донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.06.2011 р. справа №44/58пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1. по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход»м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. (повний текст від 11.04.2011р.) у справі №44/58пд (суддя Попков Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход»м. Донецьк
до Приватного підприємства «Буд-Фактор»м. Донецьк
про визнання договору підряду №12/1 від 12.04.2007р. недійсним.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восход»м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Буд-Фактор»м. Донецьк, про визнання договору підряду №12/1 від 12.04.2007р. недійсним.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Свій висновок щодо відмови у задоволенні позову господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що аргументи позовної заяви не вказують на наявність обставин, з якими законодавство пов'язувало б визнання певних положень договору недійсним, оскільки посилання позивача на відсутність у директора підприємства відповідача повноважень на підписання спірного договору спростовуються положеннями статуту ПП «Буд-Фактор». Крім того, відсутність в оспорюваному договорі певних умов господарський суд пов'язав із фактом укладання договору і його існування як правової підстави для кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а оскільки договір частково виконувався, суд визнав достатніми та узгодженими між сторонами усі його істотні умови.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №44/58пд скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Восход»у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки не в повному обсязі були досліджені наявні в матеріалах справи докази, а саме -не було враховано факту відсутності у спірному договорі усіх його істотних умов згідно п.5 Постанови КМУ від 01.08.2005р. №668 «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 29.04.2011р. явка представника позивача у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2007р. між ТОВ «Восход»(замовником) та ПП «Буд-Фактор»(підрядником) було укладено договір №12/1, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати за завданням замовника, а замовник - прийняти та оплатити монтаж внутрішніх інженерних мереж для торгівельного комплексу «Обжора», що будується в м. Макіївка по вул. Леніна.
У позовній заяві позивач стверджує, що при укладенні вказаного договору від імені Приватного підприємства «Буд-Фактор»виступав директор Якименко Олексій Олексович, що діяв на підставі Статуту, однак на момент укладання спірного договору Статут ПП «Буд-Фактор»позивачу наданий не був, у зв'язку з чим просить суд визнати договір №12/1 від 12.04.2007р. недійсним. Крім того, позивач зазначає про відсутність в оспорюваному договорі істотних умов відповідно до п.5 Постанови КМУ від 01.08.2005р. №668 «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».
За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В силу статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У позовній заяві позивач стверджує, що спірний договір укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 203, 207, 215, 230 ЦК України, ст.180 ГК України, а саме -що договір №12/1 від 12.04.2007р. підписаний не уповноваженою особою з боку підприємства відповідача, чим позивача введено в оману.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ст. 33 ГПК України).
Так, за приписами ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Під обманом законодавець має на увазі як активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивну поведінку, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. Визначальною ознакою обману є умисні дії правочину. Поряд з цим, необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, що при врахуванні (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналася про їх існування.
Обман має місце і в тому випадку, коли сторона правочину навмисно вводить в оману іншу сторону правочину відносно таких якостей правочину як природа правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей та якості речі, що значно знижують її цінність або можливість використати за цільовим призначенням.
Проте позивач не надав до матеріалів справи жодних доказів в підтвердження того, що відповідач навмисно ввів позивача в обману стосовно повноважень директора, що підписав спірний договір. В матеріалах справи відсутні і докази витребування позивачем у відповідача документів в підтвердження повноважень директора ПП «Буд-Фактор»Якименко О.О. на момент укладання спірного договору.
Крім того, як вбачається з договору №12/1 від 12.04.2007р., він підписаний з боку підприємства відповідача директором ПП «Буд-Фактор»Якименко Олексієм Олексовичем., який діє на підставі Статуту, та підпис якого скріплений печаткою підприємства відповідача.
Посилання позивача на відсутність у представника відповідача достатніх повноважень для укладання спірного договору спростовуються змістом наявного в матеріалах справи Статуту Приватного підприємства «Буд-Фактор», відповідно до п.п. 1.2, 3.1 якого засновником і одночасно директором підприємства є Якименко Олексій Олексович, якому п. 3.4 Статуту надано широкий спектр повноважень щодо поточної діяльності ПП «Буд-Фактор».
Отже, з огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що директор відповідача не мав необхідного обсягу повноважень для підписання спірного договору, а доводи позивача з цього приводу судова колегія вважає необґрунтованими.
До того ж, відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору відповідач виконав роботи на суму 287 179,20грн., які позивач прийняв згідно підписаних без зауважень та заперечень актів прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2007р. на суму 44 751,60грн., вересень 2007р. на суму 7 556,40грн., вересень 2007р. на суму 30 760,80грн., жовтень 2007р. на суму 6 025,20грн., жовтень 2007р. на суму 10 507,20грн., жовтень 2007р. на суму 26 866,80грн., листопад 2007р. на суму 44 769,60грн., листопад 2007р. на суму 37 983,60грн., листопад 2007р. на суму 35 606,40грн., листопад 2007р. на суму 25 143,60грн., грудень 2007р. на суму 2 175,60грн., грудень 2007р. на суму 15 032,40грн. Крім того, позивачем згідно банківських виписок була здійснена часткова оплата виконаних робіт на суму 257 000,00грн.
Отже, наведене свідчить про те, що позивач в подальшому схвалив оспорюваний правочин, у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав, викладених у позовній заяві.
Щодо відсутності у спірному договорі істотних умов всупереч приписів Постанови КМУ від 01.08.2005р. №668 «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги дані твердження скаржника, оскільки по-перше, вони спростовуються текстом самого договору, а по-друге, як вірно зазначено місцевим господарським судом, факт подальшого часткового виконання спірного договору позивачем вказує на достатність узгоджених в ньому умов для повного і належного врегулювання між сторонами правовідносин за даним договором.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству, позивач не надав будь-яких доказів в підтвердження наявності правових підстав для визнання спірного договору недійсним, тобто не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу позову, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №44/58пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати по оплаті держмита за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на позивача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. (повний текст від 11.04.2011р.) у справі №44/58пд залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. (повний текст від 11.04.2011р.) у справі №44/58пд -залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників-6
1-у справу
2-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС