30.05.2011 року Справа № 28/255-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач)
суддів
секретар судового засідання: Деббіш Г.В.
представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 01.11.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі № 28/255-10
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Чернігів
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, с. Мала Калинівка, Солонянського району, Дніпропетровської області
про стягнення 32 382,98грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. року (суддя Г.В.Манько) позов задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 29 675 грн. збитків, 46,22 грн. пені, 6,76 грн. 3% річних, 323,83 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
В частині стягнення 2 655 грн. провадження у справі припинено.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю і законністю вимог позивача. Відповідачем спричинені збитки та несвоєчасно перераховані кошти від проданого товару, за що нарахована пеня та 3% річних.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В скарзі відповідач зазначає, що товар по закінченню терміну договору був знятий з реалізації та знаходиться на відповідальному зберіганні, а тому збитки відсутні. Просить рішення суду скасувати і в позові відмовити.
В судовому засіданні відповідач підтримала доводи наведені в апеляційній скарзі та пояснила, що товари були зняті з реалізації та складені, а тому де які були зім'яті. На час огляду позивачем та спеціалістами не були упаковані. Але товари не втрати товарний вид.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Представника в судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:
06.10.09р. між позивачем та відповідачем укладено договір консигнації товарів (далі Договір). За умовами Договору Консигнант (позивач) надає для реалізації швейні вироби, а Консигнатор (відповідач) зобов'язується організувати їх реалізацію згідно з умовами даного Договору. Термін реалізації товару -протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару (п.п.1.1., 1.2. Договору).
Відповідно до п.5.4. Договору суму, вилучену від продажу товарів, за винятком винагороди відповідно до звіту про реалізацію, Консигнатор зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Консигнанта до 10 числа наступного за звітним місяця.
Згідно розділу 6 Договору, якщо на вимогу Консигнанта товари підлягають поверненню або передачі третій особі для подальшої реалізації, Консигнатор зобов'язується: організувати доставку на місце призначення протягом 5 днів (пп.а) п.6.1); товари, що повертаються або передаються, повинні повністю відповідати вимогам цього Договору (якість, пакування товарів та наявність навісних ярликів, мати товарний вигляд) (пп.б) п.6.1.).
Підпунктами б) та г) пункту 7.1. Договору сторони встановили, що Консигнатор несе відповідальність: за несвоєчасне перерахування грошових коштів або повернення товарів -сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки; в разі невиконання вимог, передбачених п. 6"б"відшкодовує внаслідок цього збитки.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Позивач на виконання умов договору за видатковою накладною № 1/10 від 06.10.2009р. передав відповідачу для реалізації товар на суму 48 790 грн.
Відповідачем 16.11.2009р. та 06.04.2010р. за видатковими накладними здійснено повернення товару на суму 3300 грн., реалізовано товару на 15 815 грн., а перераховано було позивачу на час подачі позову 13 160 грн.
Під час розгляду справи 15.06.2010р. відповідачем сплачено позивачу 2655 грн., а тому господарським судом обґрунтовано припинено провадження у справі в цій частині на підставі ст. 80 ч.І п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно акту звірки від 15.06.2010р. за відповідачем рахується заборгованість станом на 15.06.2010р. у сумі 29675 грн.
Відповідно висновку огляду швейних виробів, які зберігаються у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, складеному спеціалістами відділу маркетингу ЗАТ ВТФ «Сіверянка», на підставі Договору про надання маркетингових та посередницьких послуг, укладеного з позивачем, на швейних виробах відсутня упаковка, відсутні ярлики, швейні вироби зім'яті та втратили свій первинний вигляд.
Відсутність упаковки, ярликів, товарного вигляду є умовою відшкодування збитків відповідно до п 6.1. б), п.7.1. г) Договору, а тому суд правильно задовольнив вимоги в частині стягнення 29 675 грн.
При цьому колегія зазначає, що за умовами Договору повернення товару можливе лише за вимогою позивача і не залежить від бажання відповідача.
Згідно звіту за період з 01.02.2010р. по 31.03.2010р. відповідачем реалізовано товару на 2 655грн., які відповідно до умов договору відповідач повинна була перерахувати до 10.04.2010р., однак перерахувала лише 15.06.2010р.
Відповідно до ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Три проценти річних за період з 10.04.2010р. по 09.05.2010р. включно, за 31 день правильно розраховані позивачем та складають 7 грн.76 коп., а тому задоволені судом обґрунтовано.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Позивачем на підставі п.7.1. б) Договору нарахована пеня за період з 10.04.2010р. по 09.05.2010р. включно в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 46 грн. 22 коп. Розрахунок здійснений правильно та обґрунтовано стягнуто судом.
Вимоги позивача щодо стягнення судових витрат на направлення представника до господарського суду в сумі 546 грн. та витрат на оформлення нотаріальної довіреності в сумі 200 грн. правильно не задоволенні судом, оскільки вказані витрати не передбачені ст.44 Господарського процесуального кодексу України.
За наведених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду по даній справі слід залишити в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.101 -105 ГПК України, суд-
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, с. Мала Калинівка, Солонянського району, Дніпропетровської області залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі № 28/255-10 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 06.06.2011р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ Л.В.Чоха