02.06.2011 року Справа № 5005/2286/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)
суддів: Герасименко І.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання Деббіш Г.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність №б/н від 17.05.2011р.;
від третьої особи: ОСОБА_2. представник, довіреність №01/11 від 01.03.2011р.;
від відповідача представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Інвіста” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2011р. по справі №5005/2286/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інвіста”, м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Лабораторія чистоти”, м.Дніпропетровськ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Студія води “Тритон”, м.Дніпропетровськ
про визнання договору про переведення боргу недійсним
В лютому 2011р. товариство з обмеженою відповідальністю “Інвіста” (далі ТОВ “Інвіста”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Лабораторія чистоти” (далі ТОВ “Лабораторія чистоти”) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Студія води “Тритон” (далі ТОВ “Студія води “Тритон”) про визнання недійсним договору №51/10 від 17.05.2010р. про переведення боргу та стягнення з відповідача судових витрат по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2011р. (суддя: Бондарєв Е.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; позивачем не надано жодного доказу відносно того, що ТОВ “Лабораторія чистоти” не бажало реального настання правових наслідків, передбачених спірним договором.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ “Інвіста” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №5005/2286/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що за умовами договору №51/10 ТОВ “Інвіста” повинні бути передані документи, що підтверджують наявність боргу, але ТОВ “Лабораторія чистоти” своє зобов'язання не виконало та оригінали документів, що підтверджують борг ТОВ “Студія води “Тритон” позивачу не передало; договір №51/10 про переведення боргу укладався між ТОВ “Інвіста” та ТОВ “Лабораторія чистоти” у травні 2010 року, в подальшому ТОВ “Лабораторія чистоти” заявило, що не отримало від ТОВ “Студія води “Тритон” підписаного договору про відступлення права вимоги у нормально необхідний для цього час та на підставі ч.2 ст. 644 Цивільного кодексу України вважає його не укладеним, а ТОВ “Інвіста” отримало свій екземпляр договору про відступлення права вимоги лише у серпні 2010 року, тобто після того як минуло 3 місяці з моменту пропозиції про його укладення; ТОВ “Інвіста” та ТОВ “Лабораторія чистоти” не складали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, ТОВ “Інвіста” не має боргових зобов'язань перед ТОВ “Лабораторія чистоти”; відповідач не бажав реального настання правових наслідків, передбачених спірним договором.
В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Лабораторія чистоти” вважає позов ТОВ “Інвіста” обґрунтованим, визнає позов в повному обсязі, оскільки боргових зобов'язань у ТОВ “Інвіста” перед ТОВ “Лабораторія чистоти” не виникло.
Представник ТОВ “Студія води “Тритон” в судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2011р. по справі №5005/2286/2011 залишити без змін, оскільки договір про переведення боргу запропонували укласти представники ТОВ “Лабораторія чистоти” в зв'язку з ліквідацією даного товариства.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
17.05.10р. між ТОВ “Лабораторія чистоти” (первісний боржник), ТОВ “Інвіста” (новий боржник) та ТОВ “Студія води “Тритон” (кредитор) укладено договір про переведення боргу №51/10, за умовами якого цим договором регулюються відносини, пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договору №17/11 від 20.11.09р. (основний договір), укладеного між первісним боржником та кредитором.
В п. 2 договору погоджено, що первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 18 691, 60 грн., що виник на підставі основного договору, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між кредитором та первісним боржником, якій є невід'ємною частиною цього договору.
В п. 3 договору зазначено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи з свого боку цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку і на умовах, визначених цим договором.
За п. 9 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.10р. у справі №Б34/286-10 ТОВ “Лабораторія чистоти” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії Соколенко В.М.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно положень ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вирішуючи спір у даній справі, суд виходить з того, що заявлені вимоги не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надано документальних, письмових, неспростовних доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів.
Доводи скаржника про те, що ТОВ “Інвіста” не були передані документи, які підтверджуються наявність боргу, спростовуються п. 5 договору, де новий боржник (ТОВ “Інвіста”) підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов'язана із основним договором.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Інвіста”, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2011р. у справі №5005/2286/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.М. Герасименко
Суддя І.М. Науменко
(Повний текст постанови складено 06.06.2011р.)