донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.05.2011 р. справа №1/116
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Ложка Н.Л.
від позивача:ОСОБА_1. -за дов. № 14 від 28.02.11 р.
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Авто", м. Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від07.04.2011 року
у справі№ 1/116 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз", м. Одеса
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Авто", м. Сєвєродонецьк Луганської області
простягнення 57616 грн. 99 коп.
У 2009 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз", м. Одеса звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Авто", м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення штрафу у розмірі 28485 грн. 00 коп., суму неотриманого прибутку у розмірі 29686 грн. 13 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.09.09 р. було повернуто зустрічну позовну заяву відповідача без розгляду.
Позивач 18.09.09 р. надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 28485 грн. 00 коп. та суму неотриманого прибутку у розмірі 29131 грн. 99 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.09.09 р. провадження по справі було зупинено до розгляду апеляційної скарги відповідача.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.10.09 р. ухвалу господарського суду Луганської області від 15.09.09 р. було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.09 р. ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції було залишено без змін, у зв»язку з чим господарський суд ухвалою від 26.05.10 р. поновив провадження по справі.
Ухвалю суду першої інстанції від 10.06.10 р. провадження по справі було зупинено до вирішення справи № 31/41-10-2078 господарським судом Одеської області та набранням рішенням законної сили.
29.07.10 року провадження по справі № 1/116 було поновлено та ухвалою суду першої інстанції від 29.07.10 р. -зупинено.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.03.11 р. провадження по справі було поновлено після прийняття рішення господарським судом Одеської області по справі № 31/41-10-2078.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.04.11 р. позовні вимоги були задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Авто", м. Сєвєродонецьк Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз", м. Одеса 28485 грн. 00 коп. штрафу та 29131 грн. 99 коп. неотриманого прибутку.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега-Авто", м. Сєвєродонецьк Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 07.04.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 16.05.11р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 10.05.11р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 10.05.11 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 1/116 та наданих представником позивача пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, через невиконання відповідачем зобов»язань за договором купівлі-продажу від 11.03.09 р. № 01/09 про поставку автобусу, позивач не виконав договір фінансового лізингу від 05.03.09 р. № 004-ЛГ-С-Ф-055 про передачу автобусу у лізинг, у зв»язку з чим останнім не отримано прибутку у розмірі 29131 грн. 99 коп. лізингових платежів.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 28485 грн. 00 коп. та суми неотриманого прибутку у розмірі 29131 грн. 99 коп., враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 18.09.09 р.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, тобто збитки є наслідком порушення зобов»язання боржником. Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов»язання; наявність збитків; причинний зв»язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов»язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб та вина боржника.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.11 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 06.12.10 р. по справі № 20-31/41-10-2078 за позовом ТОВ "Омега-Авто" до ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" про визнання договору купівлі-продажу № 01/09 недійсним було встановлено, що 11.03.09 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега-Авто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" було укладено договір купівлі-продажу № 01/09; лізингова компанія не отримала від Товариства повідомлення про надходження товару на його склади та сама поставка не була проведена, тим самим позивач по справі № 20-31/41-10-2078 відмовився від виконання своїх зобов»язань за даним договором; зважаючи на неналежне виконання Товариством своїх зобов»язань за договором купівлі-продажу від 11.03.09 р. № 01/09, договір фінансового лізингу № 004-ЛГ-С-Ф-055 від 05.03.09 не відбувся. У позовних вимогах було відмовлено і договір не був визнаний недійсним.
Як правомірно встановив суд першої інстанції, не одержаними доходами є така втрата кредитором очікуваного збільшення (приросту) у майні, які ґрунтуються на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість одержання ним грошових сум або інших цінностей, як би зобов'язання було виконано боржником. Тобто, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Між сторонами 11.03.09 року було укладено договір купівлі-продажу № 01/09, згідно умов якого продавець зобов»язався поставити та передати у власність покупця автобус ПАЗ 32054-07 у кількості 1 шт. за ціною189900 грн.
Згідно п. 1.5 договору, продавець повідомлений покупцем про необхідність придбання автобусу для його подальшої передачі у фінансовий лізинг фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.
При цьому, 05.03.09 року, до укладання договору купівлі-продажу, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. було укладено договір фінансового лізингу № 004-ЛГ-С-Ф-055, відповідно до умов якого позивач прийняв зобов»язання придбати у третьої особи для передачі у фінансовий лізинг автобус ПАЗ 32054-07 лізингоотримувачу ОСОБА_2.
Позивач належним чином виконав свої зобов»язання з перерахування відповідачу попередньої оплати 12.03.09р. в сумі 189 900 грн. В рішенні по справі № 20-31/41-10-2078 судом було встановлено, що відповідач не виконав прийняте ним зобов»язання з продажу автобусу ПАЗ 32054-07, оскільки відсутні товаро-розпорядчі документи на передачу автотехніки, акт приймання-передачі.
Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до норми ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.9 договору сторони передбачили, що у випадку, коли продавець за незалежними від покупця причинам відмовляється від постачання товару, який у повному обсязі сплачено покупцем на умовах даного договору, він сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від суми попередньої оплати.
Оскільки відповідач не надав до суду першої інстанції належних доказів виконання ним умов договору купівлі-продажу від 11.03.09 р. № 01/09, то господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 28485 грн. 00 коп. штрафу у розмірі 15% від суми передплати та неотриманого прибутку у розмірі 29131 грн. 99 коп., який позивач отримав би у якості своєї комісійної винагороди за договором фінансового лізингу, що не відбувся з вини відповідача.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невиконання позивачем його зобов'язань за договором фінансового лізингу знаходиться у прямому причинному зв»язку з порушенням відповідачем зобов»язань за договором купівлі-продажу від 11.03.09 р. № 01/09, оскільки є однаковими предмети договорів щодо видових ознак автобусу, який підлягав придбанню та передачі.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2011 р. у справі № 1/116 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Авто", м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2011 р. у справі № 1/116 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2011 р. у справі № 1/116 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Луг. обл.
Ложка Н.Л.