донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.06.2011 р. справа №28/42пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівНовікової Р.Г.
Волкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 за дов. №175 від 02.03.2010р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_5 м. Маріуполь
на рішення господарського судуДонецької області
від18 квітня 2011 року
(повний текст підписаний 21.04.2011р.)
по справі№28/42пд (суддя Курило Г.Є.)
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5 м. Маріуполь
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»м. Київ
провизнання договору невідновлювальної кредитної лінії №155/18-316-114 від 29.08.2008р. недійсним
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 м.Маріуполь звернувся до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»м.Київ в особі Маріупольського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»м.Маріуполь з позовом про визнання договору не відновлювальної кредитної лінії №155/18-316-114 від 29.08.2008р. недійсним.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. по справі №28/42пд у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. по справі №28/42пд скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У мотивування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заявник вказує, що умови спірного кредитного договору є несправедливими, суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Посилається на непропорційно високі штрафні санкції за порушення договірних зобов'язань, можливість кредитора розірвати договір в односторонньому порядку, встановлення обов'язків для позичальника та водночас відсутності відповідних обов'язків для кредитора.
Також апелянт зазначає, що наданий позивачу кредит за спірним договором є споживчим кредитом, тому до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів»та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007р.
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»у відзиві на апеляційну скаргу не погодилось з твердженнями позивача та наполягало на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 06.06.2011 року повноважний представник позивача підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином.
На адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просить провести судове засідання, призначене на 06.06.2011р. без участі представника ПАТ «Укрсоцбанк»у зв'язку з неможливістю його явки у дане судове засідання.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Приазовського відділення Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»(правонаступником якого є відповідач) (далі - кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі позичальник) був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії №155/18-316-114, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати кредит в межах максимального ліміту в сумі 160000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повертати кредит рівними частинами в сумі 1481,48 доларів США, не пізніше 5 числа щомісячно, починаючи з вересня 2009 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 28.08.2018 року у сумі 1481,64 доларів США.
Згідно пункту 1.3. цього договору, кредит надається позичальнику на поточні потреби.
За приписами п.2.10. договору, позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів по мірі їх надходження, в розмірі існуючої заборгованості за цим договором, в тому числі кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливою неустойкою (пенею, штрафом) з поточного рахунка позичальника: №26203155417801 відкритого в Приазовському відділенні ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, в строки передбачені п.п.2.10.1 -2.10.5.
В п.п.2.12.3. п.2.12. кредитного договору встановлено, що у разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п.п.2.12.2. цього договору відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені), відповідно до умов даного договору.
Як передбачено п.п.3.2.2. п.3.2. договору, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обов'язків за цим договором, погіршення фінансового стану позичальника за звітний період, зокрема, появи збитків, зменшення виручки (доходу) від реалізації та/або збільшення дефіциту робочого капіталу в розмірах визначених внутрішніми нормативними документами кредитора
В підпункті 3.2.5. пункту 3.2. кредитного договору сторони узгодили, що банк має право здійснювати договірне списання з поточних рахунків позичальника, відкритих в Приазовському відділенні ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», грошових коштів, по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафів) на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, для задоволення своїх вимог відповідно до умов цього договору та у порядку, зазначеному в п. 2.10. договору.
Відповідно до п.п.3.3.3. п.3.3. договору №155/18-316-114 від 29.08.2008р. позичальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати укладення договорів застави іпотеки, зазначених в п.1.4. цього договору, укласти договори страхування згідно вимог кредитора в ВАТ НАСК «Оранта»на суму що відповідає заставної вартості предмету застави з обов'язковим страховими ризиками для страхування застави пожежа, стихійні явища та з розміром франшизи не більше 10 відсотків від страхової суми на термін дії договору щорічно продовжувати ці договори протягом всього строку дії договорів застави (іпотеки).
Крім того, позичальник зобов'язаний без попередньої письмової згоди кредитора не здійснювати наступних дій на суму, що перевищує 50% розміру максимального ліміту заборгованості, зазначеного в п.1.1.1. цього договору, а саме, не отримувати кредити в інших банківських установах, не здійснювати аваль векселів, не надавати гарантій та поручительств, не здійснювати перевід активів, в т.ч. шляхом створення/вступу до існуючих/збільшення статутних фондів підприємств, установ організації, їх об'єднань, не обтяжувати своє майно будь-якими зобов'язаннями; надати копії відповідних документів, а також повідомляти кредитора про зміну місцезнаходження, номерів телефонів та складу осіб протягом 5 (п'яти) календарних з дня здійснення відповідних змін.
Відповідно до додатку №1 до договору сторони встановили тарифи на послуги з кредитування.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, їх вільного волевиявлення, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.
Обгрунтовуючи недійсність договору невідновлювальної кредитної лінії №155/18-316-114 від 29.08.2008р. позивач вказує, що умови оспорюваного договору відносно зміни процентних ставок за користування кредитом, надання кредиторові права вимагати дострокового погашення кредиту в разі погіршення фінансового стану позичальника, зобов'язання позичальника укласти договори страхування згідно вимог кредитора в ВАТ НАСК «Оранта»суперечать Конституції України, вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Зазначаючи про несправедливість умов спірного договору, позивач посилається на норми Закону України «Про захист прав споживачів», Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, міжнародні нормативно-правові актами, зокрема, Директиву Ради ЄС №93/13/ЄЕС від 05.04.1993р. «Про несправедливі умови в договорах зі споживачами»та Принципи європейського договірного права.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що зазначені законодавчі та нормативно-правові акти не регулюють спірні правовідносини, оскільки позивачу надавався не споживчий кредит, а кредит на поточні потреби суб'єкта підприємницької діяльності.
До того ж, після укладення кредитного договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору застосовується спеціальне законодавство в системі кредитування.
Позивач також стверджує, що положення кредитного договору суперечать приписам ст.1056-1 Цивільного кодексу України.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Договір невідновлювальної кредитної лінії №155/18-316-114 був укладений 29.08.2008р. Цивільний кодекс України доповнений статтею 1056-1 на підставі Закону України №661-VI від 12.12.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 30.12.2008р.
Таким чином, положення статті 1056-1 Цивільного кодексу України не розповсюджуються на спірний договір.
За таких обставин, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог щодо визнання кредитного договору недійсним на вищевказану норму закону є неправомірним.
Що стосується посилань скаржника на невідповідність вимогам чинного законодавства умов спірного договору щодо права кредитора вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань або погіршення фінансового стану позичальника, відсутність права позичальника без попередньої письмової згоди кредитора здійснювати певні дії, та зобов'язання позичальника надавати копії відповідних документів, а також повідомляти кредитора про зміну місцезнаходження, номерів телефонів та інше, викладених у п.п. 3.2.2., 3.3.12, 3.3.15 кредитного договору, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За приписами статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, договір невідновлювальної кредитної лінії №155/18-316-114 від 29.08.2008р. був підписаний сторонами без зауважень та заперечень. Докази складання протоколу розбіжностей або інших заперечень щодо окремих умов спірного договору у матеріалах справи відсутні.
За приписами ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»договірним списанням коштів є списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом
Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
В свою чергу, п.п.2.10., 3.2.5. спірного договору встановлено право банку здійснювати договірне списання грошових коштів для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафів).
Таким чином, посилання скаржника на невідповідність зазначених пунктів кредитного договору чинному законодавству не ґрунтуються на нормах права.
Як зазначалось раніше, п.п. 3.3.3. кредитного договору передбачено, що протягом 5-ти робочих днів від дати укладання договорів застави та іпотеки позичальник зобов'язаний укласти договори страхування згідно вимог кредитора в ВАТ НАСК «Оранта»на суму, що відповідає заставної вартості предмету застави з обов'язковими страховими ризиками.
За приписами ст.8 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя.
Таким чином, позивач як іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.
Твердженням позивача, що п.3.3.3. спірного договору не відповідає ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»судом апеляційної інстанції не беруться до уваги з підстав їх необґрунтованості.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Згідно приписам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень та обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Докази того, що ВАТ НАСК «Оранта»є спорідненою чи пов'язаною особою банку, в матеріалах справи відсутні.
Посилання позивача на несправедливість умов кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків в іноземній валюті, не відповідають дійсності.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Донецької області по справі №1/192пд від 25.10.2010р. за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»м.Київ, в особі Маріупольського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання договору не відновлювальної кредитної лінії №155/18-316-114 від 29.08.2008р. недійсним, що набрало законної сили, встановлена правомірність видачі кредиту в іноземній валюті та, відповідно, здійснення погашення кредиту та сплати відсотків в іноземній валюті за спірним договором.
Слід зазначити, банк виконав свої зобов'язання за спірним договором та надавав позичальнику кредити у формі кредитної лінії, а позивач, в свою чергу, отримував та використовував кредитні кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунках позивача.
Зазначені факти свідчать про схвалення спірного договору позивачем та виникнення відповідних цивільно-правових відносин за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з моменту його укладення.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання договору не відновлювальної кредитної лінії №155/18-316-114 від 29.08.2008р. недійсним.
Що стосується посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, позбавлення позивача права на належний судовий захист з тих підстав, що під час ознайомлення представника позивача з матеріалами справи була відсутня нумерація аркушів у справі, та не надання позивачу копії звукозапису протоколів судових засідань, то вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо тверджень заявника апеляційної скарги про порушення його процесуального права у зв'язку з оцінкою місцевим господарським судом наданої позивачем до суду письмової відповіді на заперечення до позовної заяви як доповнень підстав позову, то суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини не перешкоджали подальшому повному та об'єктивному розгляду справи по суті.
За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. у справі №28/42пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. у справі №28/42пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. у справі №28/42пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді: Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 2 -відповідачам; 1 - у справу, 1 - господарському суду; 1 - ДАГС