донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.06.2011 р. справа №29/71
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1. -за довіреністю №09/2521 від 16.07.2010р.
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «СервісІнвестБуд», м.Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від31.03.2011 року
у справі№29/71 (головуючий суддя Риженко Т.М., судді: Лейба М.О., Курило Г.Є.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «СервісІнвестБуд», м.Маріуполь Донецької області
простягнення заборгованості в розмірі 75 258,86грн.
У 2010 році Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маруполь Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СервісІнвестБуд», м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 75258,86грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.11р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області задоволені в повному обсязі.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СервісІнвестБуд», м.Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 31.03.11 р. скасувати.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маруполь Донецької області надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СервісІнвестБуд», м.Маріуполь Донецької області до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 22.04.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські зобов»язання щодо поставки товару, а саме правочин здійснено в усній формі.
На підставі листів відповідача з травня 2008р. по жовтень 2010р. (т.1, арк.с. 14-27) позивачем здійснено поставку товару на суму 75 541,53грн. з урахуванням повернення невикористаних матеріалів відповідно до накладних №252868, №252887, №259687, №259667, №271711, №271064, №271087, які підписані обома сторонами.
Товар відповідачем прийнятий через представника відповідно до довіреності серії ЯОХ №524179.
Позивачем для оплати були пред'явлені платіжні вимоги-доручення на загальну суму 75 541,53грн.: №80506 від 31.07.08р. на суму 119959,93грн.; №80666 від 30.09.08р. на суму 25369,93грн.; №80709 від 30.10.08р. на суму 9 424,80грн., які також були скореговані.
05.08.2009р. між сторонами було здійснено зарахування зустрічних позовних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, що підтверджується повідомленням комбінату №14/05-301, відповідно до якого була частково погашена заборгованість по рахунку №80709 від 30.10.2008р. на суму 282,67грн.
В зв»язку з невиконанням відповідачем своїх зобов»язань щодо оплати поставленного товару позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № №09/1-2/4-36 від 23.07.2010р., яка залишена відповідачем без задоволення. Тому, рахується борг в розмірі 75 258,86грн.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи та листування між сторонами, в платіжних вимогах-дорученнях та накладних відсутнє будь-яке посилання на договір.
Товар відповідачем прийнятий через представника відповідно до довіреності серії ЯОХ №524179, в якій визначено в якості підстави отримання товару договори №217/8389 від 03.11.2006р., №198/9884 від 05.12.2005р., які за своєю правовою природою є договорами підряду, умовами яких не передбачено саме поставку матеріалів, а лише виконання робіт.
Відповідачем, суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень щодо кількості, якості або ассортименту поставленного товару, щодо відмови відповідача від поставленного обсягу товару відповідно до ст. ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що відповідач своїми конклюдентними діями щодо прийняття матеріалів та використання їх у господарській діяльності підтвердив існування саме фактичних правовідносин з поставки товару відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, які підпадають під регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином і в строк, встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України своїх зобов”язань щодо оплати прийнятого та використаного ним у господарській діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «СервісІнвестБуд», м.Маріуполь Донецької області суму заборгованості в розмірі 75258,86грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Посилання скаржника на отримання товару в рамках договорів №217/8389 від 03.11.2006р., №198/9884 від 05.12.2005р. є безпідставним, оскільки не надано належних доказів поставки товару саме за даними договорами, строк дії яких закінчився на момент здійснення поставки.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011 року у справі №29/71, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СервісІнвестБуд», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011 року у справі №29/71 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011 року у справі №29/71 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Дон. обл.