донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.06.2011 р. справа №15/31пд/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
Розглянувши апеляційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства "Стахановпромтранс" м.Стаханов Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області від 04.04.2011р. по справі № 15/31пд/2011 ( судді -Пономаренко Є.Ю., Мінська Т.М., Яресько Б.В.)
за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Стахановпромтранс" м.Стаханов Луганської області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Стахановська збагачувальна фабрика" м.Теплогірськ Луганської області
про розірвання договору
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1.-довіреність № б/н від 08.10.2010р.
-ОСОБА_2.-довіреність № 01-20 від 11.01.2011р.
від відповідача -ОСОБА_3.-довіреність № б/н від 26.05.2011р.
Державне відкрите акціонерне товариства "Стахановпромтранс" м.Стаханов Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Стахановська збагачувальна фабрика" м.Теплогірськ Луганської області про розірвання договору.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.04.2011р. по справі № 15/31пд/2011 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати у складі: 85,00 грн. державного мита, а також 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на позивача.
Дане рішення мотивовано наступним:
- умовами договору № 795 від 24.06.2005р., додатковою угодою, рішенням господарського суду Луганської області по справі № 6/5пд від 14.11.2005р.;
-положеннями ст.85, ст.33 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ст.187, ст.188 Господарського кодексу України, ч.1 ст.651, ст.652, п.1, п.4 ч.2 ст.152, ч.1, ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України;
-необгрунтованістю позовних вимог;
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 04.04.2011р. у справі № 15/31пд/2011, позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та розірвати договір № 795 від 24.06.2005р. про подачу та забирання вагонів (транспортне обслуговування) ВАТ "Стахановська збагачувальна фабрика".
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на наступне:
- рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;
- акт звірення від 16.03.2011р., відповідно до якого станом на 01.02.2011р. відповідач мав попередню оплату у розмірі 128815,10грн., однак станом на 11.02.2011р. вона відсутня і заборгованість відповідача склала 100669,01грн.;
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом, між державним відкритим акціонерним товариством "Стахановпромтранс", що є володільцем під'їзної колії, та товариством з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Стаханівська збагачувальна фабрика" (п. 3.2 Статуту), укладено договір №795 від 24.06.2005р. на подання та прибирання вагонів.
Даний договір підписано з боку відповідача з протоколом розбіжностей від 24.06.2005р.
У зв'язку з недосягненням згоди з деяких положень договору, ДВАТ "Стахановпромтранс" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про розгляд розбіжностей, що виникли при укладенні договору №795. За результатами вирішення у судовому порядку зазначеного спору у справі № 6/5пд прийнято рішення від 14.11.2005р., яким позов задоволено частково та певні пункти договору прийнято в редакції позивача.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.02.2006р., рішення у справі № 6/5пд від 14.11.2005р. залишено без змін.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Згідно із ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
За приписами п. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Судовими рішеннями у справі № 6/5пд з вирішення між сторонами переддоговірного спору інше не визначено.
Відповідно до п. 30 договору з урахуванням протоколу розбіжностей договір укладено строком до 20.07.2010р.
Додатковою угодою від 02.06.2010р. строк дії договору продовжено до 31.12.2011р.
Таким чином, договір №795 на подання та прибирання вагонів є укладеним та чинним на даний час.
Положеннями статті 188 Господарського кодексу України регламентовано наступний порядок зміни та розірвання господарських договорів.
1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Доводи позивача щодо істотного порушення умов договору з боку відповідача ґрунтуються на невиконанні відповідачем п.п. 2, 11 та 21 договору.
Вказані доводи відхиляються з наступних підстав.
1.Відповідно до п. 2 договору відповідач зобов'язаний надати позивачу річні плани прибуття та відправлення вантажів за два місяці до початку року.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача пояснив, що відповідач надавав йому річні плани прибуття та відправки вантажів, обумовлені в п.2 договору № 795 на подачу та прибирання вагонів (транспортне обслуговування) від 24.06.2005р.
Позивач вказує, що у 2010 році він звернувся до відповідача про розірвання договору.
Відповідачем план перевезення надано листом від 24.12.2010р. № 2027, тобто з порушенням встановленого строку.
В результаті позивач вважає, що він порушив порядок внесення змін до господарського договору для обслуговуваних підприємств, передбачений п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, за якою сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Так, вказане порушення встановленого строку не позбавило позивача значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Станом на день звернення позивача до господарського суду вказаний план перевезення вже був наданий йому відповідачем. Мало місце прострочення виконання відповідачем вказаного положення договору, яке усунено до подачі позову до суду. Отже, станом на день подачі позову до суду вже не існувало невиконання відповідачем положень п. 2 договору. Тому, наведені доводи позивача не можуть бути підставою для розірвання договору.
2. Позивач посилається на недотримання відповідачем строків щодо завантаження та розвантаження вантажів згідно із п. 11 договору.
Відповідно до п. 11 договору на завантаження та розвантаження вантажів відповідачу надаються наступні строки між володільцем під'їзного шляху позивача та станцією приєднання Стаханов Донецької залізниці:
- по завантаженню вугілля -шляхи № 8, 9 станції Теплогірськ -5 хвилин на один вагон;
- по розвантаженню вугілля -шляхи № 11 станції Теплогірськ -0,06 години на один вагон;
- по розвантаженню вугілля -шляхи № 25 станції Теплогірськ -0,43 години на одночасний фронт розвантаження.
За п. 9 договору одночасний фронт постановки вагонів на завантаження/розвантаження встановлено по розвантаженню вугілля шляхи №№11,25 -6-10 вагонів, по завантаженню вагонів шляхи №№ 8,9 -8-10 вагонів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем не наведено обґрунтування вказаних доводів із зазначенням конкретних фактичних обставин неналежного виконання відповідачем положень п. 9 договору (тобто не зазначено в які дати та часи відповідачем порушено строки завантаження та розвантаження вантажів). При цьому, не надано й належних доказів, що могли б підтвердити такі доводи, як фактичні обставини.
З приводу положень п. 11 договору відповідач зазначає наступне. Позивач своїм тепловозом забирає вагони зі станції Стаханов та транспортує їх відповідачу під вивантаження. Далі тепловоз від'їжджає та знаходиться в розпорядженні позивача, а відповідач за допомогою вагонотовкача завозить вагони на вагоноопрокидувач та здійснює розвантаження. Після вивантаження партії вагонів відповідач надає позивачу заявку для транспортування вагонів під завантаження. Після перевезення вагонів під завантаження тепловоз знов від'їжджає і перебуває в розпорядженні позивача. За умовами п. 14 договору передача та приймання вагонів при поданні їх під розвантаження або завантаження проводиться по пам'ятках. В пам'ятках зазначається час з моменту доставки позивачем вагонів відповідачу та до моменту приймання вагонів з вантажем або порожніх вагонів. Проте, тепловоз задіяний лише на час маневрових робіт: транспортування вагонів з фронту розвантаження на фронт завантаження фабрики. Отже, не весь час, зазначений в пам'ятках, тепловоз позивача надає послуги відповідачу.
В будь-якому разі обставини щодо виконання положень п. 11 договору не можуть бути підставами розірвання договору. Наведені доводи щодо неналежного виконання положень п. 11 договору не свідчать про наявність істотного порушення, оскільки дійсні обставини не позбавляють позивача значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору.
3. Доводи позивача про те, що відповідач систематично порушує строки та порядок оплати наданих послуг, зазначених у до п. 21 договору господарським судом відхилено з наступних підстав.
Положеннями п. 21 договору, зокрема, передбачено:
"Всі платежі, вказані в пунктах 17, 18, 19, абз. 3 пункт 20, 27 цього договору здійснюється "Підприємством "шляхом попереднього перерахування щодекадно коштів на розрахунковий рахунок "Транспорту" з врахуванням запланованого об'єму прибуття і відправлення вантажів, а також оплати за користування вагонами. Остаточний розрахунок "Підприємство" зобов'язано зробити протягом трьох робочих днів наступного місяця за результатами відпрацьованого місяця. Платіжна вимога, відомості на зроблені послуги з перевезення вугілля, розрахунки відомостей оплати за користування вагонами відправляються рекомендованою кореспонденцією або вручаються під розпис при звіренні в бухгалтерію "Транспорту".
По закінченні місяця "Підприємство" направляє в бухгалтерію "Транспорту" свого представника для проведення звірення і підписання до п'ятого числа кожного місяця акту звірення і підписання акту виконаних робіт."
Відповідачем подано складений зі свого боку акт звірення взаєморозрахунків, за яким сальдо станом на 03.02.2011р. (день подачі позову до суду), складає 70 287,55 грн. на користь відповідача - ВАТ "Стахановська збагачувальна фабрика".
Згідно акту звірення, складеному позивачем від 16.03.2011р., сальдо на 01.02.2011р. складало 128 815,10 грн. на користь відповідача, тобто існувала попередня оплата на вказану суму.
Обґрунтованість позовних вимог перевіряється судом за станом на день подачі позову до суду.
Позивачем не доведено наявність боргу відповідача станом на день звернення до суду з позовною заявою.
Крім того, слід зазначити, що сума грошових коштів, необхідних для попереднього перерахування щодекадно на розрахунковий рахунок позивача з врахуванням запланованого об'єму прибуття і відправлення вантажів, може варіюватися. У зв'язку з цим, договором передбачено, що остаточний розрахунок підприємство відповідача зобов'язано зробити протягом трьох робочих днів наступного місяця за результатами відпрацьованого місяця.
З наведеного слідує, що доводи позивача не можуть свідчити про істотне порушення договору та відповідно не можуть бути підставами для розірвання договору.
Доводи позивача щодо істотної зміни обставини -підвищення заробітної плати та вартості паливно-мастильних матеріалів, енергоносіїв, ремонтно-відновлювальних та капітальних робіт, господарським судом вірно відхилено з наступних підстав.
Норми статті 652 Цивільного кодексу України, що регламентує зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, передбачають зокрема наступне:
1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У суду відсутні правові підстави розірвання договору на підставі вказаної норми, оскільки у спірній ситуації відсутні одночасно всі умови, визначені в наведеній статті.
Вартість одного тонно-кілометра визначено у п. 19 договору з урахуванням рішення суду з переддоговірного спору у справі № 6/5пд та складає 25,12 коп.
Відсутні умови, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 152 Цивільного кодексу України.
Із суті договору та звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (п. 4 ч. 2 ст. 152 ЦК України).
Договірна ціна - вартість одного тонно-кілометра не є державною фіксованою чи регульованою ціною, а є відповідно вільною ціною, що визначена у договорі укладеному між двома суб'єктами господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Так, відсутні підстави вважати, що у даному випадку із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тому, відповідно відсутні умови, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 152 Цивільного кодексу України.
Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку, що відсутні фактичні обставини та нормативно визначені підстави розірвання договору, тому правомірно відмовив у задоволенні позову.
За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.
З огляду на викладене, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 49, ст. 101, ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1) Апеляційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства "Стахановпромтранс" м.Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 04.04.2011р. по справі № 15/31пд/2011 залишити без задоволення.
2) Рішення господарського суду Луганської області від 04.04.2011р. по справі №15/31пд/2011 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Т.А.Шевкова
Надіслано 5 примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду