06.06.2011 року Справа № 5005/1721/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Головко В.Г., Стрелець Т.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представників сторін :
позивача -Широких Є.С.
відповідача -1 -Грабильнікова Т.Л.
третьої особи -Гончаренко Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7.04.2011р. у справі
за позовом Дніпропетровської гідрогеолого - меліоративної експедиції, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
до відповідача-1 Регіонального відділення фонду державного майна України у Дніпропетровській області
відповідача-2 Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області
відповідача-3 Приватного акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції
з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області
про спонукання вчинити дії
7.02.2011р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов Дніпропетровської гідрогеолого - меліоративної експедиції (далі Експедиція) про стягнення з регіонального відділення фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі Фонд держмайна) 18899,42гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є балансоутримувачем нерухомого майна, розташованого за адресою : смт. Ювілейне, вул. Радгоспна,42. У 2009р. Фонд держмайна та приватне акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції (далі Банк) уклали договір оренди частини вказаного нерухомого майна. При цьому, в порушення приписів чинного законодавства в договорі було зазначеною, що отриману від Банку орендну плату буде розподілено між Фондом держмайна та Експедиція у співвідношенні 70 та 30%, в той час, як розподіл повинен відбуватися у співвідношенні 50 на 50%. В зв'язку з цим позивач не отримав 18899,42гр.
Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив зобов'язати Банк перерахувати в рахунок наступних платежів по договору оренди на користь Експедиції 18899,42гр., а Фонд держмайна та головне управління державного казначейства України в Дніпропетровській області (далі Казначейство) -зарахувати оплату 18899,42гр., здійснену Банком, в рахунок наступних платежів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 7.04.2011р. (суддя Коваль Л.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області (далі КРУ) звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Позивач підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідачі-2,3 в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з'явились, про причини неявки суд не проінформували. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідачів, яких належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що позивачем обрано не передбачений законом спосіб для захисту своїх інтересів, які у даному випадку співпадають з інтересами держави щодо матеріального забезпечення бюджетної установи з огляду на таке.
Умови договору оренди від 15.09.2009р. в частині розподілу між балансоутримувачем та державним фондом у співвідношенні 30 та 70% на користь останнього, не відповідали приписам чинного та той час законодавства, зокрема, п.30 ч2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” яким передбачено, що до державного бюджету зараховується 50% орендної плати за користування майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету та п.25 ч2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” аналогічного змісту. Внаслідок цього до державного бюджету надійшло на 18899,42гр. більше, ніж повинно було сплачено при дотриманні сторонами при укладенні договору оренди вимог чинного законодавства, а позивач, який є державною установою, що фінансується з державного бюджету, не отримав 18899,42гр.
Питання перерозподілу зайво сплаченої орендної плати врегульовано законом. Так, в п.16 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (затв. постановою КМУ від 4.10.1995р. N786) передбачено, що суми орендної плати, зайво перераховані до бюджету або орендодавцеві, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платникові в 5-денний термін від дня одержання його письмової заяви.
Зі змісту вказаної норми закону слідує, що зарахування таких сум в рахунок наступних платежів відбувається виключно на підставі письмової заяви орендаря, тобто Банку. Отже ніякі інші особи, в тому числі і позивач не наділені правом вимагати зарахування вказаних сум в рахунок наступних платежів. Не може бути покладено вчинення таких дій і на орендаря, оскільки вказані дії можуть бути виконано лише на підставі його добровільного звернення до відповідних інстанції.
Крім того, оббіг коштів, які надійшли від Банку до державного бюджету, регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Бюджетним Кодексом України та Порядком повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Держказначейства України від 10.12.2002 N226 якими ані Фонд держмайна, ані Казначейство не вповноважено здійснювати дії по розпорядженню надмірно сплаченими платежами, які надійшли до держбюджету.
Таким чином, позивачем обрано непередбачений законом шлях для захисту своїх інтересів, що унеможливлює задоволення позову, а тому відсутні передбачені ст.104 ГПК України підстави для зміни чи скасування рішення суду.
При обговоренні питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів враховує наступне.
Господарськими судами першої та другої інстанції розглянуто позов про зобов'язання відповідачів здійснити дії по зарахуванню 18899,42гр. у рахунок майбутніх платежів по договору оренди, тобто заяву майнового характеру.
Відповідно до ч3 Декрету КМУ “Про державне мито” із апеляційних скарг сплачується державне мито в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Оскільки ані зазначеним Декретом, ані Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” КРУ не звільнено від сплати державного мита при поданні апеляційної скарги по справах, в яких вони не пред'являли позовних вимог, а приймали участь в якості третьої особи, остане при зверненні до суду повинно було сплатити відповідне державне мито.
В зв'язку з тим, що на час подання апеляційної скарги питання щодо стягнення державного мита розглянуто не було, колегія суддів, відповідно до ст.49 ГПК України, вважає за необхідне покласти судові витрати за апеляційний перегляд справи на апелянта.
Керуючись ст. 101, 103 -106 ГПК України суд, -
Апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7.04.2011р. без змін.
Стягнути з контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області (49600, м.Дніпропетровськ, вул..Свердлова, 22, к.2) в доход державного бюджету 94грн.50коп. витрат по сплаті держмита за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя В.Г. Головко
Суддя Т.Г. Стрелець
Повний текст постанови виготовлено 7.06.2010р.