2008р. на суму 46710,50грн., №3 за грудень 2008р. на суму 33 258,60грн. та за січень 2009р. на суму 34666,00грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем робіт у повному обсязі, а також у зв'язку з наявністю претензій щодо їх якості, позивачем було направлено заяву про відмову від договору №20-1/юр від 20.07.2010р. на підставі ст.ст. 651, 849 ЦК України.
В подальшому, 23.12.2010р. позивач направив відповідачу претензію на суму 108 400,00грн. на підставі ч.3 ст. 651, ч.2 ст. 849 ЦК України та заяви ТОВ «Технопрогресс»від 20.07.2010р. №20-1/юр, в якій просив протягом 7 днів повернути 108 400,00грн. отриманої суми авансу за договором від 01.10.2008р. №102.
Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Приписами ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання робіт або їх окремі етапи встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її наслідки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
З огляду на викладене, позивач листом №20-1/юр від 20.07.2010р. направив відповідачу відмову від договору підряду №102 від 01.10.2008р., а також претензію від 23.12.2010р. на суму 108 400,00грн.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи, що підстава для отримання авансу -договір підряду №102 від 01.10.2008р., відпала, оскільки позивач скористався своїм правом згідно ст. 849 ЦК України на вмотивовану відмову від нього, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що вимоги позивача про повернення решти перерахованого авансу за невиконані підрядні роботи в сумі 108 400,00грн. є обґрунтованими.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що відповідачем були виконані всі будівельні роботи належної якості згідно умов спірного договору не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються відсутністю відповідних доказів вказаного в матеріалах справи. До того ж, позовні вимоги не стосуються якості виконаних будівельних робіт за договором, а також виконання відповідачем вказаного договору, а ґрунтуються на правовідносинах, що виникли після припинення договору підряду №102 від 01.10.2008р.
Крім того, необґрунтованими є посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом ігнорування клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що зазначене клопотання відповідача надійшло до господарського суду Донецької області 16.03.2011р., з посиланням на яке судове засідання з розгляду справи №2/11 ухвалою від 17.03.2011р. було відкладено на 24.03.2011р. згідно ст. 77 ГПК України.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, з огляду на що не приймаються судовою колегією до уваги.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011р. у справі №2/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Між тим, в мотивувальній частині рішення від 24.03.2011р. у справі №2/11 (другий абзац, сторінка 4) господарський суд Донецької області припустився помилки, зазначивши, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Вказане твердження підлягає виключенню з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, оскільки з його тексту та резолютивної частини вбачається, що позов задоволено у повному обсязі. Проте, оскільки дана помилка не призвела до винесення неправильного рішення по суті, таке порушення норм процесуального права не є підставою для його зміни чи скасування в розумінні ст. 104 ГПК України.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011р. у справі №2/11 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Линкруст Л.Т.Д.» м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011р. у справі №2/11 -залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників -6
1-у справу
1-позивачу
2-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС