06.06.2011 року Справа № 5005/14/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача),
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
За участю прокурора Барчук А.Б., прокурор відділу, посвідчення № 78 від 18.05.10.
Представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_1. представник, довіреність №б/н від 02.06.11;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.11р. у справі №5005/14/2011
за позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Дніпропетровської області
до відповідача Комунального підприємства “Житлово -експлуатаційна організація № 45”, м. Кривий Ріг
про стягнення 1 462,94грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2011р. по справі №5005/14/2011 (суддя Суховаров А.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, прокурор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 15.03.2011р. по справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, які суд визнав встановленими. Прокурор зазначає, що суд помилково прийняв до уваги посилання відповідача щодо відсутності фактично встановленої площі забруднення землі, оскільки матеріали справи свідчать про безпідставність доводів відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.04.2011р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначений в судовому засіданні 01.06.2011р. на 10:00год.
Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.11р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Павловського П.П. -доповідача, суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
В судовому засіданні 01.06.11р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 06.06.11р. на 10:45год.
У відзиві відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Позивач не забезпечив явку повноважного представника до судового засідання 06.06.11р., про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази та надані сторонами пояснення дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги прокурора у відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 06.06.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади.
Згідно ст. 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Приписами ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що забезпечення реалізації екологічної політики України, контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища належить до повноважень екологічних інспекцій, в зв'язку з чим органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області.
Положенням про державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області функції державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вжиття заходів щодо відшкодування втрат і збитків унаслідок порушень вимог вказаного законодавства покладена саме на позивача.
Матеріалами справи встановлено, що Довгинцівською районною прокуратурою із залученням фахівців позивача проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства відповідачем щодо забруднення земельних ділянок в результаті розливів госпобутових стоків з вигрібних ям у м. Кривому Розі по вул. Вечірньокутська, буд. № 52, про що складено акт № 153 перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 27.05.10р.
Відповідно до частини 4 статті 68 Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно відмови в задоволенні позову, враховуючи наступне.
Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів.
Відповідно до п. 3.3 Методики, факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Згідно акту № 153 від 27.05.10р. складеного за результатами проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України було зафіксовано забруднення земельних ділянок в результаті розливів госпобутових стоків на прибудинковій території приналежній підприємству відповідача.
Проте, у відповідності до передбачених Методикою приписів для розрахунку розміру шкоди обов'язковим елементом є визначена (встановлена) площа забруднення.
Положеннями зазначеної вище методики, зокрема, пунктом 2 визначено, що забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що спірний акт перевірки не відображає , чи відбулося забруднення землі на всій території розливу (3,61 м2); чи забруднення відбулося лише на певній частині відповідної території розливу; який обсяг зафіксованого розміру забруднення землі від встановленої загальної площі розливу.
Підпунктом 3.6 Методики передбачено, що у випадках наявності складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї ж методики, спеціалізовані організації (в даному випадку позивач у справі) виконують еколого-геологічні роботи.
Матеріали справи не містять доказів проведення зазначених вище робіт, тому судова колегія погоджується з доводами відповідача щодо відсутності фактично встановленої площі забруднення землі. Разом з тим, у причинному зв'язку не є беззаперечним і заявлений розмір завданої шкоди, так як невірно розрахований, оскільки для застосування відповідної формули передбаченою Методикою, для визначення дійсного розміру завданої шкоди необхідно використовувати, зокрема, дані щодо площі забруднення землі встановлені під час перевірки, а не дані щодо площі (території на поверхні землі) розливу госпобутових стоків, які насамперед використані при проведенні спірного розрахунку збитків.
Крім того, з розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі у зв'язку із забрудненням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства від 22.09.10р. не містить визначеного розміру коефіцієнту забруднення який, в силу положень визначених Методикою, є безумовно необхідним у визначенні дійсного обсягу, оскільки саме за його допомогою здійснюється відповідний розрахунок розміру шкоди.
Відповідно до загальних положень про способи відшкодування шкоди, встановлених в ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний акт перевірки не містить обов'язкових та безумовно необхідних даних для здійснення розрахунку розміру збитків завданих відповідачем внаслідок забруднення земельних ресурсів, отже актом № 153 не встановлено обставин, які б перш за все слугували в підтвердження наявності підстав для настання відповідальності у відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурором відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено вимоги на які він посилається. Доводи відносно того, що в ході проведення перевірки, зафіксовано перевищення ГДК по нітратам, АПАР та перевищення фонових концентрацій по обміну амонію, що є порушенням ст. 35 Закону України "Про охорону земель" та ст. 96 Земельного кодексу України не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.
Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, - суд,
Апеляційну скаргу Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.11р. у справі №5005/14/2011 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.11р. у справі №5005/14/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
СуддяВ.В. Швець
СуддяО.В. Чус
Постанова виготовлена
та підписана в повному обсязі 08.06.11р.