донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.05.2011 р. справа №3/22
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Ложка Н.Л.
від позивача:ОСОБА_1. -за дов. № 176 від 01.03.11 р.
від відповідача:ОСОБА_2. -за дов. № 697-01/5а від 30.05.11 р.,
Ткачов В.І. - директор
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", м. Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від20.04.2011 року
у справі№ 3/22 (суддя Гассій О.В.)
за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ
до відповідачаДержавного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", м. Горлівка Донецької області
простягнення 44144 грн. 12 коп., з яких: пеня в сумі 23814 грн. 59 коп. та штраф у сумі 20329 грн. 53 коп.
У 2011 році Державне підприємство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", м. Горлівка Донецької області про стягнення 44144 грн. 12 коп., з яких: пеня в сумі 23814 грн. 59 коп. та штраф у сумі 20329 грн. 53 коп.; забезпечення виконання договору у розмірі 2% від вартості договору у розмірі 28800 грн. 00 коп.; про зобов»язання відповідача надати позивачу узгоджений в Міністерстві палива та енергетики України та в Національній комісії регулювання електроенергетики України керівний методологічний документ з нормування витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мережах та результати її випробування.
Позивач 20.04.11 року надав до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, яким просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 23814 грн. 59 коп., штраф у розмірі 20329 грн. 53 коп. та просив суд зменшити позовні вимоги на суму 28800 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.11 р. позовні вимоги Державного підприємства „Національна енергетична компанія „УКРЕНЕРГО” м. Київ до Державного Донбаського підприємства з пуску, налагоджуванню, вдосконаленню технології та експлуатації електростанцій та мереж „ДонОРГРЕС” м. Горлівка були задоволені в сумі 44144 грн. 12 коп., з яких: пеня в сумі 23814 грн. 59 коп. та штраф в сумі 20329 грн. 53 коп.
Відповідач, Державне Донбаське підприємство з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", м. Горлівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.04.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні надав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив залишити апеляційну скаргу -без задоволення, а рішення господарського суду змінити шляхом задоволення вимог про стягнення нового розрахунку пені в розмірі 36894 грн. 15 коп. по п.5.3 договору замість вже стягнутої пені в сумі 23814 грн. 59 коп. Судова колегія роз»яснює позивачу про неможливість в апеляційному провадженні зміни позивачем предмету, розміру або підстави його позовних вимог. До того ж а апеляційному порядку рішення суду ним не оскаржено.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 3/22 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.09 року між Державним підприємством „Національна енергетична компанія „УКРЕНЕРГО” м. Київ (Замовник) та Державним Донбаським підприємством з пуску, налагоджуванню, вдосконаленню технології та експлуатації електростанцій та мереж „ДонОРГРЕС” м. Горлівка (Виконавець) було укладено договір № 09.307.009/157/01-09, згідно умов якого „Виконавець” зобов'язується за завданням „Замовника” виконати роботу „Дослідження та розробки в галузі енергетики” (Розробка Керівного Методологічного документу та відповідного програмного забезпечення з нормування витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мереж), а „Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу на умовах Договору.
У відповідності до п. 1.2 договору, результатом роботи є Керівний Методологічний документ та відповідне програмне забезпечення з нормування витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мережах.
Пунктом 1.3. договору сторони передбачили, що „Виконавець” зобов'язується виконати роботу за цим договором у відповідності до Технічної програми (додаток № 1), календарного плану (додаток № 2) і Калькуляції кошторисної вартості роботи (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною даного договору.
Договір було укладено відповідно до тендерної пропозиції виконавця, акцептованої 02.09.2009 р. за результатами проведених відкритих торгів.
Згідно п. 7.1 договору, строк дії договору встановлений до 30.09.10 р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Загальна вартість договору становить 1440000 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ - 240000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2.2 договору, оплата за договором здійснюється „Замовником” наступним чином:
- Аванс у розмірі 30 відсотків загальної вартості Договору, що складає 432000,00 грн., в тому числі ПДВ - 72000,00 грн., сплачується на розрахунковий рахунок виконавця протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту підписання Договору сторонами;
- Подальші розрахунки здійснюється „Замовником” по факту виконання окремих етапів роботи (з урахуванням авансу) протягом 20 робочих днів з дня підписання сторонами відповідного акту виконаних робіт за етапом.
Календарним планом передбачено, що відповідач зобов'язувався виконати роботи у 3 етапи, а саме:
1 етап - розробка технічного завдання та погодження в МПЕ та НКРЕ -строк виконання цих робіт 2 місяці;
2 етап - розробка Керівного Методологічного документу (Методики) з нормуванням витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мережах та результати її випробування - 6 місяців;
3 етап - програмне забезпечення з нормування витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мережах та результати його випробування -ІІІ квартал 2010 року.
Згідно п. 3.1. договору, „Виконавець” приступає до виконання своїх обов'язків за Договором з моменту підписання Договору сторонами. Строк завершення роботи - ІІІ квартал 2010 року.
Пунктом 3.2 договору зазначено, що приймання-передача виконаного етапу робіт оформлюється відповідними актами виконаних робіт, які є підставою для взаємних розрахунків.
Позивач надав до суду першої інстанції акти приймання робіт № 1 від 15.12.09 р., № 2 від 15.07.10 р. та № 3 від 28.12.10 р.
Відповідно до п. 3.6. договору, „Виконавець” вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо виконання роботи у повному обсязі, з моменту підписання сторонами останнього акту виконаних робіт за етапом.
Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач порушив строки виконання ним своїх договірних зобов»язань за Актом приймання робіт № 3 від 28.12.10 р. по ІІІ етапу, який підписаний 28.12.10 року.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 23814 грн. 59 коп., штрафу в сумі 20329 грн. 53 коп., забезпечення виконання договору у розмірі 2% від вартості договору у розмірі 28800 грн. 00 коп., зобов»язання відповідача надати позивачу узгоджений в Міністерстві палива та енергетики України та в Національній комісії регулювання електроенергетики України керівний методологічний документ з нормування витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мережах та результати її випробування.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за договором Замовник і Виконавець несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України). у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх обов»язків за договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки в повному обсязі та сплачує штрафні санкції, які встановлені договором.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що за кожний випадок порушення узгодженого календарного плану Виконавець виплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми відповідного етапу, але не більше суми, що одержана від застосування до розрахунку фінансових санкцій подвійної ставки НБУ, що діяла у термін, за який виплачується пеня.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;
- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;
- якщо було допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.
Тому, для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій. Оскільки сторони в п. 5.3 договору передбачили, що за кожний випадок порушення узгодженого календарного плану Виконавець виплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми відповідного етапу, але не більше суми, що одержана від застосування до розрахунку фінансових санкцій подвійної ставки НБУ, що діяла у термін, за який виплачується пеня, то судова колегія вважає, що в даному випадку на підставі приписів ст. 231 Господарського кодексу України повинен бути нарахований лише штраф, в той час як відсутні підстави для стягнення заявленої позивачем пені саме на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Ствердження суду першої інстанції, що в даному випадку нібито існує основна відповідальність та додаткова відповідальність є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки штрафна санкцій у вигляді пені за договором встановлена за той же вид правопорушення, що й за законом, і в такому випадку повинен застосовуватися її розмір, встановлений сторонами в договорі. До того ж посилання суду на п.5.1 договору з врахуванням тільки першого речення цього пункту договору в рішенні суду є помилковим, оскільки навіть в цьому пункті договору сторони домовилися про застосування штрафних санкцій при неналежному виконанні умов договору, які передбачені договором, на що взагалі суд першої анстанції не звернув уваги.
Сторони в календарному плані до укладеного договору домовились, що роботи з програмного забезпечення з нормування витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мережах та результати його випробування відповідач повинен був виконати за ІІІ квартал 2010 р.
З акту № 3 вбачається, що відповідач виконав роботи по третьому етапу на суму 203295 грн. 28 коп., даний акт було підписано лише 28.12.10 р.
Судова колегія вважає, що позивач необґрунтовано розрахував штрафні санкції з суми невиконаних робіт у розмірі 290421 грн. 83 коп., оскільки аванс у розмірі 87126 грн. 55 коп. не є вартістю узгодженого сторонами етапу і відносини між сторонами з використання вже отриманого авансу врегульовані п. 5.5 договору.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 23814 грн. 59 коп. та штраф в сумі 20329 грн. 53 коп., виходячи з суми невиконаних робіт нібито у розмірі 290421 грн. 83 коп. та застосувавши при розрахунку суми пені вимоги ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України. В той же час мотивування висновку суду про необхідність застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, у вигляді штрафу є вірним і таким, що підлягає залишенню без змін.
Отже, судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 23814 грн. 59 коп. та штрафу в сумі 20329 грн. 53 коп. слід задовольнити частково, у зв»язку з чим до стягнення з Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", м. Горлівка Донецької області на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ підлягає пеня у розмірі 6992 грн. 80 коп. (виходячи з подвійної облікової ставки НБУ) та штраф у розмірі 14230 грн. 67 коп. у відповідності до приписів п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки в даному випадку у відповідача існує не грошове зобов»язання, а саме обов»язок виконати роботи у погоджений сторонами строк, факт прострочення виконання робіт позивачем доведено і відповідачем не спростовано. Доводи відповідача про наявність прострочки кредитора не доведені суду належними засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду із позовом просив також стягнути з відповідача на користь позивача забезпечення виконання договору, розміщеного на рахунку замовника, у розмірі 2% від вартості договору, що становить 28800 грн. 00 коп., зобов»язати відповідача надати позивачу узгоджений в Міністерстві палива та енергетики України та в Національній комісії регулювання електроенергетики України керівний методологічний документ з нормування витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мережах та результати її випробування. Причому ці вимоги були оплачені державним митом відповідно передбаченого законом порядку.
Заявою від 20.04.11 р. позивач зменшив позовні вимоги на суму 28800 грн. 00 коп. Наведена заява судом першої інстанції була прийнята до розгляду та позовні вимоги розглядалися при її врахуванні. Щодо вимоги немайнового порядку в матеріалах справи взагалі відсутня будь-яка заява або клопотання позивача про її неврахування судом або т.і. Суд першої інстанції також не визначився ніяким чином щодо цієї вимоги.
В судовому засіданні при апеляційному перегляді справи позивач визначився про те, що в частині зобов»язання відповідача надати позивачу узгоджений в Міністерстві палива та енергетики України та в Національній комісії регулювання електроенергетики України керівний методологічний документ з нормування витрат електроенергії в магістральних та міждержавних електричних мережах та результати її випробування позивач при розгляді справи судом першої інстанції мав на увазі відмову від позову відповідно до вимог ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, яка фактично була прийнята судом.
Оскільки суд першої інстанції розглядав позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача суми пені та штрафу, то апеляційна інстанція переглядає справу в межах розглянутих судом першої інстанції вимог, з припиненням провадження по справі відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в іншій частині вимог, оскільки під зменшенням позовних вимог розуміється тільки право позивача зменшити розмір вже заявлених вимог, а не виключення немайнової вимоги з предмету позову «по умолчанию».
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом частково порушені і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011 р. у справі № 3/22 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга -частковому задоволенню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 44144 грн. 12 коп. слід задовольнити частково в розмірі 21223 грн. 47 коп. з відмовою і припиненням провадження по справі в іншій частині позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судових витрат по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, п.4 ч.1 ст.80, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011 року у справі № 3/22 -частково задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011 року у справі № 3/22 - частково скасувати.
Задовольнити частково позовні вимоги Державне підприємство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ до Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", м. Горлівка Донецької області про стягнення 44144 грн. 12 коп.
Стягнути з Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", 84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 4 «А», ЗКПО 04624513 на користь Державне підприємство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 25, ЗКПО 00100227 пеню у розмірі 6992 грн. 80 коп., штраф у розмірі 14230 грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 21 грн. 23 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 113 грн. 46 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Державне підприємство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ до Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", м. Горлівка Донецької області про стягнення 22920 грн. 65 коп.
Припинити провадження по справі №3/22 в іншій частині позову.
Стягнути з Державне підприємство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 25, ЗКПО 00100227 на користь Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДонОРГРЕС", 84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 4 «А», ЗКПО 04624513 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 114 грн. 60 коп.
Доручити господарському суду Донецької області видати накази.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011 року у справі № 3/22 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Дон. обл.
Ложка Н.Л.