донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.05.2011 р. справа №5/16/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алєєвої І.В.
суддів: Величко Н.Л., Москальової І.В.
при секретарі: Кобзар М.В.
За участю представників
сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: ОСОБА_1 - за дов. від 24.03.2011р. б/н
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” с.Солодководне Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області:
від 19.04.2011р. у справі №5/16/10 (суддя: Ярешко О.В.)
за позовом: ОСОБА_2 с.Солодководне Запорізької області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” с.Солодководне Запорізької області
про: стягнення вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ “АФ “Солодководне” 345 242,55грн.
Ухвалою господарський суд Запорізької області (суддя: Ярешко О.В.) від 19.04.2011р. у справі №5/16/10 відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” про визнання наказів господарського суду Запорізької області такими, що не підлягають виконанню по справі №5/16/10.
За матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” звернулось в порядку ст.117 ГПК України до господарського суду Запорізької області про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №5/16/10.
Оскаржена ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями ст.116, ст.117 ГПК України, ст.12, ст.49, ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” (зі змінами та доповненнями); тим, що накази від 25.10.2010р. по справі №5/16/10 на день судового розгляду є виконаними органами державної виконавчої служби.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” з прийнятою ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. у справі №5/16/10 не погодилось та подало апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що 21.09.2010р. ОСОБА_2 та ТОВ “Агрофірма “Солодководне” уклали угоду про виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. №5/16/10, яка є достатнім документом, що свідчить про належне та повне фактичне виконання боржником у добровільному порядку рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. у справі №5/16/10 і є підставою для складення органом державної виконавчої служби акту про повне фактичне добровільне виконання боржником судового рішення та закінчення виконавчого провадження; на те, що факт отримання ОСОБА_2 від уповноваженого представника боржника 45 000грн. в рахунок погашення боргу по судовому рішенню господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. у справі №5/16/10 підтверджується також розпискою про одержання виконання в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Згідно зі ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, у тому числі ухвали про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених ним Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. по справі №5/16/10 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” про стягнення вартості належної позивачу частин майна у статутному капіталі ТОВ “АФ “Солодководне” в сумі 345 242,55грн.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.09.2010р. у справі №5/16/10 рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. по справі №5/16/10 залишено без зміни.
На виконання судового рішення 25.10.2010р. господарським судом Запорізької області видано накази про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” на користь ОСОБА_3 вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ “АФ “Солодководне” 345 242,55грн., 3 452,42грн. -витрат зі сплати державного мита, 236грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 700грн. -витрат на проведення судової експертизи.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, 21.09.2010 р. між ОСОБА_2 (“Кредитор”) та ТОВ “Агрофірма “Солодководне” (“Боржник”) укладено угоду про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.2010 р. №5/16/10, згідно якої ОСОБА_2 (“Кредитор”) отримав від уповноваженого представника “Агрофірма “Солодководне” (“Боржник”) 45 000 грн. в рахунок погашення боргу по судовому рішенню; на підставі ст.605 ЦК України кредитор прощає боржнику решту боргу по судовому рішенню; відмовляється від його примусового стягнення, у зв'язку із чим, вказане судове рішення та наказ, виданий на його виконання, не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, а вказані в судовому рішенні суми не підлягають стягненню із боржника (сплаті ним).
За текстом вищезазначеної угоди, угода є достатнім документом, що свідчить про належне та повне фактичне виконання боржником у добровільному порядку рішення і є підставою для складення виконавчою службою акту про повне фактичне добровільне виконання боржником судового рішення та закінчення виконавчого провадження відкритого на підставі наказу, виданого на його виконання, якщо таке буде відкрито.
Згідно п.п.2, 3 угоди внаслідок укладання угоди, кредитор не має права звертатися до органів державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення та зобов'язується цього не робити; а кредитор зобов'язується відразу після отримання наказу, виданого на виконання судового рішення, передати його боржнику.
Відповідно до п 5 угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.
За приписом ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
21.09.2010 р. ОСОБА_2 оформив розписку щодо отримання ним від представника ТОВ “Агрофірма “Солодководне” 45 000 грн.00 коп. в рахунок погашення боргу по судовому рішенню.
16.03.2011 р. Відділом державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу 5/16/10, виданого 25.10.2010р. про стягнення з ТОВ “Агрофірма “Солодководне” на користь ОСОБА_2 вартості частки майна у розмірі 345 242 грн. 55 коп. та на виконання наказу 5/16/10, виданого 25.10.2010 р., про стягнення з ТОВ “Агрофірма “Солодководне” на користь ОСОБА_2 3 452 грн. 42 коп. - державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 700 грн. - витрат на проведення судової експертизи.
Як свідчать матеріали справи, накази від 25.10.2010р. у справі №5/16/10 виконані на підставі п.8 ч.1.ст.49 Закону України “Про виконавче провадження”.
За приписами п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
24.03.2011р. Відділом державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження.
Постанови про закінчення виконавчого провадження мотивовані тим, що згідно розписки про одержання виконання в повному обсязі від 21.09.2011р. та Угоди про виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. у справі №5/16/10 ОСОБА_2 не має жодних матеріальних претензій та вимог по справі №5/16/10.
Як при розгляді даної справи в господарському суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного провадження заявником не надано доказів оскарження відповідних постанов органу державної виконавчої служби про відкриття та про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказів, виданих 25.10.2010р. у справі №5/16/10.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.
Згідно зі ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, у тому числі ухвали про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Після видачі наказу суд на підставі частини четвертої статті 117 ГПК з урахуванням конкретних обставин справи може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у зв'язку з припиненням обов'язку боржника добровільним виконанням.
Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведений перелік підстав є вичерпним.
З огляду на те, що винесені постанови про закінчення виконавчого провадження судова колегія вважає, що доводи заявника апеляційної скарги не містять підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Мотиви апеляційної скарги заявника апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
При цьому судова колегія зазначає, що в даному випадку підстави для зміни чи скасування оскарженої ухвали місцевого господарського суду відсутні, оскільки ухвала господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. у справі №5/16/10 є законною та обгрунтованою.
Результати апеляційного провадження у справі №5/16/10 оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст. 811, ст.85, ст.87, ст.ст.91-93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105, ст.106, ст.117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. у справі №5/16/10 - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Солодководне” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. у справі №5/16/10 - залишити без задоволення.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова
Повний текст постанови складено 03.06.2011р.